СТОСУНКИ З КОХАНИМИ ТА РОДИЧАМИ: ЯК ПЕРЕЖИТИ ВІЙНУ РАЗОМ

Війна – потужний тригер, що змушує думати по-іншому, змінює цінності, підштовхує до швидких рішень. Вже зараз зрозуміло: стосунки пар змінилися. Це відчувається шкірою, у словах та вчинках. Важливо усвідомити, що зміни, що відбулися, не є однозначними.

Крім цього, через війну чимало українських сімей вимушено живуть кількома поколіннями разом. Не дивно, що кількість та складність внутрішньо сімейних конфліктів швидко зростає.

Поговоримо про це з психологами.

Війна стала суттєвим випробуванням для стосунків у парах, відтак деякі сім’ї розійшлися, а деякі — навпаки — відчули важливість бути поруч з близькими, попри всі негаразди. За словами психотерапевтів, кількість сімей, які звертаються до них за допомогою, щоб зберегти стосунки, значно зросла.

Що трапляється зі стосунками під час війни?

Апатія

Коли людина отримує досвід, який виходить за певні рамки, трапляється шокова травма. У зв’язку з цим мозок немовби вимикає всі почуття, які раніше вирували всередині нас, і вмикає «емоційний автопілот». Так психіка не витрачає ресурси на емоції та зосереджується на тому, щоб прийняти ситуацію та адаптуватися до неї. Це впливає на всі сфери життя, але на романтичні стосунки найбільше, адже тут ми постійно в контакті з іншою людиною.

У такому випадку складно взаємодіяти, а тому для початку необхідно розібратись у власних відчуттях та переживаннях.

Зближення

Якщо до війни люди мали здорові стосунки, то під час неї вони взагалі стають надійною опорою для відновлення нормального життя. На фоні болю, горя, втрати дому та іншого ми починаємо більше цінувати ту безпеку і стабільність, яку дає нам партнер. Через це непоодинокими є випадки фронтових одружень або планів зробити це одразу ж після перемоги.

Не обходиться тут і без впливу гормонів (окситоцин у жінок та вазопресин у чоловіків), виділення яких стимулює боротьбу організму зі стресом. Нам хочеться частіше відчувати це полегшення, тому підсвідомо бажаємо постійно бути поруч із партнером.

Розставання

Одного дня ми прокинулись під звуки сирен, і основне, що було дійсно важливим у той момент, — відновити відчуття безпеки. Щоб зробити це, потрібно було взяти себе в руки для ухвалення складних рішень, організувати себе, інших людей, час, попіклуватись про тих, хто поруч, та багато іншого. Крім цього, треба було опанувати невимовний біль від ситуації, що склалася. По суті, це боротьба і з внутрішнім емоційним станом, і з зовнішніми подіями. А боротьба завжди вимагає ресурсу.

Якщо до війни людина перебувала в не дуже комфортних для неї стосунках, де для досягнення компромісу необхідно було докласти чималих зусиль, то під час війни на компроміс може не вистачити енергії.

Крім цього, додаються раніше непроговорені та непропрацьовані проблеми, невпевненість у партнері, а тому стосунки стають, скоріше, тягарем, аніж відрадою, рятувальним колом. Через це пари можуть закінчувати відносини, щоб попросту не заважати один одному.

Що може відбуватись з парами?

Умовно можна розділити пари на декілька груп:

— Група тих пар, для яких війна стала каталізатором проблем, і стосунки завершились розривом. Якщо в мирний час ви були схильні воювати між собою, зараз навряд у вас буде мир та злагода. Усі невирішені моменти можуть вистрілити одночасно;

— Ті, хто мав явні або приховані проблеми й розлука зберегла для когось із пари безпеку. Наприклад, це жінки, які страждали від домашнього насилля і біженство стало для них порятунком — так звана "легальна" причина не бачитись. Юридично ці пари разом, але фактично — ні;

— Люди, які помітили цінність стосунків та переживають розлуку дуже складно. А також пари, які продовжують бути разом, без розлуки, але так само перебувають під дією стресу. Це і небезпека, економічні чинники, хвороби, втрати тощо. Але, якщо механізм вашого співіснування вже був добре налаштований, кохання та підтримки суттєво побільшає. Такі пари війна дуже зближує. У близькості немає останньої межі, завжди можна “ще трошки”.

Що стало краще?

На війні ми багато втратили – як матеріально, так і емоційно. Ми можемо триматися за сім’ю як за щось єдине вціліле. Стабільне, зрозуміле, без сюрпризів. Родина стає своєрідним оберегом, який тримає та не дає особистості руйнуватися.

