З метою оцінки впливу війни на права людини та визначення бар’єрів у доступі до послуг БО "Легалайф-Україна" протягом 2024 року проведено дослідження впливу воєнного стану на дотримання прав людини стосовно секс-працівників_ць в Україні та моніторинг бар’єрів у доступі до послуг спільноти секс-працівників_ць, пов’язаних з правами людини, стигмою, дискримінацією, порушенням конфіденційності, віковими чи гендерними обмеженнями, географічними обмеженнями тощо.

В рамках збору даних проведено: 345 інтерв’ю методом «віч-на-віч» із секс-працівниками, 4 фокус групові дискусії із СП в мм. Кропивницький, Миколаїв, Черкаси, Полтава, отримано витяг з Бази даних застосунку DataCheck, що використовується спільнотою СП для фіксації та реагування на порушення прав СП. Збір даних проходив по 15 містах України – мм. Вінниця, Дніпро, Павлоград, Житомир, Київ, Кривий Ріг, Кропивницький, Луцьк, Миколаїв, Одеса, Полтава, Рівне, Суми, Черкаси, Чернівці.

Публікуємо аналітичний звіт, що об’єднує результати двох досліджень.  

Якщо Ваші права порушуються, Ви потребуєте правової допомоги або хочете поділитись своєю історією — звертайтесь до наших пара юристок/тів. Сьогодні 22 наших  пара юристів надають підтримку СП у 16 великих містах України: Вінниця, Полтава, Кривий Ріг, Черкаси, Дніпро, Миколаїв, Кропивницький, Херсон, Житомир, Луцьк, Київ, Рівне, Суми, Львів, Одеса, Чернівці.  

Для фіксації та реагування на порушення прав людини ми використовуємо застосунок DataCheck. При фіксації правопорушень ми гарантуємо Вам анонімність та конфіденційність. 

Якщо Ви не маєте бажання спілкуватись з параюристами або хочете  прискорити процес отримання допомоги, Ви можете самостійно скористатись Datacheck Ukraine. Щоб подати заяву та отримати  допомогу юристів, вам потрібно лише встановити мобільний додаток:

 ІТС Datacheck Ukraine для Android

 ІТС Datacheck Ukraine для IOS

та ввести всю необхідну інформацію про Ваш випадок. Після цього, якщо Ви дасте свою згоду, юристи зателефонують Вам.

ВИСНОВКИ

Більшість гіпотез щодо різкого погіршення соціально-економічного становища СП, правозахисної спроможності та уразливості до насильства та порушень прав внаслідок війни, побудованих на етапі розробки протоколу дослідження, були підтвердженні результатами опитування.

Що стосується різкого погіршення доступності послуг з профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу – опитування продемонструвало, що на підконтрольних Україні територіях СП продовжують отримувати послуги, та, у більшості випадках, ризики переривання лікування ВІЛ та наркозалежності відсутні.

 

Вплив війни на соціально-економічне становище СП  

Більшість СП є досить вразливими у психологічному (емоційному) та економічному плані. Їм притаманні такі проблеми, як самотність, відсутність підтримки, зокрема, матеріальної, з боку чоловіка, партнерів тощо, зокрема у процесі виховання дітей. Ця уразливість поглибилась через мобілізацію родичів (майже половина респондентів (138 СП) мають близьких родичів/партнерів (батько/мати, сестра/брат, чоловік/жінка), які мобілізовані до лав ЗСУ) та загальну економічну кризу у державі.

 

До війни добробут більшості СП безпосередньо залежав від їхньої роботи у сфері надання секс-послуг. Але внаслідок війни умови секс-праці погіршились, стали небезпечніші, пошук клієнтів ускладнився, а заробітків не вистачає на задоволення мінімальних потреб. Більшість респондентів підтвердили це:

• 67% стверджують, що умови праці погіршились, а ризики для життя та здоров’я зросли,
• ще 36% зазначили, що вимушені були змінити місце надання послуг та/чи засоби пошуку клієнтів (не працюють на вулиці/барі тощо, перейшли у вебкам/онлайн, або працюють тільки з постійними клієнтами тощо).
• у 60% заробітки впали.

Лише 4% респондентів не відчули негативного впливу на свій добробут та умови праці.

Після початку війни більше половини СП 51% були вимушені покинути секс-працю, але понад дві третини з них з часом адаптувались до нових обставин та повернулись до секс-праці.

