Секс-праця – це не торгівля людьми, NSWP

Секс-праця – це не торгівля людьми. 

Як впливає на секс-працівників існуюче зараз змішання торгівлі людьми, секс-роботи, міграції та мобільності, і чому його слід усунути

ВСТУП

Секс-праця – це робота.

Глобальна мережа проектів із секс-роботи (NSWP) з’явилася в 1992 році для захисту прав людини та охорони здоров’я секс-працівників жінок, чоловіків та трансгендерів. Членами NSWP є регіональні мережі та організації секс-працівників, що функціонують у більш ніж сорока країнах. Ці організації належать до різних культур, вони мають різні організаційні історії, але керуються вони секс-працівниками. Незважаючи на відмінності, всі члени мережі поділяють переконання, що секс-праця – це робота, і що її слід розглядати лише як форму зайнятості. Вони вірять, що ніхто не повинен бути проданий у рабство або змушений виконувати небажану роботу.

Змішування торгівлі людьми та міграції з секс-роботою в законодавстві, політиці та практиці кидає серйозний виклик NSWP, оскільки воно негативно відбивається на житті та умовах праці секс-працівників.

Мета цієї статті полягає в тому, щоб пояснити та вказати на небезпеку змішування торгівлі людьми із секс-роботою.

Ми покажемо, як це впливає на життя та умови праці секс-працівників, приєднавшись, таким чином, до зростаючої кількості наукових праць, які критикують дискурс торгівлі людьми.

Ця стаття розгляне, як міжнародні конвенції, у минулому та теперішньому, пов’язували секс-роботу з торгівлею людьми. Вона продемонструє, що змішання міграції та торгівлі людьми із секс-роботою порушує права людини секс-працівників та позбавляє жінок, які займаються секс-роботою, впливу. Вона також коротко розгляне, як фокус на торгівлі людьми у секс-індустрії вплинув на становище працівників в інших сферах зайнятості. Насамкінець, ми обговоримо, як це змішання впливає на програми з секс-роботи, реакцію організацій секс-працівників та запропонуємо рекомендації до подальших дій.

ЯК СЕКС-ПРАЦЯ ВИЯВИЛАСЯ ЗМІШАНОЮ З ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ

Змішування секс-роботи з торгівлею людьми та міграцією невипадково. Це не плутанина в Термінології, а свідома спроба заборонити проституцію та завадити людям, зокрема жінкам, мігрувати для зайняття секс-роботою.

Законодавство

Протягом багатьох років у міжнародних угодах та в ЗМІ проституція поєднувалася з торгівлею людьми. Це суттєво вплинуло на громадську думку. Біля витоків такого змішання лежить поняття «добровільної згоди» та розуміння експлуатації у секс-роботі.

На початку 20 століття міжнародні угоди ухвалили, що переміщення жінок з однієї країни в іншу для заняття проституцією є торгівлею людьми, незалежно від того, чи була отримана їхня згода (Стаття 1 Міжнародної конвенції про боротьбу з торгівлею повнолітніми жінками запроваджує обов’язок забороняти, запобігати та карати продаж жінок з однієї країни до іншої, навіть за їхньою повною згодою).

Вступ до конвенції ООН від 1949 року про «Боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацію проституції третіми особами» свідчить, що її метою є показати, що проституція є практикою, «несумісною з особистою гідністю людини». Це сприяло вкоріненню розуміння проституції як форми експлуатації.

Через три десятиліття стаття 6 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації проти жінок (КЛДЖ), повторила заклик зупинити експлуатацію жінок у проституції, знову-таки забувши дати визначення експлуатації. У той час, коли КЛДЖ складалася, загальне розуміння експлуатації знаходилося під впливом радикальної феміністської думки.

Феміністки вважали проституцію інститутом чоловічого гноблення, а всіх жінок, зайнятих у ній - жертвами патріархату.

