Шлях від неприйняття до діалогу й партнерства / Про війну та секс-працю з Іриною Ємельяновою, м. Луцьк

ПРОДОВЖУЄМО СЕРІЮ ІНТЕРВ’Ю «ПРО ВІЙНУ ТА СЕКС-ПРАЦЮ» з лідерками та параюристками БО "ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА". Майже рік минув з останньої публічної розмови з нашими регіональними представницями, коли ми говорили про життя українців, долі секс-працівниць та сферу секс-послуг в Україні в умовах війни. Цього року повертаємось до цієї розмови, щоб пригадати події чотирьох років війни та проаналізувати їх вплив на нашу спільноту та суспільство.

Вітаю, Ірино! Розкажи, як в тебе справи, які зміни відбулись за останній рік у твоєму повсякденному житті?

Ірина: Своїм особистим досягненням в цьому році вважаю те, що нарешті змусила себе зайнятися здоров’ям. Я, як і більшість жінок-активісток, які допомагають жінкам з уразливих груп, довгий час не могла знайти час, бажання та можливість звернутися за медичною допомогою. Знаю, що подібні проблеми є в багатьох колежанок. Консультуючи жінок, мотивуючи їх вчасно звертатися до лікарів, вони самі не проходять обстеження та до останнього відкладають візити до профільних спеціалістів.

Протягом декількох років я мала проблеми зі спиною. На початку цього року була змушена звернутися до ортопеда, а після проходження курсу лікування почала займатися з реабілітологом. З березня місяця я тричі на тиждень відвідую тренажерний зал. З початку було дуже важко. Кожен раз, збираючись на тренування, я відкидала вигадані приводи, щоб пропустити заняття. З часом втягнулася, перестала відчувати біль у спині, стала в загальному краще себе почувати та побачила реальні результати тренувань.

Вже пройшло десять місяців, як я вперше за останні 45 років переступила поріг тренувального залу. І дотепер не перестаю дивуватися, що мені вистачає наполегливості й мотивації не кидати заняття.

В іншому особливих змін в моєму житті не відбулося. Робота стала сенсом мого життя. Донька, яка зараз проживає в Німеччині, не перестає мене приємно вражати. Вона продовжує тренуватися й виступає за збірну Німеччини з греблі на каное. В цьому році до її здобутків додалися 4 золоті, одна срібна й одна бронзова медалі Чемпіонату Європи. Ще вона отримала водійське посвідчення  категорії С1 і зараз поєднує роботу на великій машині та тренування. Маленька дівчинка і велика машина! Настюші подобається робота водія. Я радію і пишаюсь, що моя донька у 27 років вміє ставити перед собою ціли та досягати результатів.

А як йдуть справи у твоїх підопічних та колег? Що змінилось у вашій ініціативній групі (ІГ) за роки війни?

Ірина: В цьому році у нашої ініціативної групи відбулася важлива подія. Ми переїхали в чудовий офіс зі зручною локацією. Офіс світлий, просторий, теплий та комфортно облаштований. Тепер наші зустрічі проходять в офісі наших партнерів Території ресурсу Всеукраїнського об’єднання наркозалежних жінок «ВОНА». Під одним дахом об’єдналися три організації, які допомагають жінкам з уразливих груп: БО ВОНЖ «ВОНА», БО «Легалайф-Україна» та БО «Позитивні жінки».

До нашої ініціативної групи доєднуються нові дівчата. Група росте. Я щиро радію, що вдалося об’єднати дівчат та зберегти групу протягом чотирьох років війни. Дівчата стали майже родиною, підтримують одна одну, на зустрічах обмінюються новинами особистого життя, своїми бідами, негараздами, радощами, діляться порадами на всі випадки життя.

^{Фото: Фотосесія для жінок ініціативної групи БО "Легалайф-Україна", м.Луцьк, 2025 рік}

У групі підтримується традиція відмічати дні народження учасниць, дарувати маленькі подаруночки, приносити солодощі та пригощати дівчат. Вже декілька років дівчата вітають і мене з днем народження, готують солодкий стіл. Завжди приємно бачити прояви поваги та уваги, отримувати подарунки.