Натомість, є і такі, хто був вимушений розпочати діяльність з надання секс-послуг (13% опитаних, серед яких третина є ВПО) саме через труднощі, викликані війною. На основі цих результатів, можна припустити, що кількість людей, які заробляють секс-послугами, зростає. Це відбувається за рахунок зростання кількості тих СП, які до війни не надавали секс-послуги, але вимушені сьогодні через різке погіршення свого матеріального становища та зростання кількості СП, які адаптувались до умов війни і повертаються до секс-праці. Зауважимо, що середній вік жінок, які вимушені були йти заробляти секс-працею саме через війну, складає 33 роки, та більше половини з них мають освіту вище за загальну середню.

 

В дослідженні минулого 2023 року СП оцінювали свій матеріально-економічний стан у порівнянні з «мирними» роками, тоді 85 % зазначали, що їх матеріальне становище різко погіршилося у порівнянні із часом до війни. Цього року ми запитали про зміни, що відбулись за останні 12 місяців: 69 % зазначили, що їх матеріальне становище погіршилось за останній рік.

У таблиці наведено дані про середньомісячні доходи СП до війни та за два останні роки, які демонструють динаміку доходів СП.

	За останній рік	До війни	2022-2023
Меньше прожиткового мінімуму	12%	3%	18%
Меньше або близько до мінімального доходу громадян	38%	16%	38%
Більше мінімального доходу громадян	50%	81%	44%

 

Крім того, матеріальну вразливість респондентів підвищують додаткові фактори:

• Відсутність власного житла: майже половина з респондентів (46%) винаймають житло.
• Утримання неповнолітніх дітей: 78% мають на утриманні неповнолітніх дітей.
• Відсутність інших джерел доходів: 54% не мають інших джерел доходів, окрім СП,  лише 19% мають додаткову роботу/бізнес, ще 29% отримують виплати від держави (як ВПО, на виховання дітей, пенсії з інвалідності та ін.), яких не вистачає на задоволення потреб СП та їх сімей.
• Відсутність професії та невисокий освітній рівень: майже половина з опитаних СП (45%) ніде, окрім загальноосвітньої школи, не вчилися, у т.ч. 4 % не здобули навіть базової середньої освіти), що тільки посилює залежність від секс-праці, не дозволяючи СП знайти роботу в інших сферах.

 

ЧАСТИНА І. МОНІТОРИНГ БАР’ЄРІВ ДОСТУПУ ДО ПОСЛУГ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ПРАВАМИ ЛЮДИНИ, СТИГМОЮ, ДИСКРИМІНАЦІЄЮ, ПОРУШЕННЯМ КОНФІДЕНЦІЙНОСТІ, ОБМЕЖЕННЯМИ ЗА ВІКОМ ЧИ ГЕНДЕРНОЮ НАЛЕЖНІСТЮ, ГЕОГРАФІЧНИМИ ОБМЕЖЕННЯМИ

 

Отримання послуг у медичних закладах (за останній рік)

Загальна частка СП, які оформили декларацію з сімейним лікарем виросла на 6% у порівнянні з минулим роком: 90 % мають підписані декларації з сімейними лікарями. 10% не мають декларацій з сімейними лікарями через: відсутність у СП необхідних документів (паспорт, ідентифікаційний код, прописка тощо), відсутність вільних місць у лікарів, відсутність мотивації у СП для проходження процедури оформлення.

Загалом дані опитування показують у більшості учасників опитування стурбованість щодо захисту власного здоров’я та достатню поінформованість щодо наявних послуг. Але 16% з опитуваних за останній рік не звертались до МЗ.

Потреби у медичних послугах у СП значно відрізняються, що зумовлено станом здоров’я, віком, поведінковими особливостями, наявністю залежностей, упередженнями щодо медичної допомоги, негативним досвідом відвідування медичних закладів тощо. СП, які живуть з ВІЛ та/або є пацієнтами програм замісної терапії здебільшого звертаються за медичною допомогою переважно до спеціалістів СНІД-центрів / кабінетів «Довіри» / сайтів ЗПТ, що зумовлено необхідністю у кваліфікованій допомозі у зв’язку з лікуванням ВІЛ-інфекції та/або наркозалежності. Такі пацієнти проходять регулярні обстеження (тестування на ВІЛ, гепатити, сифіліс, рентгенографію та ін.).

