Ставлення до секс-праці в Європі: Бельгія ухвалює новаторське законодавство, ЄС залишається розділеним

У той час як Бельгія ухвалила революційне законодавство, яке вперше поширює заходи з охорони праці та техніки безпеки на секс-працівників, Європа, як і раніше, розділилася в питанні про те, якої моделі правового регулювання секс-роботи слідувати. Тож які ж заходи захисту запроваджує це законодавство і яку роль відіграють профспілки у боротьбі за права секс-працівників Бельгії?

Коли вулиці спорожніли, а життя у світі сповільнилося, у березні 2020 року почалися локдауни та глобальне усамітнення у будинках, оскільки світ ховався від коронавірусу. У цей час у Бельгії більшість людей, які були змушені припинити роботу, мали право на дотацію на втрачений дохід. Однак секс-працівників було виключено з цієї системи, оскільки офіційно їх сектор у Бельгії не існував.

Дан Баувенс (Daan Bauwens), директор UTSOPI (Union des Travailleuses et Travailleurs du Sexe Organisés pour l’Indépendance), Бельгійського Союзу Секс-Працівників за Незалежність згадує: «На той час величезна кількість секс-працівників залишилася без доходу і без можливості компенсувати його державною підтримкою».

Зіткнувшись із загрозою бідності, бельгійські секс-працівники зробили дії, які зрештою призвели до перегляду законів країни про секс-працю.

Організація та об’єднання в ім’я визнання

"З 1948 року Бельгія дотримувалася аболіціоністської позиції щодо секс-праці", - пояснив Баувенс.

Хоча сама секс-робота не була в країні незаконною, законодавча база криміналізувала все, що пов’язано з нею.

«Закон, хоч і був покликаний захистити секс-працівників, насправді робив їх уразливішими», — зазначає він.

Організувавши краудфандингову кампанію зі збору коштів на підтримку доходів, відкривши продовольчий банк на базі закритого публічного будинку, а також проводячи демонстрації та кампанії, секс-працівники, організація UTSOPI та пов’язані з ними організації домоглися того, що в суспільстві розгорнулася велика дискусія щодо стану секс-працівників Бельгії.

Два закони, ухвалені в Бельгії у 2022 та 2024 роках після завершення обговорень на національному рівні, створили правову базу для секс-роботи, яка розширила доступ до засобів захисту для секс-працівників. Це було досягнуто завдяки введенню в законі 2024 року спеціального механізму, який називається «трудовим договором для секс-працівників».

Цей закон встановлює суворі правові рамки, у яких роботодавці можуть наймати секс-працівників, включаючи чітко визначені заходи захисту від торгівлі людьми й потенційних зловживань. Обидва закони визначають конкретні права, такі як право відмовляти клієнтам та припиняти надання послуг у будь-який час, а також обов’язкові заходи безпеки, включаючи встановлення кнопок екстреної допомоги та вимогу про наявність відповідальної особи на випадок надзвичайних ситуацій.

Бельгія — не перша країна, яка декриміналізувала секс-роботу та запровадила заходи захисту та права для секс-працівників.
У 2003 році Нова Зеландія ухвалила Закон про реформу проституції, який декриміналізував цю сферу та запровадив заходи захисту здоров’я, безпеки та благополуччя секс-працівників. Через двадцять років дослідження показують помітні покращення в галузі охорони праці в цій країні, хоча стигматизація та вразливість мігрантів залишаються ключовими проблемами у Новій Зеландії.

Однак у той час, як Бельгія рухається до легалізації та регулювання секс-індустрії, решта Європи залишається глибоко розділеною.

Розрізнені позиції Європи щодо секс-праці

Законодавство європейських країн щодо секс-роботи варіюється від повної криміналізації до легалізації та регулювання. 

Однією з найвідоміших моделей є так звана "скандинавська модель". Виникнувши у Швеції у 1999 році, вона була спрямована на викорінення секс-роботи шляхом криміналізації покупців сексуальних послуг. У рамках цієї моделі криміналізується покупка сексу або сприяння в секс-роботі, тоді як саме надання сексуальних послуг — не криміналізоване. Модель також передбачає програми допомоги людям, які бажають залишити секс-роботу, наприклад, підтримку пошуку альтернативної роботи.

