«Секс-працівники України – ви не самотні!» Ексклюзивне інтерв’ю з Валері Лім

Історії співчуття, жертовності та опору несправедливості спільноти секс-працівників Сінгапуру, що в основному складається з мігрантів, зібрані дослідницею та активісткою Валері Лім (Valerie Lim), уродженкою Сінгапуру. Ексклюзивно для порталу Legalife-Ukraine.

«Legalife-Ukraine»: Розкажіть нам трохи про себе та про те, чому Ви вирішили працювати із секс-працівниками? Що стало основною причиною цього? Чи підтримувала Вас ваша сім’я у цьому рішенні?

Валері Лім: Привіт усім! Я Валері Лім, 22-річна сінгапурська студентка, яка вивчає антропологію та соціальну роботу в Національному університеті Сінгапуру (NUS – National University of Singapore).

Мій інтерес до роботи з спільнотою секс-працівників почався, коли я взяла академічну відпустку перед вступом до університету. Вивчаючи соціальну та культурну антропологію у коледжі, я захопилася питаннями здоров’я, нерівності та справедливості. Я хотіла дізнатися більше й шукала можливості пройти стажування, де я могла б зробити свій внесок у справу, в яку я вірила.

У ході своїх досліджень я виявила Project X, єдину недержавну організацію в Сінгапурі, що надає соціальні, психологічні та медичні послуги секс-працівницям/кам. Мене відразу зацікавила їхня робота, оскільки вона давала чудову можливість дізнатися більше про спільноту, про яку я знала дуже мало, і поглибити своє розуміння питань соціальної справедливості та маргіналізації. Можна з упевненістю сказати, що шість місяців, проведені там, стали для мене найкращим досвідом стажування завдяки теплоті, доброті та мудрості, які я отримала від людей із цієї спільноти.

Що стосується моєї родини, то спочатку вони вагалися через розповсюджені міфи про те, що секс-працівники небезпечні, оскільки ця професія часто асоціюється й з іншими вадами. Хоча вони переймалися моєю безпекою, вони поважали моє рішення, коли я отримала пропозицію про стажування. 

Спойлер: я ніколи не була у небезпеці — спільнота приймала мене і добре захищала у тих випадках, коли чоловіки намагалися підійти до мене з різними пропозиціями, доки я займалася аутрич-роботою!

«Legalife-Ukraine»: Що було для Вас найцікавішим (або захоплюючим) досвідом у цій роботі?

Валері Лім: Одним із особливо яскравих спогадів був мій досвід роботи з мігранткою-секс-працівницею Софією (Sofia), яка була затримана у Сінгапурі, тому що співробітник поліції намагався отримати сексуальні послуги від неї та інших дівчат за викликом в обмін на те, що не доноситиме на них.

Я пам’ятаю, як вона була пригнічена, коли вперше прийшла в Project X. Коли я записувала її історію і питала про її почуття, її голос здригнувся, і вона, ридаючи, висловила свій відчай і бажання повернутися додому. Тоді я зрозуміла, що її рішення займатися секс-працею було лише невеликою частиною її особистості. Більш важливою була її ідентичність як матері, яка прагне возз’єднатися зі своїми маленькими дітьми, і як жінки, яка була налякана й самотня у чужій країні, зіштовхуючись із структурними силами, з якими вона не могла боротися наодинці.

Під час нашої розмови вона показала мені фотографії та відео своїх дітей та сім’ї, і я бачила, як радість повертається до її душі. Дізнавшись про її історію за вечерею, я була зворушена тим, наскільки багатьом вона готова була пожертвувати, щоб забезпечити краще життя своїм дітям.

Хоча ми інстинктивно засуджуємо секс-працівників за їхній вибір професії, насправді вони не так відрізняються від нас, коли ми намагаємось заробити на життя в умовах неоліберальної глобальної економіки. Як і всі ми, вони орієнтуються в системах капіталізму, нерівності, гендеру та раси, з різним ступенем свободи дій та обмежень – на відміну від спрощених та сенсаційних зображень секс-працівників в Інтернеті.

Одним із захоплюючих моментів була участь у ранніх етапах виробництва книги «Відсутня антологія: історії секс-працівників Сінгапуру» (The Missing Anthology: Stories from Singapore’s Sex Workers). У рамках Project X було проведено відкритий конкурс та серію письменницьких майстер-класів для збору оповідань, написаних секс-працівницями Сінгапуру. Деякі історії були про секс-роботу, захист прав та досвід спілкування з клієнтами, інші — любовні листи та роздуми про свій життєвий шлях.