 

Цілі візитів до МЗ

За останні 12  місяців: більше половини (56%) проходили обстеження органів дихання, отримували АРВ-терапію 37% и ЗПТ 29% опитаних, тестування на ВІЛ 35%, проходили обстеження та / або лікування ІПСШ  - 31%, чверть (25 %) скористалися послугами з охорони сексуального та репродуктивного здоров’я, пройшли діагностику та/або лікування гепатитів С, В – 17%, ще 10 % проходили обстеження та/або лікування туберкульозу тощо.

 

Оцінка якості і доступності послуг МЗ

Майже половина з тих, хто отримував послуги у МЗ (47%), стикнулись з різними бар’єрами, внаслідок цього 31 % не змогли оцінити якість послуг, а 16% вважають якість послуг категорично незадовільною.  Позитивним є те, що у порівнянні з минулим роком кількість категорично незадоволених послугами скоротилась на 11 %.

 

Основні причини незадоволеності СП послугами у МЗ

1. Респонденти жаліються на нестачу сімейних лікарів, вузьких спеціалістів, на низьку кваліфікацію наявних лікарів. Ключовими невирішеними питаннями при отриманні медичних послуг є дефіцит кадрів та, відповідно, наявність тих чи інших послуг виключно у приватних медичних установах.

2. Учасники опитування також звернули увагу на недоліки в організації системи медичної допомоги (відсутність технічного забезпечення для електронного документообігу, черги до фахівців, необхідність запису на прийом навіть у разі гострих захворювань тощо).

 

Такі проблеми були і у минулі роки, але війна та наслідки військової агресії Російської Федерації об’єктивно збільшують кількість бар’єрів у доступі СП до медичних послуг через:

• нестачу медичних препаратів та медичного персоналу, 
• збільшення навантаження на медичні заклади в регіонах, що приймають переселенців,
• необхідність отримання нових документів та довідок для отримання медичної допомоги для внутрішньо переміщених осіб  (ВПО),
• нестабільний графік роботи медичних закладів через повітряні тривоги,
• ризики обстрілів, руйнування інфраструктури,
• обмеження в пересуваннях громадян і роботі транспорту тощо.

Все це тільки погіршує ситуацію із доступом та якістю послуг для СП та інших ключових груп населення.

 

Порушення прав СП при отриманні медичних послуг у МЗ

З числа тих СП, що мають досвід звернення за медичними послугами у останні 12 місяців - 45% не стикались з жодним з запропонованих варіантів порушення прав людини, більшість з них – це ті респонденти, які повністю задоволені послугами.

55% стикались з різними порушеннями прав людини через належність до уразливих до ВІЛ груп (ЛЖВ, ЛЖН, СП, ЛГБТІК тощо).

Основною проблемою є дискримінація СП з боку медичного персоналу, що відбувається через стигму по відношенню до СП та крос-груп тощо. На жаль, стигматизація та дискримінація з боку медичного персоналу не тільки залишаються дуже актуальними проблемами, але й погіршуються через війну. Серед СП, які звертались за медичними послугами, більше третини (36%) стикались з негативним ставленням з боку медичного персоналу, грубим поводженням та висловлюваннями, що принижують гідність. Особливо це стосується СП, які належать до крос-груп: ЛЖН, ЛЖВ та колишні ув’язнені. Через стигму та дискримінацію, СП, які мають фінансові можливості оплачувати медичні послуги, вважають за краще звертатися до приватних клінік. Інші намагаються приховувати свій статус/ідентичність, що негативно позначається на якості послуг.

 

Основні порушення прав, пов’язані зі стигмою щодо СП то крос груп, з якими стикаються СП при отриманні послуг у МЗ:

• 16% СП було безпідставно відмовлено у наданні послуг. Медичний персонал свідомо ускладнює процедуру отримання послуг, перенаправляють до інших спеціалістів/МЗ, створюють несприятливі умови, вимушуючи пацієнтів відмовлятись від отримання послуг та/чи звертатись до платних клінік тощо. Окремо декілька СП поскаржились на відмову постановки на лікування/підвищення дозування ЗПТ (13 осіб) та АРТ (3 особи) без пояснення причин з боку медичного персоналу. Самі СП припускають, що це відбувається через негативне ставлення з боку медиків до СП з групи ЛЖН.

 

• 27% СП були вимушені давати хабаря або сплачувати благодійні внески за можливість підписати декларацію з сімейним лікарем або отримати послуги: лікування ЗПТ, послуги діагностики, оперативного втручання, витратні матеріали під час проведення обстежень/хірургічних операцій тощо.