Щосуботи я провожу зустрічі ініціативної групи. Часто дівчата самі пропонують теми чергового заняття. Радію, що значно підвищилася обізнаність дівчат щодо захисту своїх прав, доступу до медичних, соціальних та юридичних послуг, знизився рівень самостигми. Одна дівчина з ініціативної групи пройшла навчання і зараз успішно надає параюридичні послуги. Зараз ще одна дівчина виявила бажання доєднатися до організації та стати параюристкою.

В цьому році були налагоджені партнерські зв’язки з Денним центром соціально-психологічної допомоги, який надає комплексну підтримку (соціальну, психологічну, правову) жінкам, які постраждали від домашнього насильства чи насильства за ознакою статі. Вони пропонують тимчасовий притулок у кризовій кімнаті та фахову допомогу для виходу зі складної ситуації. Нещодавно наша жінка, яка довгий час страждала від домашнього насильства, була перенаправлена до центру, де отримала фахову допомогу та вийшла з токсичних стосунків.   

^{На фото: Учасниці робочої зустрічі у Денному центрі  Волинського обласного центру з надання соціально-психологічної підтримки жінкам в ситуації насильства} 

Ірино, як за чотири роки війни змінилося українське суспільство: чи відчувається той драйв громадянської активності, що був у 2022 році, чи стали ми толерантнішими до вразливих груп?

Ірина: Все більше помічаю,  як через психологічне виснаження зростає напруга у суспільстві. З одного боку зміцнюється солідарність, волонтерство, взаємодопомога, а з іншого – зростає тривога, рівень депресії, постійний страх, самотність, роздратування через неможливість контролювати  й планувати своє життя, що призводить до вигорання, психологічного виснаження.

У місті відмічаю підвищення соціальної активності, єднання навколо спільних цілей, активізуються громадські організації, що підтримують постраждалих від насильства,  війни, ветеранів та їхні родини. Водночас люди стають менш емпатійними та більш вразливими через масове виснаження. Часто втома від війни й агресія спрямовуються на менш захищених та вразливих.

Багато чоловіків, партнерів та клієнтів були мобілізовані до війська. Жінки залишилися самі та були змушені забезпечувати свої сім’ї, брати на себе відповідальність по догляду за дітьми та старенькими батьками. Гуманітарна криза, викликана війною, тільки погіршила становище людей уразливих груп, малозабезпечених та секс-працівників. Поруч з цим, на мій погляд, ставлення суспільства до секс-працівників та уразливих груп погіршилося. Люди ладні звинувачувати секс-працівниць в усіх своїх бідах і весь накопичений негатив переносять на них. Хоча чую і поодинокі голоси на захист наших жінок. Часто відчуваю відверту байдужість до жінок.

У своїй діяльності іноді стикаюся з непорозумінням і негативною реакцією. Завжди намагаюся пояснити мету своєї роботи та часто знаходжу розуміння, підтримку, а іноді й допомогу. В соціальних мережах, коли стикаюся з проявами стигматизації, хейтом або заявами щодо власного вибору способу життя секс-працівницями, намагаюся пояснити, що попри вибір, жінки мають такі ж права як і всі інші – на життя, здоров’я та захист. 

Паралельно зі змінами у соціумі, економіці, безпеці тощо змінився й ринок та умови секс-праці: чи спостерігається приплив нових людей (зокрема ВПО), як змінюються способи пошуку клієнтів та надання послуг порівняно з 2022 роком?

Ірина: Війна змусила багатьох жінок шукати нові джерела доходу, тому секс-праця стала відповіддю на фінансові труднощі для значної кількості жінок уразливих груп та малозабезпечених жінок.

Зі збільшенням кількості внутрішньо переміщених жінок з окупованих чи фронтових регіонів у сфері секс-праці збільшилася конкуренція, що створило нові виклики для пошуку клієнтів та роботи.

Останні декілька місяців знову збільшилася кількість ВПО і до секс-праці долучаються жінки, які не надавали  секс-послуги до війни. Пошук клієнтів змістився в онлайн. Для цього жінки використовують соціальні мережі та спеціалізовані додатки.

Останнім часом, з посиленням мобілізації й активної роботи ТЦК на вулицях міста, чоловіків майже не побачиш. Жінки переважно надають послуги постійним клієнтам. Багато хто працює дистанційно, але тут збільшується ризик розкриття особистості та шантажу. 

Ти кажеш, що чоловіків на вулицях поменшало, що формат роботи змінився. А як у зв’язку з цим змінився портрет клієнта? Хто зараз є основним покупцем послуг і як ці зміни (перехід у діджитал чи робота лише з перевіреними людьми) вплинули на реальні доходи та безпеку дівчат?

