«Секс-працівниці ж самі обрали цю сферу, то нехай й потерпають від насильства» / Про війну та секс-працю з Ольгою Скремінською, м.Житомир

Олю, майже рік пройшов від нашого останнього інтерв’ю. Розкажи, як ти, чим живеш, які важливі зміни відбулись у твоєму житті за цей час?

Ольга: Для мене це був рік можливостей, рік стійкості, прийняття та спроб.

Я професійно зросла, робила багато нової роботи, від слова «дуже багато». В новому досвіді було написання проєктів та їх реалізація, я написала 6 проєктів з яких 4 було підтримано, три вже успішно реалізовано. Мене тішить, що вони справді допомагають людям та дають підтримку.

Також я багато вчилася, я думала, що отримавши диплом, я нарешті зможу відпочити, але ні. Я працюю з психологом в терапії  приблизно три роки й відчуваю, що це дійсно мені допомагає. В моєму житті був період, коли важлива для мене людина зробила мені боляче. Мені тоді було дуже складно, це один з найважчих періодів мого життя. Наразі я кажу, що через це стала сильніше. Я сильно вдарилася в роботу, почала займати чимсь, щоб не сидіти без діла, почала займатися різним спортом, йога, басейн. Але це справді мене травмувало, я дякую терапії й спільній роботі з психологом.

Тому це був рік випробувань та складнощів, але я робила все можливе. Я зрозуміла, що я змогла. Я навіть змогла навчитися керувати автомобілем, не беремо до уваги 2 незначних ДТП).

Як щодо твоїх підопічних, які зміни відбулись у вашій ініціативній групі за цей рік?

Ольга: За останній рік відбулося багато змін, на жаль хтось переїхав, хтось помер, когось посадили за ґрати тощо. Але є й нові учасники, хтось повернулись з закордону, хтось переїхали з інших міст України.

До речі за минулий рік  та початок цього багато хто з наших членів ІГ стали мамами, а хтось бабусями. Тому до звичної роботи в мене додався ще пошук дитячих речей, колясок, ванночок та навіть сумки в пологовий. Взагалі це ніколи не виокремлювала, але тільки зараз зрозуміла, наскільки це була вагома допомога, через знайомих мені вдалося передати дівчатками необхідні для них та малюків речі.

Олю, зрозуміло, що на третій рік війни люди дуже втомились, відчувається, що напруження зростає. Як гадаєш, чи можливі в таких умовах позитивні зміни у ставленні суспільства та влади до секс-працівників та секс-праці?

Ольга: Все відносно і по різному. Молодь, яка приходить на робочі місця, більш толерантна. Від старшого покоління більше дискримінації й стигми, особливо це проявляється, якщо секс-працівниця має ВІЛ статус, ІПСШ або наркозалежна.

Ставлення треба починати формувати з дитинства. Відвідуючи молодіжні заклади, я розповідаю про секс-працю і бачу, що вони цікавляться життям СП, причинами та ризиками роботи, а старше покоління тільки навішує ярлики та не сприймає нову для них інформацію. Я думаю, що  це пов`язано з радянською політикою, де тема сексу не підіймалася. Ці люди, коли навіть чують слово «секс» - вже починають сіпатися, для мене це смішно та в водночас страшно. Є СП, які розповідають, що через стигматизацію теми сексу в їх дитинстві, зазнаючи сексуального насильства вони не говорили про це батькам, тому що соромилися.

Зараз інший час, і нам не можна повторювати ці помилки, але не всі готові до цього. Як приклад, на батьківських зборах класна керівниця почала говорити про дорослішання підлітків, і просила поговорити з дітьми, щоб в школі не було проблем розповісти їм про так зване «дорослішання». І коли вона статеве виховання називала «дорослішання» та при цьому сама сходила з сорому – ось це для мене страшно. Тому що статеве виховання є важливим, це безпека, це здоров’я, це ментальне здоров’я.

Добре коли батьки вільно можуть говорити з дітьми на теми сексу, але, як показує практика, в більшості батьки про це теж не говорять. Діти тоді самі шукають інформацію і, на жаль, часто вона може бути фейковою та шкідливою.

