Гаряча лінія
Коментарі:0
Крім повної заборони, існують різноманітні правові моделі, які країни використовують для легалізації секс-праці.
Права секс-працівників та закони, які їх регулюють, варіюються у різних країнах світу. Попри те, що купівля-продаж сексуальних послуг вважається найдавнішою професією у світі, у багатьох країнах вона, як і раніше, повністю заборонена. Проте захисники прав секс-працівників та правозахисні організації засуджують криміналізацію секс-роботи за взаємною згодою та закликають уряди втрутитися, щоб знизити ризик експлуатації. Деякі країни знайшли способи підтримати цю індустрію за допомогою різних правових механізмів.
Легалізація (Legalization)
У країнах, які використовують легалізацію, купівлю та продаж сексуальних послуг не лише легальна, а й регулюється урядом. У деяких із цих країн також дозволено утримувати борделі. Регулювання варіюється від країни до країни та може включати вимогу до секс-працівників зареєструватися або включати обмеження легальності секс-роботи у певному регіоні.
У деяких країнах закони про секс-працю залежать від штату або території. Наприклад, в Австралії секс-робота повністю легальна лише у Квінсленді, а секс-працівники та будинки розпусти мають отримувати ліцензії. У США Невада — єдиний штат, де секс-робота регулюється законом.
Зі зростанням онлайн секс-праці легальний ринок у Нідерландах опинився на роздоріжжі. Нещодавно було запропоновано закон, що дозволяє ліцензованим секс-працівникам працювати вдома, але його неоднозначно зустріли голландські муніципалітети. Традиційні борделі все частіше замінюються секс-працівниками, які замовляють клієнтів через Інтернет і зустрічаються з ними вдома, пише The Telegraph. Декілька голландських міст вже видають операторам секс-бізнесу ліцензії на роботу з дому. А все-таки, багато зі 150 муніципалітетів, опитаних NOS (Nederlandse Omroep Stichting - Голландська Мовна Асоціація), найбільшою організацією новин Нідерландів, вважають, що легалізація секс-роботи вдома в національному масштабі стане "неприємністю" для їх громад.
Легалізація по всій країні: Бангладеш, Болівія, Колумбія, Еквадор, Еритрея, Німеччина, Греція, Угорщина, Ліван, Мозамбік, Нідерланди, Нова Зеландія, Панама, Перу, Сьєрра-Леоне, Швейцарія, Туреччина, Уругвай та Венесуела.
Легалізація у деяких штатах/територіях країн: Австралія, Сальвадор, Мексика, Сполучені Штати.
Аболіціонізм (Abolitionism)
Найбільш поширеною у світі системою законодавства про секс-роботу є аболіціонізм. Згідно з цією філософією, купівля та продаж сексуальних послуг є законною, але "щоб запобігти експлуатації секс-працівників", - повідомляється в World Population Review (Всесвітньому Огляді Народонаселення), - "публічне приставання, утримання борделів і такі форми "організації", як сутенерство, зведення та примус до проституції, зазвичай заборонені".
Такий підхід часто описують як щось середнє між криміналізацією та легалізацією. Хоча прихильники аболіціонізму вважають, що деякі секс-працівники самі вирішують зайнятися проституцією, ця практика все одно не схвалюється. Вони вважають, що уряди мають дозволити секс-роботу доти, доки вона не порушує суспільну безпеку, а публічне приставання залишається криміналізованим.
Аболіціонізм по всій країні: Австрія, Алжир, Аргентина, Багами, Бельгія, Бенін, Ботсвана, Болгарія, Бразилія, Буркіна-Фасо, Гватемала, Гонконг, Гондурас, Данія, Домініканська Республіка, ДР Конго, Індія, Кіпр, Коста-Ріка, Куба, Фіджі, Фінляндія, Центральноафриканська Республіка, Чилі, Чеська Республіка, Ефіопія, Естонія, Казахстан, Киргизстан, Латвія, Люксембург, Макао, Мадагаскар, Малаві, Малі, Мальта, Монако, Намібія, Нікарагуа, Північна Македонія, Румунія, Сенегал, Сінгапур, Соломонові острови, Південний Судан, Іспанія, Таджикистан, Таїланд, Тімор-Лешті, Того, Сполучене Королівство, Замбія.