Сварки можуть здаватися неважливими, несуттєвими. Ми легко прощаємо партнеру те, що раніше могло стати причиною конфлікту.

Що стало по-іншому?

Війна штовхає людей на вчинки, яких вони раніше боялися. Перестануть діяти запобіжники на кшталт «а що скажуть люди», «а що про мене подумають», «так не робиться».

Людина відчуває, що все втрачає сенс, гірше не буде. Отже, навіщо далі відкладати розрив, що здається неминучим.

Жінки поїхали від чоловіків і зрозуміли, що можуть бути самі. Їм не страшно, їм вільно та комфортно. Виявляється, «є життя поза шлюбом», і воно не таке вже й жахливе.

Чоловіки залишилися самі  на тривалий час. Поряд небезпека, ризик смерті більший, ніж будь-коли. Можуть запрацювати інстинкти — бажання створювати нове життя та продовжувати свій рід.

Кохання під час війни

Стосунки та життя з іншою людиною — це постійний компроміс. Внутрішня робота, щоб витримувати інший всесвіт поряд зі своїм. Цей всесвіт може вам подобатися, проте повного збігу ритмів, бажань, вподобань у реальному житті не існує. І, на жаль, сьогодні багато пар розпадаються.

Основна причина — відсутність душевних сил на пошук компромісу.

Адже те, як ми проявляємо себе в парі, напряму залежить від того, як ми поводимося із собою всередині. Як почуваємося ментально. Якщо один із партнерів розбалансований — інший може його психологічно витягти, а може і не впоратися. Він сам потребує підтримки, яку від партнера, що “посипався”, годі чекати.

Важливе доповнення: наразі ті, хто розлучаються, більше не беруть паузу “на поміркувати”. Відразу є бажання знайти нові стосунки, які зав’язуються значно простіше, ніж до війни. Хто буде по пів року ходити в кіно (яке ще кіно?), коли зігріти поранене сердце хочеться вже зараз? І це дійсно тішить. Бо любов перемагає все, ви ж знаєте 

Що важливо пам’ятати?

Слушного моменту не існує

Немає правильного часу для того, щоб закохатися, розлучитися чи почати жити разом. Ваші почуття — ось що важливо. Нехай вони будуть дороговказом, який допоможе розібратись не тільки у стосунках, а й у собі.

Кожен переживає кризу

Пам’ятайте про це в складних і суперечливих ситуаціях. Усі по-різному переживають те, що відбувається, але те, що нелегко усім, — 100%.

Говоріть

І тоді, коли все добре, і коли не дуже. Проговорювання проблеми допоможе донести ваші емоції та відчуття до партнера. Так ви почуєте один одного. Час складний, але не варто відкладати роботу над стосунками на «після перемоги», це лише все ускладнить. Якщо маєте змогу, знайдіть фахівця, який допоможе.

Як зберегти стосунки

Універсальних рекомендацій та порад поки немає. Кожен досвід на сьогодні — унікальний. Але кожен з нас може знайти те, що допомагає триматися далі:

— прийміть той факт, що схеми попереднього життя не працюють. Так, вам буде складно і страшно. Так, ви будете сперечатись та говорити одне одному неприємні речі. Але пам’ятайте, що важливо не те, як ви ламаєте стосунки, а важливо те, як ви їх ремонтуєте;

— встановіть кордони допустимого, тобто червоні картки. Коли хтось із вас не витримує, безпечніше буде, якщо ви припините розмову;

— врахуйте особливості ваших емоційних станів. Якщо вашому чоловікові або дружині прилітає за спиною артилерія або ракетні обстріли, то навряд чи він, чи вона будуть вирішувати питання побутового характеру. Разом з тим, слід пам’ятати, що коли ваші близькі в тилу, то вони не "казяться з жиру" — їм теж складно. Складність різна, але вражає вона однаково;

— шукайте нові способи зв’язків та комунікації. Навчіться підтримувати певні ритуали – зідзвонюватись за можливості і обговорювати не лише побутові питання. Можливо, ви вигадаєте вранішню каву разом, або навіть смайлик в чаті або ж плюсик — вже буде важливим елементом підтримки одне одного;

— не приймайте імпульсивних рішень. Війна підштовхує нас до фаталізму та різних імпульсивних вчинків, проте в довготривалій перспективі це не приносить бажаного та першочергового ефекту. Швидше за все ви будете жалкувати про імпульсивні рішення, тому будьте обережні в цьому. Вчіться ночувати зі своїми імпульсивними бажаннями та приймати їх на свіжу голову.

