Секс-праця – це робота: ще раз про головне

Секс-праця – це не гріх і не злочин. Для когось це спосіб виживання, для когось – це усвідомлений вільний вибір. Ці слова звучать як банальність, але за ними стоїть цілий світ. Світ сповнений болю, дискримінації та боротьби.

Тисячі людей змушені працювати в секс-індустрії не через бажання, а через відсутність інших варіантів. Це можуть бути ВПО, мігранти, які шукають притулку, ЛГБТК+ особи, що зіштовхуються з дискримінацією, або просто люди, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Для інших, і це також тисячі людей, секс-праця не є вимушеним вибором за тяжких обставин – це просто засіб для заробітку чи навіть улюблене заняття, яке приносить не тільки гроші, а й задоволення, новий досвід, спілкування з новими людьми, засіб самореалізації тощо.  

Секс-праця — це робота. Це твердження потрібно закарбувати великими літерами, жирним шрифтом з підкресленням. Це потрібно врізати в пам’ять кожного, хто висміює, принижує чи будь-яким чином дегуманізує секс-працівників. Але до початку розмови про секс-працю як роботу, ми наголошуємо на відокремленні секс-працівників від жертв торгівлі людьми. Секс-торгівля — це жахливий злочин, який необхідно придушити. Але секс-праця відокремлена від торгівлі людьми, і секс-працівники – що є повнолітніми люди — займаються секс-працею за власним вибором, добровільно, але з різних причин.

Незалежно від того, чи йдеться про існування, чи про чистий вибір, більшість секс-працівників роблять це з причин, які підпадають під ці дві групи. Секс-праця – це робота, призначена для задоволення нагальних потреб, найчастіше таких як їжа, лікування, житло або транс перехід (переважно для трансжінок). Решта секс-працівників роблять це, тому що вони просто хочуть з будь-якої причини. Незалежно від мети, потреб та причин, секс-праця є дійсним видом діяльності, а секс-працівники є частиною робітничого класу.

Ця політична думка — що секс-працівники є членами робітничого класу і що секс-праця — це справжня робота — на жаль, не приймається багатьма людьми, які мають це розуміти. Незалежно від того, чи це «ліберальні», чи «благодійні» організації, чи це деякі групи, які ідентифікують себе як «феміністські» чи «революційні», нападають на секс-працівників і виключають їх як не працівників чи пригноблених людей, колишні працівники неминуче страждають від цього.

В один голос ці люди говорять, що секс-працівники змушені займатися секс-працею, щоб вижити, тому їхня робота за своєю суттю погана. Однак, як і в будь-якій праці, люди повинні працювати, щоб вижити. Кожна 12-та транслюдина у США надавала секс-послуги за винагороду, щоб вижити. Необхідно зрозуміти, чому це так. Без секс-праці багато хто помер би від голоду або залишився б бездомним. Ось чому заклик до роботи з прийнятною заробітною платою, безпечними умовами праці та охороною здоров’я для всіх цих працівників є важливим.

Криміналізація позбавляє секс-працівників роботи

Криміналізація секс-роботи – це пастка, з якої важко вибратися. Замість того, щоб допомагати людям, які опинилися в складній ситуації, держава переслідує їх. Секс-працівники змушені працювати в тіні, боячись звернутися за допомогою, оскільки це може призвести до арешту і судимості. А це, своєю чергою, унеможливлює пошук легальної роботи й повернення до нормального життя.

Ми категорично проти застосування підходів за якими секс-працівники визначаються як нещасні жертви, які не можуть приймати власні рішення, або грішні злочинці, які кидають виклик «традиційним цінностям» людської сексуальності та цивілізації. Ми маємо викрити й те, і інше як брехню та омана.

Політика криміналізації викликає ефект рикошету. Ефект полягає в тому, що людей, заарештованих за секс-працю, яких держава «заохочує» відмовитися від секс-послуг, часто змушують повернутися до неї через криміналізацію, з якою вони стикаються. Іншими словами, судимість лише позбавляє секс-працівників (яких держава та «рятівники» таврують безсилими та безпомічними у їх житті) доступу до більшості «легальних» робіт, законних у цьому випадку з погляду держави.