Ще був випадок, коли мене запросили в школу розповісти про сексуальну освіту.  Мене часто запрошують з цієї теми, але таке сталось вперше — підлітки почали незадоволено охати, і для мене це було незрозуміло, зазвичай учні задають дуже багато питань,  їм цікаво. Я запитала, «чому ви так реагуєте, вам не цікаво?». На що мені розказали, що до них вже приходили з однієї установи та розповідали про статеве життя. Я не буду називати цю установу, але знаю, що в них релігійний нахил. Вони наговорили учням, що презервативи — це погано, що вони не захищають, що їх не можна використовувати та, взагалі, не можна займатися сексом до весілля, бо це гріх та зло — це я прямо цитую, що мені відповідали діти.  Тоді я в них запитала, що вони думають з цього приводу, і один учень мені сказав, що це «брєд».

Тобто, після таких «лекцій» про сексуальну освіту підлітки не будуть сприймати дорослих, вони зробили певні свої висновки, але аж ніяк не закріпили думку про секс після весілля.

Своєю чергою, я розповіла про безпечне статеве життя, що таке ризикована поведінка та її наслідки. І ось це їм було дійсно цікаво. Вони дізналися, наприклад, про різні види  презервативів та лубрикантів, про те, що деякі презервативи не можна використовувати з лубрикантами, бо це може зруйнувати латекс, і тоді захист стає не ефективним,  через що можна інфікуватися ВІЛ, ІПСШ, або завагітніти тощо. Як результат, стереотипи та міфи розвінчані, а учні отримали інформацію, яка дійсно їх може захистити, а не налякати.

На фото: Уроки з сексуального виховання

Твоє близьке оточення підтримує ці твої ідеї та ініціативи для секс-працівників?

Ольга: Напевно в моєму оточені немає людей, які б мали щось проти моєї діяльності. В нових компаніях або знайомствах, коли я розповідаю, що працюю з секс-працівницями, багатьом це цікаво.

Але насправді є ті, хто напевно засуджує секс-працівниць. Коли я розповідаю про складні ситуації у СП, вони ніби радіють цьому і кажуть на кшталт «ну, вони ж самі обрали цю сферу, то нехай тепер потерпають від насильства». А я намагаюсь переконувати, кажу, наприклад, що в школі у вчителів теж бувають складні ситуації з учнями, конфлікти з батьками, але ж ніхто не каже, що вони самі винні, що пішли працювати вчителем тощо.

Я формую своє оточення з толерантних людей, з якими у нас збігаються певні погляди на життя.

А як реагують соціальні мережі на твою позицію щодо декриміналізації та захисту СП?

Ольга: Бували випадки, коли люди старшого віку висловлювалися негативно, як про мою діяльність, так й про секс-працю. Я в таких випадках, не переходячи особисті кордони, якісно можу пояснити людині, що якщо в неї вузький кругозір та низький рівень розвитку, не обов’язково всім це показувати. В більшості такі люди переконані у своїй правоті і їм нічого не пояснити, а я не бачу сенсу вести неконструктивні розмови. На сторінці ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА часто сидять хейтери, та мені буває смішно це почитати, мені шкода таких людей.

За останній рік, щось змінилось у  напрямку співпраці з поліцією та іншими державними органами? 

Ольга: Співпраця з держорганами та поліцією продовжується. При потребі я без проблем звертаюся до омбудсмена поліції з захисту прав людини, яка дружньо консультує та допомагає дівчатам. Але іноді є проблеми з самими секс-працівницями, через те, що їх діяльність є незаконною, вони з насторогою ставляться до поліції.

Або нещодавно був такий випадок, коли ми намагались захистити дівчину, але в останній момент вона «домовилась» з поліцейськими. Тобто, ми докладали величезну кількість зусиль, щоб їй допомогти та захистити, а вона пішла на «свою» домовленість. На жаль таких ситуацій багато, коли я звертаюсь в соціальні служби та інші державні органи, де домовляюся за допомогу дівчатам, а вони в якийсь момент все кидають або взагалі можуть брехати мені.

Був випадок, я допомагала секс-працівниці з отриманням виплат як матері одиначці та супроводжувала її, а вона в той час подавала на аліменти від співмешканця, й мені не казала про це. В цьому і є специфіка роботи з секс-працівницями або людьми загалом.

На фото: Тренінги для поліції 

А самим СП зараз часто доводиться  "перетинатись" з поліцією? Щось змінюється у ставленні поліцейських до секс-працівниць?

