Секс-праця у Китаї. Криза з правами людини поглиблюється

За оцінками автора нового роману, в якому розглядаються складні соціальні проблеми, пов’язані з секс-роботою і розривом у доходах у Китаї, в нелегальній секс-індустрії Китаю, що розрослася, працює не менше 10 мільйонів жінок — що приблизно відповідає населенню Бельгії.

За словами Ліцзя Чжан (Lijia Zhang), автора роману "Лотос" ("Lotus"), головна героїня якого — жінка, що працювала в цій індустрії в південнокитайському місті Шеньчжень (Shenzhen), що переживав бум півтора десятиліття тому, ця цифра перевищує оцінку Організації Об’єднаних Націй, що складає 4-6 мільйонів секс-працівників. Чжан стверджує, що її оцінка ґрунтується на нещодавніх інтерв’ю. Чжан стверджує, що її оцінка ґрунтується на нещодавніх інтерв’ю.

Чжан каже, що на написання книги у неї пішло 12 років, у тому числі тому, що важко було розговорити секс-працівниць. Щоб зібрати інформацію для книги, вона працювала волонтером у материковій НУО, яка роздавала секс-працівницям презервативи.

За її словами, більшість жінок приходять у цей бізнес у пошуках хорошого доходу, часто для того, щоб утримувати сім’ю, і займаються ним на свій розсуд без примусу. Ще один хибний стереотип полягає в тому, що у бізнесі працюють лише молоді жінки: вона зустріла 65-річну жінку, яка працює у цьому бізнесі вже багато років. За її словами, зростання доходів у колись бідній країні призвело до збільшення бізнесу в секс-індустрії. Загроза насильства та вимога грошей з боку поліції, а також непоінформованість про захворювання, що передаються статевим шляхом, є, на її думку, двома головними ризиками для секс-працівниць.

Сплеск проституції у Китаї тісно пов’язаний з політикою економічної лібералізації, що проводилася країною наприкінці XX століття. У міру того як традиційні галузі промисловості занепадали, а сільське населення мігрувало до міських центрів, багато жінок, особливо з низьким рівнем освіти, виявилися практично без реальних варіантів працевлаштування. Економічний спад і зростання безробіття останніми роками лише посилили цю тенденцію, підштовхнувши все більше жінок до секс-роботи як засобу виживання.

Хоча Комуністична партія Китаю (КПК) ввела сувору заборону на проституцію, (його дотримання часто хаотично і невідповідно спрямоване на секс-працівників, а не на клієнтів чи організаторів). Такий каральний підхід не дозволяє усунути соціально-економічні причини, що лежать в основі цієї індустрії. Проблема ускладнюється тим, що є документально підтверджені випадки причетності самих чиновників до секс-торгівлі, що підкреслює лицемірство та можливу співучасть елементів у лавах партії.

Інцидент із «прикутою жінкою» в провінції Цзянсу (Jiangsu) у 2022 році привернув увагу світової громадськості до тяжкого становища жінок, які стали жертвами торгівлі людьми у Китаї. У сільській хатині було знайдено закуту в кайдани жінку, яка неодноразово зазнавала насильства протягом багатьох років. Громадське обурення щодо цього випадку стало відповіддю не тільки на жорстокість окремих торговців людьми, а й на промахи місцевої влади, які спочатку применшили значення інциденту і не змогли захистити жертву. Цей випадок став національним символом небезпек, з якими стикаються жінки – особливо з уразливих верств населення, – і системних прогалин у захисті та відповідальності.

Секс-індустрія Китаю тісно переплетена із глобальними мережами торгівлі людьми. Жінок та дівчаток із сусідніх країн – Північної Кореї, М’янми, Пакистану, В’єтнаму, Лаосу та Камбоджі – продають до Китаю для примусових шлюбів чи сексуальної експлуатації. Корінні причини цього явища складні, але одним з основних факторів є ґендерний дисбаланс у Китаї, спадщина політики «однієї дитини» та культурна перевага синів. За оцінками, чоловіків на 30–40 мільйонів більше, ніж жінок, і, згідно з прогнозами, до 2030 року понад чверть китайських чоловіків віком близько 30 років не будуть одружені. Цей демографічний тиск підсилює попит на наречених, вивезених з-за кордону, та на секс-працівниць.

Звіти таких організацій, як Korea Future Initiative, документально підтверджують жахливий досвід північнокорейських жінок, які стали жертвами торгівлі людьми у Китаї. Багато хто з них продається кілька разів і змушений займатися проституцією, кіберсексом або одружуватися всього за 146 доларів. За оцінками, до 20 000 північнокорейських жінок і дівчат бігли до Китаю, близько 60% з них стали жертвами секс-торгівлі. За наявними даними, ця торгівля приносить китайським торговцям людьми понад 100 мільйонів доларів на рік.

Аналогічна ситуація спостерігається з жінками з Пакистану та Бангладеш. В останні роки китайських громадян було заарештовано за організацію торгівлі пакистанськими нареченими, причому жертви повідомляли про фізичне і сексуальне насильство, примусову вагітність і загрози їхній безпеці. Випадки з Бангладеш розповідають про те, як жінок обманюють обіцянками кращого життя, а потім примушують до секс-роботи або жорстокого шлюбу, як тільки вони опиняються у Китаї.

Інцидент із «прикованою жінкою» та широко поширена торгівля іноземними жінками в Китаї – це не окремі трагедії, а симптоми глибших системних збоїв. Щоб подолати цю кризу, Китай має вийти за рамки каральних заходів і натомість провести комплексні реформи, спрямовані на усунення корінних соціально-економічних причин, посилення захисту населення, схильного до ризику, та забезпечення підзвітності на всіх рівнях влади.

Джерела портали  forbes.com, thediplomat.com