Минуло ще двадцять років, перш ніж у міжнародному законодавстві з’явилося визначення експлуатації, пов’язаної з торгівлею людьми. Протокол ООН про запобігання та припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, та покарання за неї (2000) визначає торгівлю людьми як:

• Дії: вербування, перевезення, передача, укриття чи прийом людини.
• Засоби: сила, введення в оману, викрадення, примус, обман, погрози, зловживання службовим становищем чи позицією вразливості.
• Ціль: експлуатація, включаючи примусову працю, а також вилучення органів.

На папері протокол має прогресивний вигляд, оскільки він включає торгівлю людьми для інших форм трудової експлуатації, а не ставить акцент лише на проституції. На жаль, потенціал нового визначення було знижено через те, що протокол став додатком до Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності. Торгівлю людьми слід розглядати як злочин, звертаючи основну увагу на дотримання закону та покарання винних, а не на захист прав людини. Національні законодавства і політика дотримувалися цієї моделі, формуючи закони боротьби з торгівлею людьми, які були націлені на кримінальне переслідування учасників. У тих країнах, де торгівля людьми нелегальна, застосування закону боротьби з торгівлею людьми почало змішуватися із застосуванням закону, який забороняє жінкам продавати секс.

Змішування попиту на секс із торгівлею людьми

У 1999 році Швеція запропонувала законопроект щодо криміналізації покупців сексу, метою якого було покласти край попиту на комерційний секс, і таким чином утруднити торгівлю людьми. Міністерство інтеграції та гендерної рівності стверджувало, що «проституція та торгівля людьми для задоволення сексуальних потреб є серйозною перешкодою на шляху до соціальної та гендерної рівності».

Атака на попит на комерційний секс як метод боротьби з торгівлею людьми отримала назву «шведської моделі», а уряд Швеції почав активно її просувати. У звіті Державного департаменту США «Торгівля людьми» від 2011 року уряди з «найкращою» репутацією (у термінах уряду США) закликаються до боротьби з торгівлею людьми шляхом усунення попиту на комерційний секс. За словами цього звіту, «якби за секс ніхто не платив, торгівлі людьми не було б».

Змішання попиту на секс-роботу з торгівлею людьми підігріло необґрунтовані спекуляції. Зростання попиту секс-працівників під час значних громадських подій вважається ознакою зростання торгівлі людьми.

Під час Чемпіонату Світу з футболу, який проходив у Німеччині у 2006 році, необґрунтовані звіти висували припущення, що десятки тисяч жінок будуть продані у сексуальне рабство, попри те, що проституція у Німеччині легальна. Коли поліція Берліна провела рейди у кількох публічних будинках, вона не знайшла жодних доказів торгівлі людьми. Схожа хвиля створювалася і навколо Чемпіонату світу з футболу в Південній Африці в 2010 році (прим. ред. і в наступні роки).

Теорія «скорочення попиту» критикує використання нових технологій у процесі продажу та купівлі сексу. Звучать твердження, що використання інтернету та мобільних телефонів зробило покупку сексу легшою, але менш помітною. Висувається припущення, не підкріплене доказами, що більша доступність секс-працівників призведе до зростання торгівлі людьми.

ВПЛИВ НА СЕКС-ПРАЦІВНИКІВ

У наступному розділі ми розглянемо той вплив, який змішання секс-роботи, міграції та торгівлі людьми, чинить на секс-працівників. Інформація у цьому розділі надана членами NSWP; вона була отримана з опитування, опублікованих джерел та з сайтів, пов’язаних з NSWP.

Перервана робота

Внаслідок змішування секс-роботи з торгівлею людьми особливо постраждали секс-працівники мігранти. Влада атакувала їх під приводом боротьби з торгівлею людьми. Багато секс-працівників мігрантів повідомляють про постійні домагання та офіційні рейди, саме через те, що вони - мігранти. У всіх країнах світу, незалежно від юридичного та трудового статусу секс-роботи в конкретній країні, секс-працівники повідомляють про рейди на робочому місці та арешти вуличних секс-працівників, які проходили під прапором боротьби з торгівлею людьми.