Ольга: Зараз дуже часто накривають онлайн СП, які працюють на веб-камі,  намагаються прив’язати секс-працівницям сутенерство.

Наприклад, клієнт замовив секс-працівницю і попросив взяти з собою ще дівчину, вона взяла і все, їй пишуть 302 статтю за звідництво. Клієнт був підставний, кошти мічені тощо,  таким чином поліцейські виловлюють «особливо небезпечних» злочинців.

Суди відбуваються, справи йдуть тощо. Нещодавно було в новинах, як викрили сутенера. І одна з моїх знайомих секс-працівниць проходила по справі, як співучасниця. До неї приходили поліцейські, які при дітях називали її проституткою, робили незаконний обшук та вилучили особисті речі. А після консультації зі мною та роботи з юристами, які нас консультували по цій справі, дівчина перетворилася на свідка.

Дівчата, які довго працюють, знають, як діяти з поліцією або звертаються до мене за юридичною підтримкою, тому що дуже часто поліцейські просто тиснуть на секс-працівниць, сподіваючись повісити на них всі справи.

А як щодо доступу до медичних послуг: легше чи складніше СП отримати медичну допомогу сьогодні? 

Ольга: Якщо СП має достатній рівень знань, то вона може без проблем отримати послуги, які є по закону.

Багато секс-працівниць є заляканими, постраждалими від домашнього та гендерно зумовленого насильства, вони потребують особливого ставлення та підтримки. На жаль у нас багато лікарів, які є не толерантні, байдужі та дуже грубі з дівчатами. Через таке ставлення СП просто не хочуть звертатися за послугами. Їм краще прийти до мене, щоб я проконсультувалася з якимось лікарем та так їм допомогла.

В мене була ситуація, коли секс-працівниця почала страждати від висипів й ран на обличчі та по тілу. Спочатку вона соромилась йти до лікарів, а коли пішла, то лікарі тільки посилали її один до одного, ще й засуджували її стиль життя. І таких ситуацій купа. В мене є налагоджені контакти з дермо венерологом, я описала симптоми та надіслала фото. Лікарка призначила лікування і підібрала його по бюджету дівчини, що важливо. Після лікування СП стало краще, і все майже минуло. Але, якби я не проконсультувалася, то вона б не отримала належного лікування. Тому  виходить так, що послуги є, але якщо ти з уразливої групи й не можеш самостійно відстоювати свої права, то медичну допомогу ти не отримаєш.

Чи працюють у вас сервіси профілактики та зниження шкоди, бо в деяких регіонах з цим є проблеми?

Ольга: Більшість секс-працівниць я переадресовую у проєкти профілактики та зниження шкоди, і дівчата отримують там допомогу. Це відбувається на базі нашої дружньої ГО «Перспектива», там дівчата тестуються на ВІЛ, ВГ та сифіліс, отримують безплатно презервативи та лубриканти тощо. Роботою працівників дівчата задоволені, соціальні працівники Перспективи докладають сили для цього.

Хоча мінуси теж є. Раніше можна було тестуватись на вулиці, а зараз СП потрібно приходити в організацію, це віддаляє закритих дівчат від послуг. Ще є запит на якісні презервативи та інше пакування для лубрикантів, більш зручне, бо в одному пакетику 5 грамів йде, і використавши трохи, ти вже не можеш залишити на потім —  він протікає. Тобто державні програми та сервіси, що націлені на допомогу СП у мінімізації ризиків ВІЛ, ТБ та ІПСШ, повинні краще враховувати потреби секс-працівниць.

Олю, на що тобі зараз скаржаться секс-працівниці, що їх турбує?

Ольга: Напевно з основного, це підвищення цін, зокрема на житло. З початку війни в Житомир приїхало багато ВПО. Останнім часом до нас їдуть багато киян, бо в нас трішки краща ситуація зі світлом та обстрілами. Через це попит на житло зростає та ціни відповідно.

Проблеми зі світлом та зв’язком також впливають й на можливість СП заробляти. Ризики для життя виросли, а заробітки падають, ситуацію ще погіршує комендантська година, через яку секс-працівницям важко добиратися додому.

Чи відрізняються основні потреби спільноти, порівняно з минулим роком?

Ольга: Потреби залишаються такими як і були. Потреби у гуманітарній підтримці — продукти, засоби гігієни, дитячі суміші та памперси дуже актуальні тощо.