 

• 8% стикнулись з розголошенням конфіденційної інформації/лікарської таємниці про стан їх здоров’я/зайнятість у секс-праці третім особам. У ряді випадків це призвело до погіршення відносин із близькими/сусідами СП, втрати роботи, житла тощо.

 

• 4% стикнулись у МЗ з відмовою приймати від них скаргу щодо дій медичного персоналу.

 

Найбільш уразливими до порушень прав є СП, які живуть із наркотичною (алкогольною) залежністю, а також трансгендерні жінки. Шрами від внутрішньовенних ін’єкцій, зовнішній вигляд, особливості поведінки тощо не дозволяють таким СП приховати свою приналежність до тієї чи іншої групи, аби уникнути дискримінації в державних службах. Це змушує їх звертатися за допомогою лише за крайньої необхідності або виключно до перевірених та дружніх фахівців. Окремі скарги прозвучали щодо роботи сайтів ЗПТ – СП відмовляють у лікуванні/підвищенні дозування. Вирішити самостійно ці питання - без допомоги третіх осіб/параюристів, вони не можуть через нетолерантне ставлення медичних працівників. Трансгендерні особи також піддаються стигмі з боку лікарів, які ставляться до всіх ТГ як до «ухилянтів».

 

Обстеження на ВІЛ

66% з опитаних  проходили тест на ВІЛ за останні 12 місяців, деякі двічі та більше разів, та всі вони знають свої результати тестування (позитивні чи негативні).

24% не тестувались, тому що вже знають про свій ВІЛ+ статус, більшість з них 72 % отримують АРТ.

Як і минулого року, 10 % СП за останній рік жодного разу не тестувались. Серед основних причин, про які вони вказали: вважають, що у них не може бути ВІЛ, бо завжди використовують різні методи та засоби профілактики інфікування; не знають, де можна пройти тестування; через повітряні тривоги та відключення світла важко потрапити на тестування; не мають на це часу; або  вони просто не бажають/бояться знати свій статус.

 

Якщо порівнювати з опитуванням минулого року, частка СП, які не проходили тестування за останній рік не змінилась, як і причини. Але кількість СП, які знають про свій ВІЛ+ статус та отримують АРТ збільшилась, так: за даними минулого дослідження серед учасників із позитивним ВІЛ-статусом лише 45 % повідомляли, що отримують АРТ, у цьому опитуванні таких виявилось 72%.

 

Крім особистих упереджень щодо тестування у більшості СП відсутні проблеми із доступом до цієї послуги. Аналіз відповідей показує, що тестування на ВІЛ доступно СП як на базі медичних закладів (сімейні амбулаторії, СНІД-центри, наркологічні диспансери, жіночі консультації), так і на базі НУО.  

 

Однак, для переважної більшості СП більш прийнятним є проведення тесту на ВІЛ в умовах НДО або у спеціалізованих закладах (СНІД-центри), а не у медичних державних установах.

75% з тих респондентів, що тестувались хоча б один раз за останні 12 місяців, проходили тестування на ВІЛ тільки в НДО чи/та у СНІД-центрах. Насамперед, ми пов’язуємо це із загальним рівнем задоволеності СП якістю послуг в НДО та більш толерантним відношенням до них працівників цих НДО, а також більш гнучким графіком роботи.

 

Очевидно, що серед опитаних дуже мала кількість СП користується можливостями самостійного тестування. Всього 1 особа розповіла про досвід самостійного проведення орального тесту на ВІЛ.

{Примітка: 10 % СП, які не охоплені програмами тестування на ВІЛ через віддаленість пункту тестування, брак часу чи страх розголошення інформації про їх статус тощо, могли б користуватись програмами безкоштовного забезпечення оральними тестами для самостійного тестування. Можливо СП не проінформовані про ці програми або мають якісь упередження}.

 

Отримання послуг представниками спільноти СП у НУО

Аналіз даних свідчить про те, що більшість респондентів досить добре обізнані з спектром послуг, що надаються НУО в їхніх регіонах, та користуються ними. Але 9% СП не отримували ніяких послуг у НУО за останній рік (у порівнянні з 2023 показник майже не змінився, але у порівнянні з 2022 роком, кількість СП, які не користуються послугами НУО, збільшилась вдвічі).