Рейди на робочих місцях часто мають насильницький характер і ведуть до каліцтв, затримань та депортацій. Вони загрожують безпеці секс-працівників та їх здатності контролювати своє життя. Секс-працівники мігранти втрачають гроші, час та енергію, витрачені на утримання себе та своїх сімей. Побоювання рейдів змушує секс-працівників мігрантів працювати підпільно, в менш безпечних умовах праці, часто в ізоляції від решти суспільства. Це ускладнює їх доступ до послуг та підтримки.

Члени NSWP повідомляють, що рейди підігріли і так ворожу і нетолерантну атмосферу щодо секс-працівників. Вони легітимізували агресію, насильство, злочини на ґрунті ненависті проти секс-працівників жінок, чоловіків, трансвеститів та трансгендерів.

Більше того, вони ускладнили і так непрості взаємини секс-працівників з поліцією, знищивши надію на співпрацю. Рейди впливають на всіх зайнятих у секс-індустрії. Засобів до існування позбавляються колеги секс-працівників, менеджери, допоміжний персонал, помічники та водії. Усі вони, а також ті, хто надає послуги та намагається допомагати незареєстрованим секс-працівникам, ризикують бути звинуваченими у торгівлі людьми та опинитися під арештом.

Безпека та захист

Рейди загрожують безпеці секс-працівників. Вони не лише заважають працювати, а й руйнують систему підтримки. Втративши підтримку колег (тобто менеджерів, обслуги та ін.), а також соціальних працівників, робоче місце виявляється менш захищеним та більш відкритим для нападів.

Шведська модель скорочення попиту, криміналізуючи клієнтів, знижує безпеку умов праці секс-працівників. Раніше багато секс-працівників, у випадках нападу чи торгівлі людьми, шукали підтримки клієнтів, яким довіряли, і намагалися з їхньою допомогою привернути увагу влади чи груп підтримки. На даний момент у секс-працівників такої можливості немає, тому що клієнти наражаються на ризик потрапити за ґрати. Більше інших віддалилися від мереж підтримки вуличні секс-працівники, які зазнають утисків з боку поліції, яка намагається знайти якнайбільше жертв торгівлі людьми.

Передбачувана співучасть

Задля розслідування випадків торгівлі людьми проводиться все більше рейдів на місця заняття секс-роботою. Проте статистичні дані злочинів, чи то покарання торговців людьми, чи відшкодування збитків жертвам торгівлі, залишаються мізерно малими. У Великобританії, в ході національної операції з кодовою назвою «Пентаметр 2», поліція провела рейди 822 публічними будинками, квартирами та масажними салонами. Поліцейські стверджували, що шукають 25 тисяч секс-рабів. Було затримано 351 жінку; всі вони «зникли від поліції різними способами, добровільно повернулися додому, відмовилися від допомоги, були депортовані прикордонною службою Великобританії, або були покарані за різні порушення».

Багатьох рейдів можна було б уникнути, якби проводилися консультації із секс-працівниками. Продовження рейдів місцями секс-роботи, незважаючи на відсутність результатів, вказує на те, що поліція не довіряє секс-працівникам. Очевидно, існує припущення, що секс-працівники, які не потрапили в торгівлю людьми, причетні до експлуатації секс-працівників, проданих у рабство. Зневажливе ставлення з боку поліції вкрай недоречне, зважаючи на те, що багато секс-працівників зацікавлені у припиненні торгівлі людьми. Секс-працівники сформували регулюючі комітети, які повідомляють владу про публічні будинки, де працюють неповнолітні або жертви торгівлі людьми. Ліквідація експлуатації та закриття місць роботи, відомих насильством по відношенню до секс-працівників, служить інтересам усіх секс-працівників.