Ірина: Серед клієнтів значно збільшилася кількість військових. Багато секс-працівниць надають послуги військовим, які проходять лікування в  шпиталях міста.

Дівчата зазначають, що за останній рік збільшилася оплата їх праці. Але працювати стало тяжче психологічно та небезпечніше. Зазвичай ставлення військових до секс-працівниць хороше, хоча бувають неадекватні чи п’яні клієнти, і тоді виникають конфлікти.

Бувають клієнти,  які приходять не з фізичною потребою, а з потребою «поговорити» або скинути негатив. Іноді клієнт платить не за секс, а за емоційну розрядку. Дівчата розповідають, що з такими запитами частіше почали звертатися саме військові з інвалідністю. Але деякі дівчата відверто розповідають, що відмовляються від таких пропозицій, бо не підготовлені психологічно.

Чи є в тебе дані від секс-працівниць щодо динаміки насилля за роки війни?  Які заходи безпеки сьогодні використовують жінки, щоб вберегтися від ризиків для життя та здоров’я?  

Ірино: На мою думку рівень насильства щодо секс-працівниць збільшився під час війни. Мені здається, що причинами цього є економічна нестабільність та загальна агресія в суспільстві, через що вразливість жінок, для яких секс-робота є єдиним способом виживання, поглиблюється.

Дівчата розповідають про випадки насильства з боку клієнтів, сутенерів, партнерів тощо, але не хочуть звертатися по допомогу, бо бояться кримінального переслідування та помсти.

Більшість секс-працівниць намагаються уникати надавати послуги неадекватним чи агресивним клієнтам, відмовляються надавати послуги без презерватива, уникають ризикованих практик. Але ж не всі СП дотримуються таких правил, тож ризики для їх здоров’я досить високі. До того ж у Луцьку на даний час не працює програма зменшення шкоди через неприйнятні умови Центру Громадського Здоров’я (ЦГЗ). Організація, яка надавала послуги з профілактики ВІЛ, з початку року припинила діяльність. Секс-працівниці не забезпечуються презервативами, не проходять тестування на ВІЛ, гепатити С і В з початку 2025 року. Це надзвичайно тривожні тенденції.

Саме тому з листопада ми разом з ЗУРС «Твій дім» почали реалізовувати проєкт за підтримки Альянсу громадського здоров’я з доведення людей уразливих груп до доконтактної профілактики PrEP. Одними з перших ми привели двох секс-працівниць для постановки на PrEP, і в однієї дівчини було первинно виявлено ВІЛ-інфекцію. Зараз вона пройшла обстеження та вже отримує лікування.   

^{На фото: інформаційна сесія для секс-працівниць/-ків з запобігання гендерно зумовленому насильству}

Через зростання рівня агресії в суспільстві в цілому та збільшення випадків шантажу, переслідувань у соціальних мережах, ми стали більше уваги приділяти темам особистої  безпеки, безпеці у роботі з клієнтами та протидії насильству. Обговорюємо з дівчатами як оцінювати ризики та вчимося встановлювати межі;  як працювати з нетиповими, агресивними,  клієнтами з ПТСР; розбираємо як можна протидіяти психологічному, економічному та сексуальному насильству, вчу дівчат створювати індивідуальні плани безпеки.

Нещодавно в рамках «16 днів проти насильства» провели заняття про безпеку в інтернеті та цифрове насильство. Говорили про те, як захистити свої дані та конфіденційність, як захиститися від шахрайства, шантажу та маніпуляцій. Одна жінка поділилась власним досвідом та розповіла, що їй в месенджері погрожують, шантажують розкрити її приналежність до уразливих груп. Я пояснила учасницям, що це порушення права людини на приватність, яке карається КК України за ст. 182 (порушення недоторканості приватного життя), ст. 189 (вимагання). У таких випадках, не слід видаляти листування та блокувати людину, а необхідно зробити скриншот, зібрати докази, зберегти профіль шантажиста. За результатами цього заняття, жінка дійсно зібрала докази та звернулася до Кіберполіції, щоб ті знайшли шантажиста та відновили її право на життя без страху.

^{На фото: Ініціативна група СП приєдналась до акції "Support. Don’t punish" ("Підтримати. Не карати")}

Ірино, розкажи, будь ласка, як змінювались потреби спільноти за ці чотири роки? Які запити від СП актуальні зараз та які послуги ти надаєш у відповідь?