Я пам’ятаю історії клієнтів, які шукали компанії, спілкування та емоційного зв’язку, іноді замість сексуальних послуг. Хоча ці розмови іноді супроводжувалися сміхом над деякими цікавими способами, якими клієнти намагалися отримати пестощі, я зрозуміла, що секс-працівники не лише надають сексуальні послуги, але й є місцем, куди самотні клієнти, люди, яких не розуміють, можуть звернутися, щоб поговорити з кимось, побути з кимось або дослідити бажання, які вони не можуть висловити деінде.

Це показало щось важливе: секс-праця – це не лише секс за гроші. Вона включає турботу, емоційну працю і створює простір для людських зв’язків. 

^{Фотографія з презентації книги "The Missing Anthology: Stories from Singapore’s Sex Workers"}

Загалом, найбільше мені сподобалися саме розмови з людьми, яких я зустріла у цій спільноті! Я зрозуміла, що це люди зі своїми проблемами, надіями та мріями, як і всі ми.

Для деяких секс-праця – це спосіб досягти своєї мети здобути вищу освіту. Для інших секс-праця – це можливість утримувати свої сім’ї, зберігаючи при цьому незалежність у розпорядженні своїм часом. Деякі справді отримують задоволення від секс-роботи та розглядають її як спосіб повернути собі право розпоряджатися власним тілом.

Кожен, кого ви запитаєте, швидше за все, назве вам різні причини, з яких він або вона займається цією діяльністю, але секс-праця — це лише один з багатьох аспектів їхнього життя. Як і у всіх нас, у них є друзі, сім’ї та обов’язки крім роботи.

«Legalife-Ukraine»: Чи не могли б ви розповісти нам кілька історій про секс-працівниць/ків у Сінгапурі, які вас найбільше зачепили?

Валері Лім: Коли я ще була стажером, я щотижня відвідувала один бордель, який був трохи відокремлений і тому мав час й місце для прийому нашої аутрич-команди перед початком зміни.

Якось я прийшла до салону і, як завжди, зателефонувала у двері, посміхнувшись камері відеоспостереження. Коли двері відчинилися, мене тепло привітала одна з дам, яка запитала, чи я вже повечеряла. Відразу після того, як я відповіла, вона швидко відкрила холодильник і розігріла кілька страв, які приготувала раніше того ж дня.

Потім вона запропонувала мені почекати в одній із кімнат з кондиціонером, де відпочивали інші дівчата, щоб я могла сховатись від спеки післяполуденного сонця. Коли я постукала й увійшла до кімнати, щоб привітатись з іншими дівчатами, вони всі тепло мене вітали, і ми поринули у звичний ритм розмови.

Незабаром я знову вийшла, щоб повечеряти, і пам’ятаю, як сиділа там, сповнена емоцій. Я згадала перші дні свого стажування, коли почувалась чужою, оскільки до стажування я нічого не знала про секс-роботу і була молодою християнкою-цисгендерною жінкою у спільноті, де було багато квір-людей з різними ідентичностями та походженням.

Я пам’ятаю, як я почувалася такою бажаною та вдячною за те, що вони виявили до мене турботу — хоча я почала стажування, сподіваючись допомагати іншим, я сама опинилася в центрі неймовірної турботи.

^{Фотографія їжі, що приготувала для мене секс-працівниця, з якою я зустрічалася по роботі щотижня}

У той час як у деяких районах Сінгапуру поліцейське спостереження не таке суворе, в інших потрібен швидкий і непомітний обмін припасами та перевірка присутності. Під час іншого виїзного візиту наша команда виявила, що жінки сиділи у найближчому кафе, а не у своїх масажних салонах. Коли ми підійшли до них, вони пояснили, що помітили чоловіка, якого підозрювали в тому, що він поліцейський, який блукає околицями. Побоюючись, що вони можуть стати мішенню — особливо у світлі недавнього арешту неподалік — вони попередили інших працівників на околицях і закрили свої салони як запобіжний захід.

У цій невизначеній ситуації одна з жінок запитала: "Що ви хочете випити?". Незважаючи на наші ввічливі відмови, вона наполягала на тому, щоб купити нам напої, пропонуючи їх як подяку за турботу, що ми виявили до неї та інших. Я пам’ятаю, що була приголомшена: навіть у момент, позначений невизначеністю та втратою денної заробітної плати, вона все одно дбала про нас.

Подібні вчинки — поряд з такими практиками, як попередження інших у районі про появу потенційного співробітника поліції у цивільному — різко контрастують із домінуючими у ЗМІ наративами, що представляють секс-роботу виключно як аморальну чи пов’язану з насильством. Навпаки, вони показують спільноту, засновану на емпатії, взаємодопомозі та тихих формах самопожертви та опору.