Більшість респондентів 91% мають досвід звернення до НДО: як до самоорганізацій спільнот, так і до сервісних організацій. 

Найчастіше СП звертаються до самоорганізації секс-працівників для отримання інформаційних послуг, правових, психологічних консультацій, відвідують групи взаємодопомоги та інформаційні заняття, отримують гуманітарну допомогу та ін. СП, які мають додаткові ідентичності, користуються також послугами інших відповідних самоорганізацій.

Також більшість СП звертаються до організацій, які реалізують програми зниження шкоди, лікування та профілактики ВІЛ для вразливих груп: ЛЖВ, ЛЖН, ЛГБТІК тощо. Досить часто респонденти отримують різні види допомоги у різних НУО одночасно.

СП відзначають відмінності у ставленні до них представників сервісних організацій та представників самоорганізацій. Самоорганізації надають більше гуманітарної допомоги, психологічної підтримки, супроводжують та допомагають відновити права СП,  з лідерками спільноти у СП складаються теплі та відкриті взаємовідносини. В сервісних організаціях СП стикаються з більш формальним ставленням та обмеженістю послуг. Досить часто СП згадують та дякують за допомогу від лідерок та параюристок БО «Легалайф-Україна».

 

Цілі візитів до НУО

• Потреби в послугах НУО у СП відрізняються залежно від стану здоров’я (наявність хронічних патологій, ВІЛ, ТБ, наявності залежностей та ін.).
• СП, які не належать до крос груп частіше звертаються за тестуванням на ВІЛ та презервативами, лубрикантами, психологічною та правовою підтримкою.
• СП, які живуть із наркотичною залежністю частіше отримують у НУО послуги з тестування на ВІЛ, перенаправлення та супровід до медичних закладів, допомогу в отриманні ЗПТ, а також витратні матеріали (шприци, голки, серветки тощо).
• Серед СП + ЛГБТІК  попитом користуються послуги з інформування та/або надання PrEP, консультації психолога.
• Найбільш затребуваною для всіх СП послугою з початку війни залишається гуманітарна допомога. Так, переважна більшість респондентів (81% СП) отримували в НУО продуктові та гігієнічні набори, ліки, теплий одяг тощо. У таблиці наведено актуальні для СП послуги.

 

Послуги, що отримували СП в НУО за останній рік	Кількість СП, n = 313
Гуманітарна допомога: продуктові набори, ліки, засоби гігієни та ін.	280
Презервативи, шприци, лубриканти тощо	243
Консультація соціального працівника	209
Консультація юриста/параюриста	171
Консультація психолога	139
Тестування на ВІЛ	132
Супровід у НУО, в медичні та соціальні установи та ін.	99
Інформування щодо PrEP та отримання PrEP	98
Допомога у лікуванні наркозалежності, постановка на програму ЗПТ	51
Допомога у відновленні документів	38
Тимчасове житло/соціальний гуртожиток тощо	33
Транспортування / Покриття транспортних витрат	32
Соціально-побутові послуги (прання, душ)	15

 

Оцінка якості та доступності послуг НУО

• 85% задоволені якістю послуг в НДО, 82% також вважають ці послуги досить доступними. 15 % не змогли надати оцінку якості послуг, 18 % не змогли оцінити доступність отриманих послуг, ще 2 особи висловили незадоволення через зменшення гуманітарної допомоги та відсутність грошової допомоги в НДО.
• Щодо оцінки негативного впливу війни на якість та доступність послуг, 21 % не змогли надати відповіді. 7 % вважають, що війна негативно позначилась, як на якості, так й на доступності послуг.

 

Зниження доступності чи бар’єри, пов’язані з війною:

• СП жаліються, що організацій стало менше, а клієнтів більше, через це виникають черги.
• Послуги змінюються, а інформації про це СП не отримують вчасно, тому не знають, де та які саме послуги можна отримати.
• Деякі організації мають незручне розташування, мобільні маршрути скорочуються/відміняються. СП жаліються на віддаленість НУО від їх місця проживання, особливо ті СП, у кого є малолітні діти, хворі батьки, фінансові труднощі тощо. Їм доволі складно регулярно відвідувати НУО та систематично отримувати послуги, беручі до уваги, обмеження у роботі транспорту.
• У пунктах обміну шприців соціальні працівники не притримуються графіку роботи, ставляться до клієнтів не толерантно тощо.
• Рейди ТЦК – СП побоюються вільно пересуватись вулицями.
• Відключення світла, обстріли та проблеми зі зв`язком також знижують доступність послуг для СП. 
• Необхідність повідомляти особові дані для отримання деяких послуг (номери телефонів, ПІБ, паспортні дані тощо) – є перепоною для отримання послуг, зважаючи на закритість групи.