Ірина: З початком повномасштабної війни основною потребою секс-працівниць стало виживання (їжа, житло, оплата комунальних послуг), відновлення доходів або пошук альтернативної роботи, проблеми з боргами, кредитами, відновлення документів, статусу ВПО. Жінки перебували в стані хронічного стресу. Як лідерка ініціативної групи я стала посередницею між жінками та сервісами, надавала кризову підтримку.

^{На фото: Гуманітарна допомога секс-працівницям від БО "Легалайф-Україна", м. Луцьк, 2025 рік}

Щомісячно я роздаю благодійну допомогу, яка покриває базові потреби жінок в їжі, гігієні та побутових товарах. Жінки ІГ надзвичайно вдячні БО «Легалайф-Україна» та благодійникам за підтримку під час війни. Це надзвичайно важливо для них і дає надію на майбутнє.

Нещодавно одна учасниця ініціативної групи потрапила до лікарні зі складним переломом ноги. В жінки не було заощаджень на крайній випадок. Під час хвороби жінка отримувала продуктові набори та набори гігієни. Учасниці ініціативної групи також допомагали та підтримували подругу в такий непростий для неї час: купляли в магазинах необхідні продукти та речі, допомагали готувати їжу. Ліхтарик і акумуляторна лампа, які жінка раніше отримала як благодійну допомогу, допомогли їй пережити години відключень електричної енергії. Жінка щиро вдячна за підтримку і допомогу в той час, коли вона найбільше її потребувала та перебувала в безпорадному стані.

^{На фото: Чай, смаколики та безпечний простір створюють атмосферу на групах взаємодопомоги для СП}

Зараз робота, послуги й потреби трохи змінилася. Я надаю індивідуальні та групові консультації, проводжу інформаційні зустрічі, групи взаємодопомоги, забезпечую супроводом або перенаправляю в установи чи партнерські організації для отримання послуг. Всі ці заходи, як і раніше, відбуваються в безпечному, недискримінаційному просторі зі збереженням конфіденційності. Тематика консультацій та інформаційних занять досить різнобічна — права, здоров’я, безпека тощо. На групах взаємодопомоги жінки, які знаходяться в стані хронічного стресу і вигорання, отримують психосоціальну підтримку. А у разі потреби перенаправляю жінок до психологів чи психіатрів. 

На групових консультаціях говоримо про доступ до медичних послуг, важливість збереження репродуктивного здоров’я та профілактику ІПСШ та ВІЛ; говоримо про залежності та зменшення шкоди, психоемоційне вигорання та ресурси для підтримки.

Часто на інформаційні заняття запрошуємо представників партнерських організацій, лікарів та фахових спеціалістів.  Нещодавно проводили групову консультацію, на яку запросили лікаря-інфекціоністку ВОЦПБ Дакаєву Е.В. Говорили про збереження репродуктивного здоров’я секс-працівниць, профілактику ІПСШ та ВІЛ. Одна учасниця  попросила індивідуальної консультації лікаря. Під час консультації жінка розповіла, що має ВІЛ-статус, зараз з  дітками проживає в селі у батьків, не надає секс-послуги й більше 3-х місяців не приймає АРТ-терапію. Жінка познайомилася в селі з чоловіком, з яким планує одружитися, але боїться розповісти про ВІЛ-статус. Лікарка запросила жінку з чоловіком на консультацію до Центру ВІЛ/СНІДу та допомогла в непростій ситуації. На даний час жінка відновила лікування, і вже призначили дату весілля.

^{На фото: Лідерка спільноти СП Ірина Ємельянова та лікарка-інфекціоністка ВОЦПБ Дакаєва Е.} 

Оскільки питання психологічного відновлення зараз є пріоритетним для нашої спільноти, а ти часто згадуєш про емоційне виснаження жінок — розкажи, де ви з дівчатами з ініціативної групи берете сили? Як особисто ти та твої активістки знаходите ресурс, щоб долати стрес і підтримувати інших у ці чотири роки війни?

Ірина: Більшість дівчат відчувають значне погіршення психоемоційного стану за час війни. Війна спричиняє постійний стрес, тривогу, страх за життя та безпеку – свою та близьких. Дівчата скаржаться на панічні атаки, безсоння, кошмари, хронічне виснаження.