«Legalife-Ukraine»: Схоже, що в Австралії в даний час збираються декриміналізувати секс-працю у тих штатах, де досі цього не зробили. Якими є, на Вашу думку, перспективи декриміналізації секс-праці у Сінгапурі на даний момент?

^{Фото громадського заходу Project X на честь Хеллоуїна}

Валері Лім: Хоча я з надією дивлюся на перспективи декриміналізації секс-роботи у Сінгапурі, враховуючи ефективність роботи, яку постійно проводить Project X, домінуючий дискурс навколо спільноти робить невизначеними перспективи декриміналізації.

У моїх розмовах із секс-працівниками я з’ясувала, що одна з основних проблем, з якими вони стикаються, пов’язана зі стигматизацією секс-праці. Хоча декриміналізація може забезпечити секс-працівникам кращий правовий, трудовий та медичний захист, невирішені проблеми упередженості та засудження з боку суспільства, як і раніше, викликатимуть у них тривогу та сором у повсякденному житті.

Хоча я не знаю, скільки часу може зайняти декриміналізація в Сінгапурі, я переконана, що захист прав секс-працівників вимагає просування політичних реформ, спрямованих на забезпечення безпечного, доступного та недискримінаційного доступу до медичної допомоги та правосуддя, а також боротьби з карикатурними уявленнями про секс-працівників і суспільними міфами про секс-роботу, що глибоко вкорінилися. 

Замість того, щоб поспішно засуджувати та сенсаціонізувати, настав час розібратися, чому ми так захоплені контролем, патологізацією та моралізацією секс-праці, і хто виграє від такого нагляду та контролю.

«Legalife-Ukraine»: Чи не могли б Ви розповісти нам про програми профілактики ВІЛ серед секс-працівників у Сінгапурі? Наскільки вони ефективні?

Валері Лім: Працюючи в Project X, я дізналася, що секс-працівників у Сінгапурі можна умовно поділити на ліцензованих та неліцензованих. Хоча я не мала великого досвіду спілкування з ліцензованими секс-працівниками, ми знаємо, що ті, хто працює в регульованих державою борделях, зобов’язані щомісяця проходити обстеження щодо сексуального здоров’я і, отже, з більшою ймовірністю знають про своє сексуальне здоров’я.

Для неліцензованих працівників Project X є однією з небагатьох організацій, що підтримують доступ секс-працівників до послуг сексуального здоров’я. У партнерстві з Action for AIDS Singapore (AfA) Project X щомісяця проводитиме анонімне тестування на ВІЛ для секс-працівників за допомогою мобільної лабораторії AfA та субсидує забезпечення Доконтактною або Постконтактною профілактикою (PrEP-pre-exposure prophylaxis);

^{Фото однієї з аутрич-команд Project X}

Крім тестування на ВІЛ, ключовим напрямком роботи Project X є інформаційно-просвітницька робота та розбудова спільноти.

По-перше, волонтери та консультанти щотижня відвідують секс-працівників по всьому Сінгапуру, щоб надати їм безкоштовні презервативи та лубриканти, а також провести на запит безкоштовне тестування на гонорею та хламідіоз. Колеги, які навчаютьй мають досвід роботи в секс-індустрії та індустрії розваг, відіграють важливу роль у роботі з маргінальними групами та допомагають працівникам отримати доступ до різних видів підтримки та послуг, що пропонує Project X.

По-друге, Project X також організовує безліч заходів, орієнтованих на спільноту, таких як щомісячні громадські заходи та групова арт-терапія, що надають секс-працівникам безпечний простір для спілкування та пошуку нових друзів та союзників. Такі зусилля мають велике значення для зміцнення довіри та забезпечення того, щоб люди відчували себе у безпеці та були готові звертатися за допомогою та підтримкою у разі потреби.

Згідно з щорічним опитуванням Project X про сексуальне здоров’я за 2024 рік, навіть незважаючи на зниження середнього балу за рівнем знань про ВІЛ з 2023 по 2024 рік, спостерігалося помітне зростання числа нових районів, охоплених програмою, що означає, що у 2024 році більша кількість людей отримала доступ до програм сексуального здоров’я. Завдяки наданню послуг з тестування, субсидованого лікування та освіти у галузі сексуального здоров’я, Project X за останні 16 років своєї підтримки секс-працівників та пропагандистської діяльності спостерігає загальне підвищення рівня знань про сексуальне здоров’я та зростання кількості людей, які піклуються про своє здоров’я, наприклад, які використовують презервативи та проходять тестування на ВІЛ.