^{Секс-працівники проводять демонстрацію біля будівлі парламенту в Лондоні 4 липня 2018 року, протестуючи проти обговорення британської версії FOSTA (американського закону, що криміналізує рекламу секс-роботи в інтернеті) та привертаючи увагу до своєї кампанії за повну декриміналізацію секс-роботи. | Фото: Juno Mac/Flickr}

Хоча на рівні ЄС не існує регулювання секс-праці, у 2023 році було прийнято резолюцію Європейського парламенту, яка закликає до покарання покупців сексуальних послуг, що перегукується із «скандинавською моделлю».

Коаліція правозахисних організацій, організацій із захисту прав секс-працівників та редакційна стаття в журналі The Lancet закликали депутатів Європарламенту відхилити резолюцію, аргументуючи це тим, що її рекомендації завдадуть шкоди секс-працівникам. У результаті текст, що пропонує ухвалення «скандинавської моделі» в усьому ЄС, було видалено з остаточного проєкту.

Ця позиція розходиться з думкою Уповноваженої з прав людини Ради Європи та Робочої групи Організації Об’єднаних Націй з Дискримінації щодо Жінок та Дівчаток (Europe’s Commissioner for Human Rights and the United Nations Working Group on Discrimination against Women and Girl), які закликають до декриміналізації, вважаючи її найважливішим кроком на шляху забезпечення прав людини для секс-працівників.

Ризики для здоров’я та безпеки в умовах криміналізації

Дослідження показують, що криміналізація призводить до погіршення стану здоров’я секс-працівників. Дослідження свідчать про вищі показники насильства, обмежений доступ до медичної допомоги та погіршення психічного здоров’я в умовах криміналізації. Психічні розлади є найпоширенішою проблемою зі здоров’ям, про яку повідомляють секс-працівники, і часто пов’язані з ширшою стигматизацією з боку суспільства.

Правозахисні організації та організації із захисту прав секс-працівників заявляють, що «скандинавська модель» завдає шкоди секс-працівникам, блокуючи їх доступ до послуг та змушуючи їх йти у підпілля, де вони потрапляють у небезпечні ситуації.

Учасниця організації Red Umbrella Sweden (RUS) — шведської організації, що очолюється секс-працівниками та виступає за їхні права, — розповіла мені, що «скандинавська модель» позбавляє секс-працівників доступу до таких базових прав, як право на житло та медичну допомогу

«Один із найбільших ризиків – це бездомність. Якщо наш орендодавець дізнається, що ми займаємося секс-роботою вдома, він має юридичне зобов’язання виселити нас».

Багато секс-працівників у Швеції уникають розповідати своїм лікарям про свою роботу, що обмежує їх доступ до необхідної медичної допомоги.

"Особисто я ніколи не розповідаю в лікарні про свою роботу", - розповіла мені представниця RUS.

Це також позбавляє їх доступу до спеціалізованих послуг, включаючи ширший доступ до презервативів та доступних й недорогих тестів на захворювання, що передаються статевим шляхом.

У рамках «скандинавської моделі» покупці сексуальних послуг часто поспішають із вчиненням угоди та змушують секс-працівників переміщатися у більш відокремлені місця або у свої будинки, наражаючи їх на додатковий ризик насильства чи домагань.

«Раніше секс-робота велася у напівзруйнованих будинках. Я бачив жінок на сьомому місяці вагітності, які продовжували працювати, бо не мали права на декретну відпустку», — Даан Баувенс (Daan Bauwens).

Права та заходи захисту, запроваджені новою правовою системою Бельгії, спрямовані на запобігання подібним ризикам. Роботодавці повинні встановити тривожні кнопки, і для забезпечення безпеки секс-працівника завжди має бути доступна відповідальна людина.

Секс-працівники також мають право відмовити будь-якому клієнту, відмовитись від будь-якого сексуального акту, а також припинити виконання сексуального акту у будь-який момент на власний розсуд.

Роботодавці піддаються ретельній перевірці анкетних даних та зобов’язані дотримуватись вимог щодо реєстрації, а також забезпечити профспілкам та правозахисним організаціям постійний доступ до місця роботи.

В умовах криміналізації забезпечення цих заходів захисту для секс-працівників стає неможливим, і вони наражаються на більший ризик для здоров’я та безпеки.

Наприклад, широко поширені насильство та переслідування секс-працівників з боку поліції. Звіт Європейського Альянсу за Права Секс Працівників (ESWA - European Sex Workers’ Rights Alliance) показав, що майже 77% опитаних секс-працівників стикалися з тією чи іншою формою насильства з боку поліції, причому найвищі показники відзначалися за «скандинавської моделі». Понад чверть усіх респондентів повідомили про сексуальне насильство з боку поліцейських.