Деякі розповідають про загострення побутових конфліктів, домашнє насильство, страх мобілізації партнера. Посилюють психологічні проблеми економічні труднощі, підняття цін на продукти та послуги.

Як лідерка ініціативної групи я провожу групові зустрічі, на яких в безпечному просторі дівчата можуть говорити про свої проблеми й переживання без осуду, обмінятися досвідом і підтримати одна одну. Групи допомагають дівчатам знизити відчуття самотності, зміцнити значення спільноти, полегшити переживання стресу.

Знайомлю дівчат з методами самодопомоги, вивчаємо дихальні техніки, базові вправи з релаксації. За потреби направляю дівчат на консультацію до психологів партнерських організацій, які вже не один рік надають послуги нашим дівчатам.

Нещодавно на Гарячій лінії секс-працівників БО «Легалайф-Україна» почала надавати психологічну допомогу Олена Вертинська. Вже не один рік я особисто звертаюся до неї за психологічною підтримкою, беру участь в групових консультаціях. Розповіла своїм дівчатам про чудову можливість, і буду направляти їх за психологічною допомогою.

^{На фото: Надання параюридичної консультації СП, яка стикнулась з порушенням прав}

Говорячи про нашу спільноту, не можу не запитати, як за ці роки повномасштабної війни змінилися стосунки спільноти з поліцією та які нові порушення прав стали критичними? Окремо цікаво дізнатися про роботу нашої параюридичної мережі та її роль у захисті прав секс-працівниць.

Ірина: Дівчата жаліються, що останнім часом частіше стали проводитися  поліцейські облави. Нашими параюристками фіксувались випадки шантажу і примусу до співпраці з боку поліцейських. Хоча дівчата відмічають більш лояльне ставлення правоохоронців до себе. Відвертих порушень прав з боку  поліцейських стало в рази менше.  Але у будь-якому разі дівчата відмовляються писати заяви на дії правоохоронців, бо бояться наслідків. Порушуються права секс-працівниць і в інших сферах — у медичній, соціальній, особливо дівчат з кросгрупи СП+ЛЖН.

У випадках порушень прав секс-працівниці отримують параюридичну допомогу, яка складається з надання правової інформації, консультації, психологічної підтримки, допомоги в складанні заяв чи скарг, при потребі забезпечуються супроводом в установи для представлення інтересів СП, захисту їх прав та допомоги у розв’язанні проблем.

Якщо проблема не може вирішитися параюристкою, то клієнтку перенаправляємо до юристів БВПД чи Української  Гельсінської спілки.

Тематика консультацій та інформаційних занять, які я провожу як лідерка і параюристка, досить різнобічна: права секс-працівниць та дії при їх порушенні; як діяти під час затримання, обшуку, конфліктів з поліцією: алгоритми реагування на порушення з боку поліції, медиків, соціальних працівників; як написати та подати заяву, скаргу; стигма і дискримінація секс-працівників; безпека в секс-роботі; як працювати з нетиповими клієнтами; як оцінювати ризики та встановлювати межі; протидія різним видам насильства  тощо.

^{На фото: Робоча зустріч з новою керівницею ВОЦПБС КП "ВОІЛ" Дакаєвою Е.В. та координатором з регіонального розвитку БО "ВОЛНа" Мовчанюком В.}

Як лідерці спільноти тобі часто доводиться спілкуватись з різними державними органами, установами. Чи змінились взаємовідносини з владними структурами за роки війни?

Ірина: На початку своєї роботи я стикалася з відсутністю довіри з боку держорганів і поліції, сприйняттям секс-працівниць виключно через призму правопорушень, з відвертим ігноруванням потреб спільноти. Взаємодія була поодинока, ситуативна і здебільшого відбувалася в кризових ситуаціях. Я захищала жінок в конфліктних ситуаціях, відстоювала базові права секс-працівниць, працювала в режимі «гасіння пожеж» та намагалася розбудовувати партнерські зв’язки. Основними викликами для мене були стигматизація спільноти, страх жінок звертатися по допомогу та моя особиста невпевненість у власних силах.

З часом кількість контактів з держорганами зросла, мене почали впізнавати як представницю спільноти, зменшилася кількість відверто глузливих або ворожих реакцій, змінився характер взаємодії. Тепер це скоріше робочі, прагматичні зв’язки; вибіркове, але стабільне партнерство та спільне реагування на випадки порушення прав чи насильства.