 

Зниження якості:

• відсутність гендерно-чутливих послуг, спрямованих на потреби жінок,
• відсутність антисептиків, оральних контрацептивів, тестів на вагітність, жіночих презервативів та презервативів різних розмірів/призначення,
• низька якість та недостатня кількість роздаткових матеріалів – презервативів, шприців тощо.

 

Не вважають, що війна негативно впливає на послуги, їх якість та доступність – 72 %.  Але їх думки дещо різняться, одні  вважають, що нічого не змінилось у порівнянні із мирними часами, інші кажуть, що з війною відчули навіть покращення, зокрема СП говорили про появу програм з гуманітарної допомоги, супроводу та транспортування, відновлення документів тощо, яких до війни не було чи було у меншій кількості. При цьому деякі з респондентів зауважили, що, на початку війни дійсно відчувалось погіршення у якості та доступності послуг, але зараз всі послуги відновились та надаються, як і до війни. Деякі навіть вважають, що соціальні працівники стали більш чуйними до клієнтів через війну.

 

Актуальні потреби СП у послугах

Результати дослідження продемонстрували наявність у секс-працівників низки потреб, які набувають все більшої актуальності із війною та задовольняються не повною мірою, як державними структурами, так і НУО.

 

Через війну основними потребами СП залишаються:

• гуманітарна допомога: 81% СП протягом року отримували допомогу у вигляді продуктів харчування, ліків, засобів гігієни, теплих речей тощо, а також технічних засобів, що допоможуть перезимувати зиму в умовах відключення газу, електрики та тепло/водопостачання: акумулятори, генератори, ліхтарики, спиртові/газові горілки, обігрівачі на різних видах палива, очищувачи води тощо;
• потреби у юридичній та психологічній підтримці, у тестуванні на ВІЛ, обстеженні на вірусні гепатити, ІПСШ та супроводі до НУО, медичних та соціальних установ збільшились у півтора-два рази у порівнянні з 2022 роком;
• потреба у житлі також росте (46 % сплачують за оренду, 37% були вимушені змінити місто/адресу проживання через війну).
• потреба у кризовому житлі: респонденти повідомили, що дуже складно отримати допомогу у кризових випадках, тому що більшість закладів соціального спрямування для осіб, які перебувають у кризовому стані, внаслідок війни переповнені внутрішніми переселенцями.
• підвищення доступності послуг у МЗ та НУО: СП складно регулярно відвідувати МЗ та НУО, щоб систематично отримувати послуги, беручі до уваги обмеження у роботі транспорту, повітряні тривоги та обстріли, відключення світла та проблеми зі зв`язком, рейди ТЦК. СП жаліються на черги, відсутність актуальної інформації про наявні послуги та умови їх отримання, зменшення кількості НУО, нестачу лікарів та недоліки в організації системи медичної допомоги, недотримання графіків роботи та не толерантне ставлення соціальних працівників, на стигму та дискримінацію з боку медичних працівників тощо. Окремою перепоною для отримання послуг, зважаючи на закритість групи, є необхідність повідомляти особові дані для отримання деяких послуг (номери телефонів, ПІБ, паспортні дані тощо). СП, клієнти програм «зниження шкоди» та пацієнти ЗПТ зазначають про необхідність у військовий час зниження частоти відвідувань закладів для отримання послуг, збільшення кількості матеріалів/засобів (препаратів ЗПТ, презервативів, шприців, голок, серветок тощо), що видаються на руки клієнтам,  спрощення процедур та умов для отримання послуг (отримання послуг для спільнот має бути низько бар’єрним - простим, без складних бюрократичних процедур, з мінімальними витратами часу та мінімальним пакетом документів, з мінімізованими ризиками для розголошення особистих даних). До розробки пакету послуг та оцінки їх якості мають більше залучатися представники спільнот, які мають схожий життєвий досвід/ідентичності, як і до надання цих послуг, за принципом рівний рівному.
• розширення гендерно-чутливих послуг, спрямованих на потреби жінок: СП говорять, що не достатньо послуг, спрямованих на потреби жінок, жаліються на відсутність антисептиків, оральних контрацептивів, тестів на вагітність, жіночих презервативів та презервативів різних розмірів й призначення, незадоволені якістю та кількістю роздаткових матеріалів – презервативів, шприців тощо.
• забезпечення комплексних послуг, доступних в безпечних просторах,  як на базі НУО / самоорганізацій, так і у державних службах. СП говорять про можливість отримання широкого спектру послуг в одному, зручному та безпечному місці, з мінімальними витратами ресурсів для осіб з будь-якої спільноти, крос-групи. Особливо це актуально в період війни, коли переміщення по місту обмежене та графік прийому клієнтів гнучкий, а іноді зовсім непередбачуваний.