Через погіршення економічного стану секс-працівницям важко зводити кінці з кінцями та вони вимушені більше ризикувати, працюючи з військовими. Ще й поліція час від часу проводить облави.

Спільнота потребує психологічної підтримки та супроводу, часто дівчата самі цього не розуміють. Через важкий емоційний стан значна кількість СП підсіла на гідазепам, алкоголь та почала вживати ПАР, вони просто цим знімають свою тривогу. Самі того не помічаючи, створюють собі ще більше проблем та стають залежними, а вживаючи наркотичні препарати можуть нехтувати особистою безпекою та наражати себе на ризики, що своєю чергою може загрожувати здоров’ю.

На фото: гуманітарна допомога від БО "Легалайф-Україна" секс-працівницям у м.Житомир, 2024

Будь ласка, пригадай про останні випадки, коли ти допомогла секс-працівницям, які їх потреби було закрито?

Ольга:  За цей рік я за допомогою проєкту БО «ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА» допомогла багатьом дівчатам відновити їх паспорти та підписати декларації з сімейними лікарями.

Одна дівчинка переїхала з Миколаєва, вона до кінця не розповідала свою історію, але наразі вона проживає у співмешканця та підробляє секс-працівницею. У неї ніколи не було декларації з сімейним лікарем. Вона мала певні страхи й не хотіла йти сама, я думаю, колись вона зазнавала дискримінації зі сторони медичних працівників. Тому їй потрібна була моя підтримка та консультація. Ми з нею зібрали відповідний пакет документів, я завчасно домовилася з лікарем і супроводила дівчину до медичного закладу. Тепер вона нарешті має сімейного лікаря та може отримувати відповідні медичні послуги безплатно.

Для більшості це дивно. Можна подумати, що якби їй це було потрібно, вона б сама пішла б, і не потрібно було б супроводжувати її, як маленьку. Це дуже хибна думка. Тут так не працює. Дівчата, які зазнали стигми або мають страх перед лікарями, чи навіяний сором, можуть не звернутися, навіть у самих жахливих ситуаціях. У нас в місті був випадок, коли дівчину зґвалтували пляшкою, а вона, відчуваючи страшний біль, не зверталась за допомогою через сором та страх.  Добре, що тоді моя колега її супроводила у швидку та допомогла.
 

Ще ось сталася ситуація, партнер секс-працівниці побив її. У жінки маленька дитина, й вона не може просто піти від нього. Ми зустрічались, я консультувала її про всі служби та шляхи, як можна від нього піти та почати нове життя з підтримкою, але вона не могла. Вона дуже закрита, їй важко розповідати про своє життя, все що мені залишалося, це якісно надавати інформацію та підтримувати її. Від консультацій психолога вона відмовилась. Я намагалась показувати, що вона цінна, та я не можу втручатися в її життя. Тільки вона сама може змінити своє життя. Їй потрібен був час. Вона отримувала у мене гуманітарну допомогу та розповідала, що її партнер постійно каже, що без нього вона ніхто, хоча, як вона зазначила, вони живуть завдяки гуманітарній допомозі, яку вона отримує. Через пару тижнів вона від нього втекла.

Олю, яка твоя особиста мотивація бути у сфері захисту прав секс-працівників? Що ти вважаєш головним своїм досягненням на цьому шляху?

Ольга: На жаль значна кількість секс-працівниць дорослішали з неправильним розумінням своїх прав та їх захисту. Захист прав секс-працівниць під час війни є надзвичайно важливим, тому що війна робить їх ще більш вразливими до насильства, експлуатації та дискримінації. У ці складні часи вони часто залишаються без підтримки й правового захисту, що робить їхнє життя ще небезпечнішим.

Ми маємо забезпечити, щоб права секс-працівниць були захищені, незалежно від обставин. Це питання не тільки їхньої безпеки, але й базових людських прав. Якщо ми ігноруємо їхні проблеми, то створюємо ще більший ризик для цих жінок, які вже зараз знаходяться у надзвичайно складних умовах. Підтримка секс-працівниць під час війни – це не просто акт солідарності, це наш обов’язок як суспільства, що прагне справедливості та рівності для всіх.

Головне для мене — це підтримка секс-працівниці як людини та надання їй відчуття потрібності й розуміння. Хоча захищати права секс-працівниць та мати успішні кейси, це дуже важко. В мене було багато випадків, коли ми займались правовим захистом, залучали партнерів тощо, а СП в якийсь момент переставали виходити на зв’язок, або «домовляються» самі.