Аболіціонізм у деяких штатах/територіях: Австралія, Кенія, Мексика, Нігерія, Сальвадор.
Неоаболіціонізм (Neo-abolitionism)
Неоаболіціонізм — це ще один підхід до законодавства про секс-роботу, також відомий як шведська, скандинавська або модель кінцевого попиту (Swedish, Nordic, or End Demand model). Вона зародилася у Швеції в 1999 році й зараз застосовується в декількох європейських країнах. Неоаболіціоністи виступають за ухвалення законів, які карають клієнтів, які пропонують сексуальні послуги, але не карають самих секс-працівників. Вони вважають секс-роботу насильством над працівниками та не вірять, що секс-працівники мають вибір у цьому питанні. Вони також стверджують, що пропонують послуги виходу для тих, хто хоче залишити професію. Згідно з неоаболіціоністськими законами, секс-працівники "вважаються юридично невинними, коли їх ловлять на місці злочину", тоді як сутенери та клієнти зазнають кримінального переслідування, йдеться у World Population Review. Ця "зворотна лазівка" покликана "придушити попит".
Хоча ця система нібито покликана виступати за безпеку та припинення експлуатації, секс-працівники по всьому світу "протестують проти цієї моделі з моменту її появи", - заявила група секс-працівників Swarm. У тих місцях, де її було впроваджено або запропоновано, був "величезний опір з боку секс-працівників, які найбільше страждають від цього". Вони виступають проти цієї моделі, тому що вона наражає їх на ризик. Хоча клієнтів може бути менше, попит все одно існує, а це означає, що у секс-працівників "набагато менше свободи відмовляти клієнтам, яких ми не хочемо бачити, і вони змушені більше ризикувати на роботі, щоб компенсувати втрату доходу". Крім того, неоаболіціоністські закони, що криміналізують третіх осіб, "рідко проводять різницю між примусовою або експлуататорською участю третіх осіб та більш практичними третіми особами, які підтримують", що ставить під загрозу системи підтримки, на які покладаються секс-працівники.
Неоаболіціонізм по всій країні: Беліз, Канада, Франція, Ізраїль, Ірландія, Ісландія, Норвегія, Швеція.
Декриміналізація (Decriminalization)
Декриміналізація передбачає відмову від законів, які забороняють продавати, купувати, організовувати та пропонувати сексуальні послуги. Багато правозахисних організацій та адвокатів секс-працівників вважають, що це найбезпечніший правовий підхід, що дозволяє забезпечити безпеку працівників та знизити рівень експлуатації.
Криміналізація секс-роботи робить "секс-працівників більш уразливими до насильства на робочому місці та менш схильними повідомляти про насильство", - заявляє Американська спілка громадянських свобод (ACLU - American Civil Liberties Union). Це позбавляє їх «доступу до охорони здоров’я та інших критично важливих послуг», одночасно піддаючи подальшій маргіналізації «деякі найбільш уразливі групи суспільства, такі як кольорові трансжінки та іммігранти». ACLU десятиліттями виступав за декриміналізацію, заявляючи, що це допоможе «секс-працівникам вийти з небезпечної маргіналізації на світ, де люди захищені, а не переслідуються законом».
Восени минулого року Робоча група ООН з питань дискримінації щодо жінок і дівчат опублікувала знаковий звіт, в якому міститься заклик до повної декриміналізації добровільної секс-роботи для дорослих у всьому світі. У рекомендаціях звіту щодо розширення прав секс-працівників йдеться, що вони «мають брати участь у створенні правових та політичних рамок, які впливають на них», тому що вони «часто залишаються поза цим процесом, їхні погляди ігноруються або іншим чином маргіналізуються», сказала Керрі Ейсерт (Carrie Eisert), політичний радник Amnesty International.
Декриміналізація секс-роботи: Австралія (більшість штатів), Бельгія, Нова Зеландія.
Огляд підготувала ТЕАРА КОУЛМАН (THEARA COLEMAN)
Опубліковано 21 травня 2024 року на порталі theweek.com
Коментарів: 0