Віктимізація

Борці з торгівлею людьми навішують на іммігрантів ярлик жертви, незважаючи на те, що ті прийняли свідоме раціональне рішення виїхати за кордон, знаючи, що займатимуться продажем сексу. Секс-працівники мігранти, яких затримують у «рейдах з порятунку» незважаючи на їхнє чесне визнання, що вони не є жертвами торгівлі людьми, можуть заарештовуватися та переслідуватися з двох причин – за нелегальну міграцію та за нелегальне зайняття секс-роботою. Їхній вибір обмежений; вони можуть бути жертвою, або злочинцем. У такій концепції немає місця для жінок, які обирають заняття секс-роботою добровільно.

Парадигма жертви завдає шкоди тим людям, які стали жертвою торгівлі людьми. Після того, як до них прикріплюється ярлик жертви, їм відмовляють у праві приймати рішення про власне життя. Після порятунку їх повертають додому. Їх не питають, що вони хочуть робити. І хоча ні секс-працівники, ні постраждалі від торгівлі людьми нічого не виграють від ярлика «жертви», є й ті, кому це йде на користь. Індустрія боротьби з торгівлею людьми, що швидко розширюється, процвітає на цій конструкції.

Режисери, письменники, компанії з проведення заходів, дослідники, журналісти та консультанти з розвитку – усі вони добре заробляють на цьому. Образ жертви добре продається. Сенсаційний та експресивний, він приховує подробиці окремих життів, важких рішень та тонку межу між виживанням та експлуатацією для більшості трудящих, включаючи секс-працівників.

Дуже часто «історія» торгівлі людьми породжує інші «можливості», і, в останню чергу, задовільну роль рятівників. Ця роль, яку часто грають чоловіки, одягнені владою, врівноважується своєю протилежністю, беззахисною жінкою-жертвою. Її часто уявляють як «хорошу» жінку, змушену займатися «поганою» роботою; вона знаходить порятунок у руках самопризначеного супермена, борця з торгівлею людьми. Ці традиційні уявлення відкидають права жінок на кілька десятиліть.

Домінуюче подання заходів щодо боротьби з торгівлею людьми рідко відображає людей, які відмовилися від порятунку та втікають із притулків для жертв торгівлі людьми. Організації боротьби з торгівлею людьми цілеспрямовано не фіксують скарги секс-працівників на втрату доходу, сексуальні домагання та приниження, яких вони зазнали під час ув’язнення у притулках. Це історії, про які знає NSWP.

Обмеження свободи переміщення

Заходи боротьби з торгівлею людьми в усьому світі мають на увазі посилення контролю за кордонами та посилення процесу видачі в’їзних віз. Ці заходи не є універсальними, а націлені на людей з «небілих» країн, жінок, незаможних, працівників фізичної праці, включаючи секс-працівників чоловіків, жінок і трансгендерів. У міру того, як ці обмеження починають перешкоджати переміщенням, секс-працівники починають потребувати допомоги третіх осіб при перетині кордонів. Залежність від посередників збільшує вартість міграції і наражає секс-працівників на небезпеку обману або здирництва. Секс-працівники виявляються абсолютно незахищеними від експлуатації під час переїздів із місця на місце.

Раніше жінки могли отримувати «розважальні» візи до Японії, але зараз їх більше не видають. Як наслідок, жінки, які мігрують до Японії, тепер використовують шлюб як механізм міграції. Заміжжя надає їм можливість займатися секс-роботою. І хоча така віза дає безпечне прикриття, її отримання створює залежність від посередника та від названого чоловіка. Такий спосіб вирішення проблеми коштує дорого, і секс-працівники надалі змушені відпрацьовувати борги, набуті у процесі.

