Секс-праця, гендерне насильство та епідемія ВІЛ в умовах війни в Україні

У міру того, як в Україні розгортаються жахіття війни після російського вторгнення, експерти стверджують про різке підвищення ризиків зростання епідемії ВІЛ та уразливості жінок перед наслідками насильства.

Зростання сексуального насильства

Група експертів ООН з прав людини вже наголосила на підвищеному ризику для жінок.

"Історія неодноразово показувала, що спалахи конфліктів і воєн підвищують ризик скоєння над жінками та дівчатами військових злочинів, особливо всіх форм ґендерного насильства, довільних вбивств, згвалтувань та торгівлі людьми", - заявили експерти.

Видання «The Brussels Times» повідомляє, що за даними ООН, війна в Україні наражає жінок і дівчаток на підвищений ризик сексуального насильства як усередині країни, так і при втечі в пошуках тимчасового притулку в інші країни.

Нинішня ситуація в Україні, що була окупована Росією 24 лютого, і в результаті переміщення мільйонів українців наражають на ризик усіх мешканців України, але загроза сильніша для жінок і дівчаток, за словами Дагмар Шумахер, директора Представництва структури «ООН-жінки» у Брюсселі.

"Ми дуже занепокоєні. Ми хочемо, щоби ця війна припинилася. Нинішня ситуація ставить під загрозу безпеку всіх людей в Україні, але також наражає жінок і дівчаток на підвищений ризик сексуального насильства…", — сказала вона The Brussels Times.

Заяви про зґвалтування солдатами

Одним із прикладів такого підвищеного ризику є зґвалтування українських жінок російськими солдатами, на які посилався міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, обговорюючи конфлікт у країні, що продовжується, та повідомлення про військові злочини та злочини проти людяності під час онлайн-заходу, організованого аналітичним центром Chatham House.

У своїй заяві він згадав про «чисельні випадки» сексуального насильства з того часу, як президент Росії Володимир Путін розпочав тотальний наступ на Україну.

"Коли на ваші міста падають бомби, коли солдати ґвалтують жінок в окупованих містах - а у нас є численні випадки, на жаль, коли російські солдати ґвалтують жінок в українських містах - важко, звичайно, говорити про ефективність міжнародного права", - сказав Кулеба, коментуючи заклик до створення спеціального трибуналу для покарання Путіна.

"Але, - додав він, - це єдиний доступний країні інструмент цивілізації для забезпечення того, щоб усі ті, хто уможливив війну, були притягнуті до відповідальності, і Російська Федерація як країна, яка вчинила акт агресії, відповість за свої справи".

В Україні друга за величиною епідемія ВІЛ у Східній Європі та Центральній Азії, де, за оцінками, 250 000 людей живуть із ВІЛ. Ці показники непорівняно зачіпають жінок, підвищуючи їхню вразливість до ВІЛ-інфекції та піддаючи їх стигматизації, маргіналізації та насильству.

У своїй статті «Українська бомба уповільненої дії: жінки, війна та ВІЛ» для журналу «Ms» журналістка Джесіка Хенн позначила тривожні паралелі між війною в Україні та минулими конфліктами, виділивши тяжке становище жінок, включаючи секс-працівників під час війни та загрозу зростання епідемії ВІЛ.

Примітка: «Ms» перший національний журнал у США (виходить з 1971), який зробив жіночі голоси чутними, жіночу журналістику обґрунтованою, а феміністський світогляд доступним для громадськості.

Джессіка припускає, що рівень захворюваності на ВІЛ в Україні, безсумнівно, зросте внаслідок українсько-російського конфлікту.

Катастрофічні руйнування, спричинені російським вторгненням, різко підвищили ризик зараження ВІЛ та супутнього насильства для жінок в Україні.

Становище секс-працівників та загроза торгівлі людьми

За оцінками 2019 р., в Україні проживало близько 80 000 секс-працівниць. Секс-праця у мирний час була одним із небагатьох доступних способів заробляти на життя, особливо для жінок, які не мали доступу до освіти. Війна, переміщення, руйнація та занепад економіки, викликані війною, залишили багатьох жінок без дому та без доходу, що може підштовхнути їх до надання секс-послуг за будь-яку винагороду: їжу, ліки, житло. Під час активних бойових дій більшість секс-працівниць в Україні також залишилися без роботи, а отже, без доступу до необхідних ресурсів: води, їжі, житла тощо. Що створює умови для більш ризикованої сексуальної поведінки: секс-працівники вимушені погоджуватись на секс без презервативу, ризиковані сексуальні практики, вживання наркотиків і так інше.