Розв’язуйте проблеми разом

Злість на війну, а також відчуття власного безсилля в цій ситуації призводять до взаємних претензій одне до одного. Дратування та агресія — передбачливі реакції нашої психіки, але їх потрібно навчитись розуміти та правильно висловлювати без шкоди для стосунків.

Злість потрібна кожному, як повітря. Через агресію ми закриваємо свої потреби й вибудовуємо міжособистісні межі контакту з людьми та з партнерами у стосунках.

Але претензіями до свого партнера, ми можемо лише загнати його в кут. Адже в житті не все залежить від однієї людини. Відповідно, критика від коханої людини знецінює наші особисті амбіції та пригнічує самолюбство.

Тож краще забути фрази на кшталт “Ти нічого не можеш вирішити!”, “Ти мене не розумієш” тощо.

Стосунки — надійне та безпечне місце для обох партнерів. Тож підтримуйте, чуйте одне одного, а також зрозумійте, що об’єктивно кожен з вас може зробити в цей час.

Не розв’язуйте проблему самостійно, щоб потім ображатись одне на одного. У парі відповідальність лежить 50/50 на партнерах.

Говоріть одне з одним через “я-повідомлення” замість “ти-повідомлення”. Наприклад, “я прошу твоєї допомоги” замість “ти мені не допомагаєш”.

Якщо сім’я у розлуці

Використовуйте у спілкуванні свої, зрозумілі тільки вашій парі, “спеціальні” кодові слова. Ласкаві прізвиська здатні підтримати й нагадати найтепліші моменти спільного життя.

Створіть ритуал дзвінків або листування у месенджерах. Розповідайте одне одному про все, що відбулося протягом дня, подробиці щоденних справ, успіхи й досягнення дитини. Добре, якщо є можливість зробити такі дзвінки регулярними. Бажано щодня в один і той самий час.

Говоріть і пишіть про свої почуття. Навіть якщо немає можливості розмов або детального листування, надсилайте символічні смайлики або романтичні наліпки, які можуть миттєво нагадати партнеру про ваше кохання.

Слухайте партнера. Пам’ятайте, що вам обом зараз нелегко, ви обоє можете бути стривоженими або роздратованими. Спробуйте спокійно реагувати, якщо почуєте емоційні сплески.

Життя з родичами під час війни

«Ще трохи й ми всі приб’ємо один одного», «я ненавиджу війну, через неї ми зараз починаємо ненавидіти один одного», «якщо я зараз не поїду, ми більше ніколи не будемо нормально спілкуватися»... Ці фрази все частіше лунають у кабінетах психологів. Адже через війну чимало українських сімей змушено живуть кількома поколіннями заразом — мати та батько, їх дорослі діти, онуки, а іноді навіть прабабусі та прадідусі. Не дивно, що кількість та складність внутрішньосімейних конфліктів швидко зростає.

Чому так складно жити разом

Бо кожен з членів сім’ї щось втратив через війну. Кожна втрата — це горе. Через етапи горя — злість, заперечення, депресію та інші стани — потрібно пройти. Це складні емоції як для тих, хто їх відчуває, так і для тих, хто знаходиться поруч. Крім того, ваші батьки або діти, з якими ви давно не жили разом, могли дуже змінитися. Також іншими стали побут, порядок дня та сам спосіб життя. Додайте до цього неможливість хоч ненадовго усамітнитися — у людини наростає почуття, що вона більше собі не належить.

Що з цим робити?

1. Почати говорити. Це складно, якщо ви раніше не говорили членам родини про свої почуття та переживання. Але зараз потрібно дати вихід емоціям. Треба пояснювати, що подобається, а що ні, та шукати компроміси разом.

2. Обговоріть всі родинні обов’язки та відповідальність. Розпишіть все по пунктах та розділіть між членами сім’ї. Під переліком можна навіть поставити підписи та повісити його на стіні.

3. Дайте собі час "поза сім’єю". Наприклад, не обов’язково разом снідати, обідати та вечеряти. Якщо ви не їли всією родиною до війни, то і зараз це робити не треба.

4. Згадайте та використовуйте ті варіанти спільного дозвілля, які подобаються вам усім (наприклад, родинні прогулянки або перегляд фільмів).

5. Не накопичуйте негатив. Краще виявляти емоції частіше, але у “лайтовій” формі, не чекаючи на вибух емоційної “бомби”.

6. Обговорюйте плани на майбутнє. Мрійте, вірте, діліться думками з найближчими!

Бережіть себе та своїх близьких!