Обмеження свободи пересування дедалі частіше створюються як для переміщень до зарубіжних країн, але й для міграції у країні. Місцевих жителів закликають повідомляти про випадки торгівлі людьми. Це надає локальним анти імміграційним організаціям великої довіри та можливостей. Вплив такого нагляду на свободу переміщення секс-працівників безмежний. Щоб уникнути утисків як з боку держави, так і недержавних груп, секс-працівники змушені залишатися в одному місці.

Дискримінація

Змішування торгівлі людьми та секс-роботи сприяє расовій дискримінації. Незважаючи на те, що імміграційна влада заперечує вплив расизму на реалізацію заходів щодо боротьби з торгівлею людьми, наслідки їх дій по-різному впливають на секс-працівників, залежно від їхньої расової приналежності.

В Австралії імміграційна влада та поліція наносять візити «з контролю за дотриманням законодавства» до публічних будинків, де працюють секс-працівники азіати, під приводом пошуку жертв торгівлі людьми. Внаслідок зростаючої дискримінації та переслідувань громадян Австралії, які підпадають під визначення «культурно і лінгвістично відмінних», секс-працівники азіатського походження, для кого англійська не рідна мова, стають найчастішим об’єктом переслідувань.

Нормалізація насильства очевидна на прикладі того, що сталося в Токіо. Одна людина, яка тримала секс-працівників у заручниках, спустошуючи їхні рахунки та крадучи їхні особисті речі, відзначила, захищаючи себе в суді, що «іноземні секс-працівники працюють тут нелегально, тому я вирішив, що незалежно від того, що я їм зроблю, вони не зможуть звернутись до суду».

ВПЛИВ НА ІНШИХ ПРАЦІВНИКІВ

За даними Міжнародної організації праці (МОП), 32% постраждалих від торгівлі людьми є жертвами економічної експлуатації у рибальстві, будівництві, сільському господарстві та домашній роботі. Донедавна їх не розглядали як потенційні жертви торгівлі людьми через фокус на секс-працівниках. Як наслідок, вони не могли скористатися захистом закону.

У міру того, як країни почали визнавати цих працівників, відбулися зміни у поводженні з жертвами торгівлі людьми. Врятованих із цих сфер зайнятості поважають більше, ніж секс-працівників. Довільні рейди на місця роботи мігрантів з Азії не проводяться в жодній індустрії, крім секс-роботи. У той час, як до інших трудящих прислухаються і довіряють, секс-працівників, за визначенням, підозрюють у брехні, особливо в тому, що стосується їх віку, і піддають принизливим процедурам встановлення віку.

Рейди на місця роботи зазвичай трапляються після дзвінка до поліції від НУО або зацікавленої приватної особи. В інших галузях НУО просять про проведення рейду, коли вичерпано інші кошти, воліючи використовувати такі стратегії, як, наприклад, застосування трудового законодавства. Рейди місцями секс-роботи зазвичай проводяться без попередніх свідчень будь-якого роду про наявність експлуатації. Крім того, торгівля людьми в інших галузях зазвичай висвітлюється у ЗМІ з меншими забобонами.

У Таїланді чоловіки, які постраждали від торгівлі людьми у рибальстві, можуть подавати на дозвіл на роботу, поки їхня справа розглядається в суді. Це дає їм можливість заробити та зберегти власну гідність. Це право закріплюється Актом боротьби з торгівлею людьми. Проте секс-працівники, більшість із яких жінки, таких прав не мають. НУО, які виступають проти торгівлі людьми, наполягають на тому, що на додаток до порушення справ про торгівлю людьми мають порушуватись і справи про порушення трудового законодавства, щоб постраждалі могли отримувати компенсацію за примусову працю. Цей шлях закритий для жінок, які постраждали від торгівлі людьми у секс-індустрії через переконання, що секс-праця не є роботою.

ВПЛИВ НА ПРОГРАМИ ОРГАНІЗАЦІЙ СЕКС-ПРАЦІВНИКІВ

Соціальна робота

Вплив заходів щодо боротьби з торгівлею людьми постійно кидає виклик організаціям та групам секс-працівників. Рейди генерують страх і недовіру, і секс-працівники мігранти особливо побоюються місцевих організацій секс-працівників, які, на їхню думку, можуть бути інформантами поліції чи прихованими «рятівниками».

