СИНДРОМ ВЦІЛІЛОГО: ЯК ПОДОЛАТИ ПРОВИНУ

ГАРЯЧА ЛІНІЯ ДЛЯ СЕКС-ПРАЦІВНИКІВ:

+38 (067) 450 777 4

+38 (050) 450 777 4

ЗВЕРНУВШИСЬ, ВИ ЗМОЖЕТЕ ПОСПІЛКУВАТИСЬ ТЕЛЕФОНОМ З ПСИХОЛОГОМ, ЮРИСТОМ АБО ОТРИМАТИ КОНТАКТИ СПЕЦІАЛІСТІВ У ВАШОМУ РЕГІОНІ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧАТЬ ВАМ ДОПОМОГУ ТА ПІДТРИМКУ НА МІСТІ

ЯКЩО ВИ СТИКНУЛИСЬ З ПОРУШЕННЯМ ПРАВ, Ви можете подати заявку та отримати правову допомогу юристів, скориставшись інструментом DataCheck. Для цього завантажте застосунок:

ІТС Datacheck Ukraine для Android

ІТС Datacheck Ukraine для IOS

Синдром вцілілого (відчуття провини за виживання, також синдром концентраційного табору, провина вцілілого або синдром Голокосту — це відчуття провини через те, що людині вдалося вижити у складній ситуації, яку не змогли пережити решта.

Часто провину відчувають люди, яких хтось врятував ціною власного життя. Дехто картає себе думками, що міг би врятувати товаришів, аби постарався трішки більше. Спочатку термін використовували до тих, хто пережив Голокост, а пізніше його поширили на вцілілих після автокатастроф, стихійних лих, епідемій інфекційних хвороб і військових конфліктів.

Відповідно до посібника медичних діагнозів DSM-5 синдром вцілілого вважається одним із симптомів посттравматичного стресового розладу (ПТСР). У дослідженні, опублікованому у 2018 році у Journal of Loss and Trauma науковці опитали пацієнтів клініки травматичного стресу у Великій Британії й виявили, що 90% опитаних, які вижили під час випадку, коли інші померли, відчувають глибоке відчуття провини. Науковці з Німеччини припускають, що учасники тяжких обставин, можуть хибно оцінювати власну роль у події. Це і є причиною розвитку почуття провини.

Зокрема, люди можуть невірно оцінювати власну здатність передбачати події, або запобігати наслідкам. Це загострює симптоми посттравматичного стресового розладу.

СИМПТОМИ

Тяжкість симптомів залежить від загального психічного стану людини та ситуації, яку доводиться переживати. У тяжкій формі синдром вцілілого важко відрізнити від посттравматичного стресового розладу.

До основних симптомів належать:

• порушення сну;
• головні болі;
• нудота і біль у животі;
• травматичні спогади;
• перепади настрою;
• безпорадність;
• напади гніву;
• суїцидальні думки.

Синдром вцілілого може виникнути у людей, які не постраждали безпосередньо від трагічних подій, перебувають у безпеці. Це сильне почуття провини перед постраждалими може впливати на емоційний стан та здатність ефективно допомагати.

Однак, для того, щоб взяти себе в руки та залишитись ефективними, спробуйте прийняти кілька важливих принципів:

Ви не винні в тому, що сталося. Це перша афірмація, з якої розпочинається подолання провини вцілілого. Хто винний у страшній трагедії – в цьому випадку ми чітко знаємо. І все ж таки повторіть це собі кілька разів. Ви не винні, що ви в безпеці. Ви не винні, що це сталося з іншими, а не з вами.

Будь-яка допомога важлива. Багато людей, які стикаються із синдромом вцілілого, знецінюють власні дії. «Я зробив не достатньо», «Моя допомога нічого не змінить». Це – когнітивна пастка. Будь-яка допомога з вашого боку – важлива. Якщо відчуваєте готовність та маєте ресурс зробити більше, робіть. Та не знецінюйте власні зусилля.

Бажання опинитися в епіцентрі подій. Часто, переживаючи синдром вцілілого, людина прагне повернутися туди, де небезпечно. Або прагне перебувати в епіцентрі подій разом з іншими потерпілими. Поставтеся уважно до такого емоційного пориву й проаналізуйте його. Чи раціональне таке рішення? Яку саме допомогу потерпілим ви здатні надавати на місці? Чи готові ви емоційно та фізично до поїздки в зону лиха? Банально, чи добре ви плаваєте? Часто трапляється так, що людина, яка вирушає допомагати іншим, у підсумку виявляється не готовою та сама потребує допомоги.

Взяти себе в руки та залишитись ефективними можна по-різному, відповідно до своїх здібностей та можливостей. Кожен може знайти свій шлях в наданні допомоги: рятувати людей, брати участь в евакуації постраждалих, збирати донати, розповідати про ситуацію або надсилати інформацію. Важливо усвідомлювати, що спільні зусилля в комплексі дають результат.

ПОДОЛАННЯ СИНДРОМУ ВЦІЛІЛОГО: ШЛЯХ ДО ЕФЕКТИВНОЇ ДОПОМОГИ 

Подолання синдрому вцілілого вимагає розуміння, що кожна допомога є цінною, незалежно від її масштабу. Ми повинні пам’ятати, що наші дії мають значення, і навіть невеликі внески можуть допомогти покращити ситуацію. Важливо не знецінювати свої зусилля і бути вдячними за можливість допомагати.

У цей непростий час нам необхідно діяти разом, спираючись на солідарність та взаємопідтримку. Нехай наша відповідь на трагедію буде об’єднаною, ефективною та спрямованою на полегшення страждань потерпілих. Нехай кожен з нас візьме себе в руки, зосередиться на допомозі тим, хто її потребує, і покаже, що разом ми здатні подолати будь-які випробування.

Аби позбутися провини Medical News Today радить спробувати кілька стратегій самодопомоги:

Варто робити щось позитивне для себе або для інших. Наприклад, можна стати волонтером, допомогти сусідам, людям поважного віку. Часом допомога ближньому у виконанні простих речей може допомогти зменшити відчуття провини.

Важливо дозволити собі пережити негативні емоції: слід дати собі час, щоб оплакати загиблих та прийняти ситуацію.

Прощення себе — важлива навичка, яка дозволить відновити позитивний світогляд і рухатися вперед.

Переведення уваги від себе на зовнішні чинники дозволить припинити самонакручування та зменшити почуття провини.

Слід пам’ятати, що страх, смуток, горе і почуття провини — це поширені почуття під час війни. Це нормальна реакція людини на трагічні події.

Також нормально почуватися щасливим, якщо вдалося вижити після чергового обстрілу, навіть, якщо не всім це вдалося. Це природня реакція людини на удачу. Не варто себе за це картати.

Люди, у яких з’явилися суїцидальні думки, повинні негайно звернутися по фахову допомогу. Когнітивно-поведінкова терапія вважається ефективним методом боротьби із проявами симптомів синдрому вцілілого. Психотерапевт говорить із потерпілим досліджуючи автоматичні негативні думки пацієнта, які провокують відчуття провини. Відстежування нереалістичних негативних думок і заміна їх більш реалістичними може допомогти побороти самозвинувачення та полегшити відчуття провини. Помічними можуть бути й інші форми психотерапії включно із прописаними психічними препаратами.