Якщо коротко проаналізувати зміни в відносин, то це шлях від неприйняття і конфронтації до діалогу і партнерства; від невидимості спільноти до часткового визнання нашого існування; від репресивного підходу до вибіркового сервісного.

Здається, що війна спрацювала як фактор, що змусив представників державних органів шукати партнерів, союзників і через лідерок (експерток) – доступ до спільноти. Вважаю, що ці зміни відбулися і завдяки моїй активній позиції та послідовності, фокусі на безпеці, а не на конфліктах, а також моєму оптимізму і наполегливості (а можливо і винятковій впертості).

^{На фото: Робоча зустріч з секретаркою Координаційної Ради з питань ВІЛ-інфекції, туберкульозу та наркоманії  Макаренко О.}

Ти вже згадувала багатьох з основних партнерів, що допомагають підтримувати та захищати СП у Луцьку. Про кого з партнерів ти ще не встигла розповісти, можливо за роки війни з’явилися нові, неочікувані союзи?

Ірино: За останні роки мені вдалося вибудувати сталу співпрацю з неурядовими організаціями регіону, які допомагають розширити доступ жінок із вразливих груп до соціальних, правових, медичних та психологічних послуг.

Основні наші партнери  –  БО «Позитивні жінки», БО ВОНЖ «ВОНА»,  БО «ВОЛНа», БО «100% життя», БВПД, Українська Гельсинська спілка, Пробація, ВОЦСПД, БФ «ШАНС», жіночі організації Коаліції «Волинь 1325», ГО «Креативний простір», Денний центр соціально-психологічної допомоги.

З регіональними представницями/-ками НУО «Позитивні жінки», «ВОНА», «ВОЛНа» разом намагаємося добитися безбар’єрного доступу до медичних, соціальних та правових послуг людей з уразливих груп, напрацьовуємо спільну стратегію реагування на порушення їх прав, беремо участь в просвітницьких заходах, кампаніях, зокрема традиційно підтримуємо акції «16 днів проти насильства», до Дня прав людини, Всесвітнього дня боротьби з ВІЛ тощо.

У випадках насильства направляю жінок в НУО, що надають психологічну допомогу жінкам, які пережили насильство (ВОЦСПД, Денний центр, БВПД). Для забезпечення специфічної допомоги та отримання послуг жінками, які живуть з ВІЛ чи наркозалежністю,  перенаправляю їх в БО «Позитивні жінки», «ВОНА» та «ВОЛНа».

З жіночими феміністичними організаціями беремо участь у заходах і кампаніях на регіональному  рівні, спрямованих на протидію насильству щодо жінок, підвищуємо видимість спільноти, представляємо голос жінок уразливих груп та доносимо їхні реальні потреби.

Співпраця з неурядовими організаціями регіону базується на довірі, експертності та реальних потребах спільноти. Вона дозволяє не лише надавати допомогу окремим жінкам, а й впливати на системні зміни в підходах надання послуг секс-працівницям.

^{На фото: Активістки ініціативної групи БО "Легалайф-Україна" м.Луцьк є членкинями Коаліції 1325. Коаліція 1325 - це регіональне об’єднання громадських активістів, влади та поліції, які працюють над тим, щоб жінки були захищеними та брали активну участь у питаннях безпеки під час війни.}

Ірино, я щиро вдячна тобі за цю глибоку та відверту розмову. Що б ти сказала тим дівчатам та хлопцям, які тільки відчули в собі силу змінювати світ, але, можливо, ще вагаються? Яке твоє головне напуття для активістів-початківців нашої спільноти?

Ірина: Радію, що до роботи в «Легалайф-Україна» доєднуються нові лідерки й активістки. Не намагайтеся бути «зручними», щоб вас почули. Вас почують тоді, коли ви будете послідовними, відкритими та чесними.

Починайте з маленьких кроків і не бійтеся помилок та розчарувань: вони частина шляху активізму, а не його кінець. Бережіть і турбуйтеся про себе, так само як бережете і допомагаєте іншим.

Пам’ятайте, що активізм – це марафон, а не спринт. Шукайте у своєму регіоні соратниць, помічниць, жінок, які поділяють ваші погляди. А головне – ваш досвід має силу і цінність. Навіть якщо вам здається, що ви «ще не готові та не впораєтеся».