Організації змушені витрачати більше часу та ресурсів на вибудовування довіри та взаєморозуміння із секс-працівниками мігрантами. Іноді страх настільки глибокий, що секс-працівники мігранти залишаються без підтримки.

Фінансування

Змішання секс-роботи та торгівлі людьми змусило секс-працівників боротися за фінансування з тими, хто бореться з торгівлею людьми. Групи, що борються з торгівлею людьми, одержують величезні гроші. Вони витрачаються переважно на охорону правопорядку та поширення інформації про небезпеки торгівлі людьми. Програми захисту, що ґрунтуються на правозахисному підході, можуть отримати лише обмежені кошти. Дуже рідко гроші виділяються програмам, які обстоюють права жінок на міграцію та трудові права у сфері секс-роботи.

Загальне зниження фінансування правозахисних програм означає, що організації секс-працівників змушені згортати деякі свої послуги. Нестача коштів, у свою чергу, впливає на доступ секс-працівників до профілактики та лікування, основних послуг та можливостей налагоджувати зв’язки.

Опір організаціям боротьби з торгівлею людьми

Організації секс-працівників змушені витрачати важливі ресурси, включаючи час, захищаючи свою роботу та кидаючи виклик системі боротьби з торгівлею людьми. Ці ресурси можна було б з більшою користю витратити на захист прав людини секс-працівників та надання необхідних послуг.

ВКЛАД СЕКС-ПРАЦІВНИКІВ У ЛІКВІДАЦІЮ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ УМОВ ПРАЦІ

У дискурсі боротьби з торгівлею людьми, на жаль, не віддається належного вкладу секс-працівників у ліквідацію експлуатації на робочому місці, просування безпечних умов праці та доступу до правосуддя для секс-працівників. Деякі приклади таких зусиль наведені нижче.

Проект міграції Пурпурного Альянсу в Австралії займається формуванням ресурсів для програм навчання «рівний-рівному» та підтримкою секс-працівників мігрантів. Він зробив значний внесок у політичне обговорення торгівлі людьми в Австралії та зібрав ресурси кількома мовами про закони, візи, права та обов’язки, які можуть допомогти секс-працівникам мігрантам у контактах з державними установами.

Емпауер Фаундейшн має центри соціально-медичної допомоги по всьому Таїланду, які допомагають усім секс-працівникам, незалежно від національності, рідної мови та міграційного статусу. Ця організація просуває права секс-працівників, і, у співпраці з Пурпурним Альянсом, інформує та захищає права секс-працівників Таїланду, які живуть в Австралії.

Колектив повій Нової Зеландії випустив літературу китайською, корейською та японською мовами, щоб допомогти секс-працівникам мігрантам визначити, чи піддаються вони експлуатації на робочому місці.

Усі організації, члени NSWP, відкриті потребам секс-працівників мігрантів. Визначаючи необхідні заходи щодо адвокації, дослідження чи послуги, NSWP керується їхніми потребами. Мережа розширює можливості секс-працівників щодо внесення змін як на рівні окремого закладу, так і на рівні національної політики.

ВИСНОВОК

“Секс-працівники не можуть досягти своїх трудових прав, наших колег мігрантів депортують, і зовсім небагатьом жертвам торгівлі людьми надається належна допомога та підтримка.” (SIO, Данія)

Змішування торгівлі людьми та секс-роботи забезпечує як лобі боротьби з торгівлею людьми, так і лобі щодо заборони проституції, засобами для досягнення їх цілей. Організації, які виступають проти проституції, використовують риторику груп, які борються з торгівлею людьми, щоб заборонити проституцію. Вони зміщують акценти на торгівлю людьми у секс-індустрії, щоб довести, що секс-робота шкодить жінкам. В результаті, з секс-працівниками мігрантами поводяться як з жертвами торгівлі людьми, а не як з секс-працівниками, які вирішили мігрувати у пошуках роботи.