Натомість багато секс-працівниць, відчуваючи підтримку та те, що до них комусь є справа, що їм телефонують, консультують тощо, вони одразу почуваються інакше. І вони самі про це говорять та дякують. Я можу витратити багато часу для супроводу дівчини в установу, але ситуацію до кінця так й не вирішити, але їй важливо, що вона була не сама.

Для мене це схоже на те, як мама водить дитину до лікаря. І тут важливо дати людині саме підтримку, а не привчати до того, що хтось завжди буде вирішувати всі її проблеми за неї.

На фото: Засідання Координаційної Ради з питань безпеки поширення ВІЛ інфекції та туберкульозу

Чи відчуваєш ти підтримку від активістів з інших регіонів України? 

Ольга: Так, колеги можуть підтримати, як словом, так і ділом, дивлячись, що потрібно. Якщо ти чогось не знаєш або вагаєшся, наприклад, є активісти, які працюють набагато більше і мають колосальний досвід, можна звернутися до них. Що мені й подобається, ми знаходимося в різних куточках України, але таке відчуття, ніби всі дуже близько. І це підтримка не тільки по роботі, але й під час обстрілів, вимиканні світла тощо.

Олю, все більше українських блогерів почали приділяти увагу проблемі регулювання секс-праці в Україні. Як ти можеш оцінити такі починання? Що б хотіла від себе їм передати та побажати?

Ольга: Напевно новини, де порно акторки донатять на ЗСУ та допомагають армії всіх збили з пантелику). Люди, які засуджують секс-працю, тут не можуть нічого сказати.

Я думаю, що блогерів бачать та чують, і вони повинні доносити важливу та правдиву інформацію про стан секс-праці. Говорити про вибір людини, інколи вимушений, але за це не має бути цькування чи переслідування. Людей, які роблять манікюр у себе вдома, не саджають ж. Блогери, маючи аудиторію, мають розповісти, що це важка робота, про стигму, з якою секс-працівниці стикаються. Такі кроки є шляхом до декриміналізації секс-праці.

У зв’язку з легалізацією медичного канабісу та прийняттям нового більш демократичного Закону щодо ВІЛ чи очікуєш ти найближчим часом декриміналізації секс-праці? 

Ольга: Легалізація медичного канабісу та прийняття нового Закону щодо ВІЛ – це безсумнівно позитивні кроки вперед у сфері прав людини та охорони здоров’я. Ці зміни демонструють, що Україна поступово рухається в бік більш прогресивного законодавства.

Що стосується декриміналізації секс-праці, я бачу потенціал для такого кроку, але це не означає, що це станеться найближчим часом. Декриміналізація секс-праці – це складне і суперечливе питання, яке вимагає ширшого обговорення в суспільстві та політичної волі.

Позитивним сигналом є те, що в Україні починають серйозніше ставитися до прав людини та питання здоров’я, що може створити підґрунтя для декриміналізації секс-праці. Це важливо для захисту прав секс-працівниць, забезпечення їхньої безпеки та доступу до соціальних і медичних послуг. Проте, для того, щоб це стало реальністю, потрібна підтримка громадськості та готовність політиків до діалогу і змін. Тому я налаштована позитивно.

Що ж, наостанок пропоную загадати бажання на наступний рік для всіх українців та окремо для секс-працівників. А наступної зустрічі ми з тобою обговоримо  — чи здійснились наші мрії.

Ольга: Я бажаю перемоги, спокою та безпеки, щоб нарешті основні потреби людини були забезпечені.

Щоб наша країна розвивалася, щоб кожен міг жити в країні, де поважаються права і свободи, де є можливості для розвитку і де підтримка один одного стає нормою.

Щоб суспільство ставало більш освіченим, толерантним та щасливим. Де в школах розповідають про сексуальну освіту, права людини та важливість людської гідності.

Окремо для секс-працівниць я бажаю законодавчих змін, які зроблять їхню роботу безпечнішою та легальною. Щоб вони мали доступ до медичної допомоги, правового захисту та соціальної підтримки без страху перед переслідуванням. Нехай суспільство стане більш відкритим й толерантним, а секс-працівниці зможуть жити й працювати без стигми та насильства.