Ми маємо заперечити думку про те, що єдина легальна робота – це робота, яка виходить за межі секс-праці. Якщо ми не можемо цього зробити, ми не зможемо підтримувати секс-працівників як дійсних працівників, як вони заслуговують.

Не демонструючи, що секс-праця є роботою, ми залишаємо секс-працівників глибоко пригніченим усіма секторами державного апарату, поліцією, судами, ЗМІ тощо. 

Секс-торгівля є формою гноблення, надання секс-послуг – ні. Секс-працівники часто першими повідомляють про торгівлю людьми, сексуальну чи іншу, але криміналізація секс-праці заважає їм це робити.

Насильство проти секс-працівників

Як повна криміналізація, так і Несправедлива Нерівна (скандинавська) модель ставлять секс-працівників у поле зору тих, хто заподіє їм шкоду, тому безпека секс-працівників знаходиться під загрозою. Повна декриміналізація секс-праці та ініціатив, пов’язаних із секс-працівниками — це єдиний спосіб зупинити нескінченне насильство проти секс-працівників.

Як приклад впровадження у США Пакету FOSTA (Закон про надання державам і жертвам боротьби з торгівлею секс-торгівлею в Інтернеті) і SESTA (Закон про припинення торгівлі людьми сексуального характеру), особливо вплинуло на найбільш пригноблених працівників сфери секс-послуг. За дії SESTA/FOSTA закрили вебсайти, що використовувались секс-працівниками для пошуку клієнтів, змусивши секс-працівників вийти на вулиці аби офлайн шукати клієнтів. Закрились вебсайти, що використовувались для пошуку та перевірки клієнтів (списки поганих клієнтів/поганих побачень), і це збільшило ризики для секс-працівників потрапити в небезпечні ситуації.  Змушення секс-працівників, які зазвичай мали б можливість оглядати та перевіряти своїх клієнтів, змушувати займатися вуличною секс-працею з клієнтами, які не можуть бути перевірені, насправді завдає величезної шкоди.

Скасування законів проти секс-працівників

Ми не можемо стояти осторонь! Давайте разом вимагати декриміналізації секс-праці, створення безпечних умов праці для секс-працівників та боротьби з дискримінацією. Кожен з нас може зробити свій внесок у цю важливу справу.

Щоб підтримати секс-працівників, ми повинні зробити кілька дій:

По-перше, ми повинні скасувати всі закони, які впливають на можливість безпечної секс-праці. Сюди входять закони, які визнають незаконними секс-послуги (карають за «проституцію») та їх безпечну організацію (карають за «створення місць розпусти, сутенерство» тощо), криміналізують онлайн послуги та вебкам, спрямовані на вебсайти, де рекламуються секс-працівники, закони, які вимагають додаткової ідентифікації, і всі податкові закони, які виключно впливають на працівників секс-бізнесу тощо.

Другим важливим кроком є оскарження всіх поглядів, які зображують секс-працівників як безпорадних жертв або, що ще гірше, як злочинців. Іншими словами, необхідно оскаржити організації, що виступають проти секс-працівників, навіть ті, які називають себе "прогресивними", і показати, що секс-працівники та їх прихильники пропонують безпечніші плани роботи та правила, ніж ті правила, що  встановлюються організаціями, що виступають проти секс-працівників.

Ми також повинні показати, що, полегшуючи умови заняття секс-працею та перехід на інші роботи, ми насправді робимо безпечнішим навіть втечу для тих, хто є жертвами торгівлі людьми.

Нарешті, ми повинні підкреслити, що секс-праця є роботою, а секс-працівники є членами робочого класу. Неможливо будувати солідарність з пригнобленими працівниками, якщо інфантилізувати їх або «наступати їм на горло».