Водночас військові дії та нестабільне становище підвищують ризик експлуатації та торгівлі людьми. В даний час вже з’являються повідомлення про появу злочинних угруповань, які переслідують українських жінок-біженців, які рятуються від жахів, спричинених російським вторгненням.

Насильство та ВІЛ

Дослідження показали, що сім із десяти жінок зазнають ґендерного насильства під час конфлікту. Сексуальне насильство робить жінок більш уразливими до зараження ВІЛ з огляду на ймовірність того, що злочинці жорстоко поводяться з жертвами, не вживаючи заходів захисту від ЗПСШ.

Звіт ЮНФПА про гендерне насильство в регіонах східної України, де з 2014 року триває війна з Росією, також підтверджує, що вразливість жінок до домашнього насильства зросла під час конфлікту. Названі причини включають нормалізацію культури насильства у суспільстві, ширшу доступність зброї та розкол спільнот та втрату мереж підтримки.

Існує кореляція між насильством у сім’ї та зростанням захворюваності на ВІЛ, враховуючи, що жінки, які рятуються від насильства в сім’ї, часто опиняються у вразливому становищі, без житла та економічної безпеки. Багато жертв також застосовують шкідливі методи виживання, такі як зловживання психоактивними речовинами, щоб упоратися з психологічною травмою. Ці фактори роблять жінок схильними до експлуатації та примусу до проституції, що підвищує ризик зараження ВІЛ.

Гендерне насильство є не лише причиною ВІЛ, а й його наслідком, внаслідок чого жінки та представники інших маргіналізованих статей невідповідно страждають від його впливу. Після встановлення діагнозу ймовірність того, що ВІЛ-позитивні українки зіткнуться з насильством (побутовим та структурним), збільшується в середньому на 15,5 відсотка. Хоча дані свідчать про зниження рівня домашнього насильства після встановлення діагнозу ВІЛ, українські жінки, які живуть з ВІЛ, як і раніше, на 16,3% частіше зазнають домашнього насильства, ніж ВІЛ-негативні жінки.

Зростання насильства особливо поширене у медичних установах. Страх та недовіра до медичних працівників можуть призвести до того, що жінки приховують свій діагноз, позбавивши їх доступу до лікування ВІЛ. Уникнення медичних закладів також має небезпечні для життя наслідки для медичних проблем, які не пов’язані з ВІЛ. В інтерв’ю одна жінка розповіла, як її страх звернутися за медичною допомогою мало не коштував їй життя.

«Лікар почав на мене кричати і додав кілька принизливих слів… Після цього я довго боялася звертатися до лікарів, навіть коли відчувала біль у животі. Швидка допомога відвезла мене в гінекологічне відділення без свідомості та у крові. Як виявилося, у мене була трубна вагітність. Вони врятували мені життя, але, на жаль, зараз не можу мати дітей».

Культурне насильство щодо жінок та маргіналізованих груп із ВІЛ стає все більш серйозною проблемою в Україні. В останні роки уряд та громадянське суспільство запровадили програми антиретровірусного лікування, які виявилися відносно успішними. Однак на території, контрольованій Росією або проросійськими сепаратистами, все більш консервативне законодавство використовується для блокування підтримки інформації про ВІЛ та послуги підтримки.

Це викликає особливу тривогу з огляду на те, що в Донецькій та Луганській областях одні з найвищих показників ВІЛ-інфекції в Україні. Нещодавнє російське вторгнення викликає побоювання, що громадяни України можуть втратити доступ до життєво важливого лікування.

У статті використано матеріали та результати досліджень: Humanitarian crises and HIV, GENDER-BASED VIOLENCE IN THE CONFLICT-AFFECTED REGIONS OF UKRAINE: ANALYTICAL REPORTUKRAINIAN CENTRE FOR SOCIAL REFORMS, HUMAN RIGHTS OF WOMEN LIVING WITH HIV IN UKRAINE: Findings of community-based research through the lens of CEDAW

Публікація стала можливою завдяки підтримці Уряду Канади в межах проєкту «Голос жінок і лідерство – Україна», що впроваджується Українським Жіночим Фондом. Відповідальність за зміст інформації несе БО “Легалайф-Україна”. Інформація, що представлена у виданні, не завжди відображає погляди Уряду Канади і УЖФ.