Одночасно, лобі проти міграції використовує дискурс «секс-робота є насильством» та дискурс боротьби з торгівлею людьми з метою посилення обмежень на імміграцію. Вони вказують на вразливість секс-працівників у ході міграції, щоб обґрунтувати запровадження обмежень на їхню мобільність.

Організації, які виступають проти міграції, стикаються з сильною опозицією з боку асоціацій могутніх наймачів, але у секс-працівників таких асоціацій немає, тому вони стають легкою жертвою антиміграційних груп.

Коли секс-роботу змішують із торгівлею людьми, громадська думка починає вважати будь-яку секс-роботу формою експлуатації та страждань. Коли секс-працівникам не дозволяють набути статусу трудящого, вони виключаються з рядів тих трудящих, чия мобільність вважається вкладом в економічний розвиток та соціальну згуртованість.

Там, де секс-працівники, включаючи секс-працівників мігрантів, витратили багато зусиль для покращення умов праці та набуття автономії та поваги, змішання торгівлі людьми з секс-роботою повертає стару систему залежності.

Поки впливові групи, які виступають проти торгівлі людьми, продовжують лобіювати уряди, щоб ті утрималися від визнання секс-роботи роботою, секс-працівники не можуть розраховувати на рівний з іншими працівниками захист закону. Це заважає руху по впровадженню систем безпеки для роботи працівників секс-індустрії, прирікаючи майбутні покоління секс-працівників на працю в небезпечних та несправедливих умовах.

Проте на міжнародному рівні відбуваються й деякі позитивні зміни. Захист прав секс-працівників поступово визнається ефективним способом зменшення кількості випадків торгівлі людьми.

Деякі міжнародні організації усувають перешкоди руху жінок через кордони та надають їм юридичну підтримку на робочому місці.

Найбільші зміни роблять самі секс-працівники. Завдяки відданості справі та завзятості у досягненні мети, вони змогли знайти єдиний голос у NSWP та інших регіональних мережах. Вони сформували альянси з іншими організаціями громадянського суспільства, мережами мігрантів, мережами ЛГБТК та мережами ЛЖВ. Вони змогли досягти реформи законодавства в деяких країнах - декриміналізації секс-роботи або зменшення термінів ув’язнення. Вони змогли багато чого досягти у викритті небезпечного та принизливого змішування торгівлі людьми та секс-роботи.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для NSWP

Розширити кампанії з декриміналізації секс-роботи та забезпечити комплексний захист праці секс-працівників.

Для політиків

Припинити переслідувати секс-працівників у рейдах та операціях із порятунку.

Створити робочі групи експертів, які складаються з представників секс-індустрії, рибальської галузі, будівництва та домашніх працівників – для проведення глибинного аналізу стану справ з торгівлею людьми та формування можливих рішень, які вийдуть за межі короткострокових ініціатив з охорони правопорядку.

Розслідувати та відреагувати на різні ситуації на національному, регіональному та локальному рівнях.

Для донорів

Надати ресурси організаціям секс-працівників для покращення умов праці у сфері секс-роботи та формування профспілок.

Переконатися, що ресурси, що виділяються для організацій трудящих-мігрантів, виділяються і на організації секс-працівників мігрантів, і що дослідницькі проекти з міграції включають аналіз феномена міграції для секс-роботи.

Для громадянського суспільства

Підтримати дії секс-працівників щодо ліквідації умов праці, побудованих на насильстві.

Зміцнити зв’язки між мережами секс-працівників та іншими мережами.

Надати простір для обміну досвідом між секс-працівниками та іншими працівниками за законодавством, політикою та діями, спрямованими на боротьбу з торгівлею людьми.