Поліцейська діяльність в умовах криміналізації покупців сексуальних послуг часто має расовий і каральний характер. Особливо ризикують секс-працівники мігранти без документів, оскільки страх депортації утримує їх від звернення до поліції навіть у ситуаціях насильства чи небезпеки.

В одному з інтерв’ю мігрантка, яка працює в секс-індустрії, розповіла дослідникам, що у Швеції «не можна викликати поліцію, якщо в тебе проблеми, якщо хтось застосовує насильство, грабує тебе або щось таке», через ризик депортації.

Профспілки та права секс-працівників

Хоча правові рамки значною мірою визначають доступ секс-працівників до заходів захисту здоров’я та безпеки, їхні стосунки з профспілками також мають вирішальне значення і коливаються між підтримкою та відчуженням.

Доктор Кеті Круз (Dr. Katie Crez), доцент Бристольської Юридичної Школи (Bristol Law School) і провідний автор колонки про секс-працівників і профспілкову діяльність, каже, що європейські профспілки ставляться до секс-працівників неоднозначно:
«Цілком непередбачувано, чи підтримають профспілки хоча б декриміналізацію секс-праці, не кажучи вже про підхід, що ґрунтується на інтересах працівників».

В результаті секс-працівники часто змушені організовуватися самостійно та поза традиційними профспілковими структурами.

Д-р Круз виступає за підхід до секс-роботи, що ґрунтується на трудових відносинах, розглядаючи її в контексті систем «економічного примусу, патріархату, расизму та репресивних правових рамок». Ця думка узгоджується з інтерсекційним аналізом, який підкреслює, що секс-працівники непропорційно часто належать до гендерних, сексуальних та расових меншин. Однак участь у профспілках часто обмежується суспільною стигмою та обмежувальними законами, що може призводити до виключення секс-працівників із профспілок та їх експлуатації у жахливих умовах праці.

До введення нових законів у Бельгії умови найчастіше були жахливими: «Секс-робота велася у напівзруйнованих будинках. Я бачив жінок на сьомому місяці вагітності, які продовжували працювати, бо не мали права на декретну відпустку», — каже директор UTSOPI Баувенс.

Баувенс додає, що криміналізація унеможливила забезпечення гідних умов праці: "Неможливо забезпечити мінімальну охорону праці в секторі, який не визнаний державою, оскільки саме існування цього сектора суперечить закону".

Попри це, він зазначає, що у Бельгії профспілки відіграли найважливішу роль у процесі розробки нових законів та підтримували організації секс-працівників протягом усього цього процесу.

Натомість у Швеції ситуація для секс-працівників залишається важкою: їх часто виключають із профспілок, частково через криміналізацію.

"З огляду на те, що секс-працівникам фактично заборонено займатися профспілковою діяльністю, жодна профспілка не хоче з нами зв’язуватися, і ми не можемо захищати свої трудові права", - сказала учасниця RUS.

Вона розповіла про серйозні переслідування з боку шведського профспілкового руху як через те, що вона секс-працівниця, так і через те, що вона трансгендер: 
«Спочатку люди глузували з мене, кидали дивні погляди й корчили пики. Потім це переросло у спроби виключити мене та тих, хто мене підтримує, із профспілки».

Сьогодні все частіше боротьба за права секс-працівників відбувається на цифрових платформах, де експлуатація включає непомірні збори, переслідування та крадіжку контенту. У 2025 році Швеція ухвалила новий закон, який забороняє купівлю персоналізованого цифрового секс-контенту, який часто є основним джерелом доходу для цифрових секс-працівників.

Без права на об’єднання у профспілки важко уявити, як секс-працівники зможуть відстоювати свої права у цьому цифровому середовищі. Однак для учасниці RUS солідарність у рамках організації Red Umbrella Sweden має вирішальне значення: "Головне, що я отримую від Red Umbrella, це почуття спільності. Йдеться про подолання ізоляції, адже на секс-працівників накладається така сильна, примусова ізоляція — не лише від інших секс-працівників, а й від суспільства загалом".

Текст: Вутер ван де Кліппе (Wouter van de Klippe) - HesaMag (Брюссель)

Опубліковано 23 березня 2026 року на порталі voxeurop.eu