Варто зазначити, що ефективність проекту складно виміряти, оскільки переважна частина індустрії існує у підпіллі, а секс-працівники вважають за краще не афішувати свою професію з огляду на ризики, пов’язані з її розкриттям. Хоча результати опитування відображають позитивний вплив на спільноту, ймовірно, є частина секс-працівників, які залишаються невидимими та невідомими навіть для Project X.

«Legalife-Ukraine»: Як Ви вважаєте, чи є потреба у міжнародному співробітництві між активістами секс-працівників у Сінгапурі та іншими організаціями секс-працівників у регіоні?

^{Фото волонтерів проекту X на фестивалі Pink Dot Singapore}

Валері Лім: Маючи привілей слухати різні історії, я зрозуміла, що секс-робота перебуває на перетині кількох проблем – прав жінок, прав трудящих, прав ЛГБТК+ та прав мігрантів.

Для багатьох трансгендерних людей секс-праця стає засобом заробітку в умовах дискримінаційної практики найму та звільнень з боку роботодавців на підставі гендерної ідентичності чи зовнішності.

Для багатьох мігрантів нестійкий правовий статус та економічна вразливість піддають їх експлуатації та насильству, при цьому вони практично не мають можливості захистити себе.

Зокрема, для жінок та трансгендерних жінок взаємодія з чоловіками-клієнтами часто визначається нерівними владними відносинами. Клієнти можуть скористатися тим, що секс-працівники навряд чи звернуться до поліції через страх криміналізації, стигматизації або розкриття своєї орієнтації, і відмовитися платити або завдати їм фізичного чи сексуального насильства.

Ставлення до секс-працівників відображає ширші патріархальні, капіталістичні, расистські та гомофобні структури, які визначають, чия праця цінується, чиї тіла захищаються, а чиї страждання ігноруються. Боротьба з цими структурами необхідна не тільки для покращення життя секс-працівників, але й для просування справедливості щодо інших маргіналізованих спільнот, які підпорядковуються аналогічній логіці контролю та виключення.

^{Фотографія співробітників Project X на Сінгапурській конференції зі СНІДу 2022 року}

У цьому контексті я твердо переконана у необхідності міжнародної співпраці між організаціями секс-працівників та їхніми союзниками у різних регіонах.

Project X також є частиною Азіатсько-Тихоокеанської мережі проектів із секс-роботи (APNSW – Asia Pacific Network of Sex Work Projects) та Глобальної мережі проектів із секс-роботи (NSWP – Global Network of Sex Work Projects).

В умовах зростання взаємопов’язаності та глобалізації світу, де міграція, криміналізація та ризик зараження ВІЛ тісно переплетені, транснаціональна солідарність дозволяє організаціям обмінюватися знаннями, передовим досвідом та ресурсами. Крім того, міжнародна підтримка між організаціями секс-працівників та організаціями, не пов’язаними з секс-роботою, у різних країнах може бути особливо цінною для низових ініціатив та НУО, які працюють з обмеженими ресурсами та кадрами.

Зрештою, співробітництво зміцнює колективний опір, посилює голоси секс-працівників і нагадує нам, що боротьба за гідність, безпеку та права не зупиняється на кордонах держав.

«Legalife-Ukraine»: Чи є у Вас якісь побажання для секс-працівників у Сінгапурі та секс-працівників в Україні на даний момент?

Валері Лім: Моє найбільше бажання для секс-працівників у Сінгапурі та Україні — це безпека, і не лише фізична, а й емоційна, правова та безпека, що дозволяє жити без страху. Я сподіваюся, що працівники зможуть працювати, відпочивати, любити і рости, не оглядаючись на всі боки і не виправдовуючи свою людяність перед іншими.

Хоча боротьба за найкращі права та захист займе час, я сподіваюся, що кожного з вас бачитимуть не лише через призму ярликів, що на вас навішує суспільство, і що ваш голос, ваш вибір та ваша особистість поважатимуться. Ви набагато більше, ніж ваша професія! Ваша робота заслуговує на гідність, захист і визнання, як і будь-яка інша форма праці.

Я також сподіваюся на продовження солідарності — як усередині ваших спільнот, так і за їх межами, — тому що ніхто не розуміє ці труднощі краще, ніж самі секс-працівники. Я бажаю, щоб майбутнє принесло менше стигматизації, більше турботи та реальні структурні зміни: закони, які захищають, а не карають, доступне медичне обслуговування без засудження та суспільство, яке обирає співчуття замість контролю.

Перш за все, я сподіваюся, що ви знаєте, що ви не самотні і що ваше життя, ваші історії та ваше благополуччя мають величезне значення!

Інтерв’ю проведено командою БО «ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА»

Фото надані  Валері Лім

Ми дякуємо Дафні Рачок за допомогу у міжнародній комунікації та спільному менеджменті при підготовці цього інтерв’ю.