Узагальнений підхід

"...Усіх намагаються підігнати під один портрет, а його не існує. У людей різні потреби, і це нормально. У цьому недосконалість узагальненого підходу до проблем секс-індустрії".

В секс-індустрії задіяні представники різних соціальних прошарків, і відповідно у них різна мотивація, і різні проблеми.

Молода мати-одиначка, яка вийшла на трасу, щоб елементарно прогодувати дитину,

забезпечена жінка, яка пішла підзаробити в дорогий салон, бо 80 тисяч доходу це ліпше, ніж 40 тисяч

і трансгендерна людина, яка прагне заробити на операцію і обрала секс-працю як найшвидший варіант

– це люди, проблеми яких ніяк не перетинаються.

У цьому недосконалість узагальненого підходу до проблем секс-індустрії. Усіх намагаються підігнати під один портрет, а його не існує. У людей різні потреби, і це нормально.

Я продовжую невпинно наголошувати, що вирішувати потрібно саме ті соціальні проблеми, які штовхають людей на цю роботу із безвиході, позбавляючи можливості робити вибір, і тоді кількість проблем всередині індустрії скоротиться в рази, разом з тими, хто насправді хоче звідси піти.

У чому різниця між офісним працівником, якому не подобається його робота, але він вимушений працювати, щоб заробляти собі на життя, і секс-працівником в аналогічній ситуації?

Приблизно ніякої, обидві людини працюють на небажаних роботах, бо мають потребу забезпечувати собі проживання. Але чому тоді у першому випадку людині просто порадять змінити роботу, дуже часто навіть не напрямок, а просто колектив, а в другому – намагаються знищити цілу індустрію, усіляко притісняючи її працівників, які і без того поза законом?

Скільки ще Ви будете балансувати на цих хистких подвійних стандартах?

Ви ж не запитуєте у касира в супермаркеті щось на кшталт ’а чому ти тут працюєш?’ або ’як ти дійшов до такого життя?’ А чомусь я чую подібні питання ледь не щодня. Подібні репліки ґрунтуються на упередженому уявленні про те, що дана робота апріорі погана і може бути лише вимушеною, на неї йдуть лише через гроші.

Окей, але я на будь-яку роботу йду через гроші. Ніхто не буде працювати безкоштовно. Але кар’єризм і прагнення вищої оплати ніде так не засуджуються, окрім цієї сфери. Людина, яка не йде з неприємної їй роботи з фінансових причин, ніде не клеймиться, окрім цієї сфери.

Поєднання теми грошей і теми сексу чомусь викликає у людей параліч мозку і вони втрачають здатність подумати, що подвійними стандартами не оплатиш житло чи лікування, вашою зневагою не заплатиш за комунальні послуги, ваш осуд не дозволить купити за нього їжу.

Люди працюють, бо мають певні потреби, і незалежно від того, чи їм ця робота в кайф, чи вони просто виконують її за гроші, ці люди мають право на повагу.

Не можна скласти всіх в одну купу, узагальнити, навішати однакових ярличків і чекати, що це наблизить нас до кращого соціуму.

Секс-індустрія – це такий собі зріз суспільства в мініатюрі, зі своїми пластами і прошарками, які водночас є приналежними до безлічі інших частинок соціальних структур, і вирішувати наявні проблеми потрібно комплексно і з урахуванням індивідуальних особливостей.

Узагальнений підхід лише знівельовує проблеми кожної окремої людини, даючи дуже мало ефективності.