 

ЧАСТИНА ІІ. ВПЛИВ ВІЙСЬКОВОГО СТАНУ НА ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ ПО ВІДНОШЕННЮ ДО СЕКС-ПРАЦІВНИКІВ В УКРАЇНІ

Досвід порушення прав СП за останні 12 місяців

Відсоток СП, які стикаються з  порушенням їх прав, в умовах війни зростає. На початку війни їх частка складала 56%,  на другому році війни - 62%.

За останні 12 місяців стикались із різними видами порушення прав людини 68% СП  у наступних сферах:

Освіта та Працевлаштування – 12% СП;

Адміністративні послуги та соціальний захист – 27% СП;

Правоохоронна діяльність та Правосуддя – 30% СП;

Медицина – 46% СП.

Як і у попередніх дослідженнях найбільший показник порушень прав СП реєструється з боку медичних працівників та представників правоохоронних органів.

Для доповнення кількісних результатів інтерв’ю та визначення розповсюджених видів та сфер правопорушень було зроблено витяг з бази даних застосунку Дата Чек,  який спільнота використовує для фіксації та реагування на порушення прав людини секс-працівників. Аналіз звернень у ДатаЧек підтверджує результати інтерв’ю як щодо сфер, так й стосовно видів порушень прав, з якими стикаються СП.

Найчастіше СП стикаються з такими порушеннями:

• Висловлювання та негативне ставлення з боку медичних працівників, працівників правоохоронних органів та інших державних установ, що принижують гідність людини;
• Відмова у наданні медичної допомоги, соціальних послуг, пільг;  
• Незаконне затримання, шантаж, здирництво з боку поліції;
• Розголошення лікарської таємниці/конфіденційної інформації тощо.

 

Види порушення прав СП	Частка СП, %
Ставлення медичних працівників, що принижує гідність	30%
Висловлювання з боку працівників правоохоронних органів, що принижують гідність людини	22%
Відмова/затягування надання соціальних послуг/допомоги	18%
Незаконне затримання, обшук	16%
Висловлювання працівника державної установи, що принижують гідність людини	15%
Шантаж з боку поліції з метою примусу до співпраці	14%
Відмова у наданні медичної допомоги	13%
Розголошення лікарської таємниці/конфіденційної інформації	13%
Шантаж з метою здирництва з боку працівників правоохоронних органів	12%
Відмова прийняти скаргу в державних установах	8%
Відмова у працевлаштуванні через належність до уразливих груп (ВІЛ, ЛЖН, СП тощо)	7%
Відмова прийняти заяву в поліції	7%
Відмова в підписанні декларації з сімейним лікарем	5%
Звільнення з роботи через належність до уразливих груп	5%
Безпідставна відмова у видачі препаратів ЗПТ	3%
Відмова в прийомі або позбавлення місця у соціальному житлі через належність до уразливих групі	2%
Відмова в постановці на облік у центрі зайнятості	2%
Позбавлення батьківських прав через приналежність до уразливих груп	1%
Вимагання перервати вагітність	1%

 

Аналіз даних ДатаЧек підтвердив, що в усіх перелічених сферах СП стикаються зі стигмою та, як наслідок, з дискримінацією через приналежність до уразливих груп, а саме:

• непрофесійною поведінкою, негативним ставленням з боку працівників державних органів, правоохоронців, працедавців, медиків тощо, образами, висловленнями, що принижують гідність людини;
• відмовами у наданні послуг та допомоги, соціальних пільг, відмовами у працевлаштуванні та звільненнями, перешкодами при отриманні освіти;  
• розголошенням лікарської таємниці/конфіденційної інформації
• та іншими правопорушеннями.

Окремо варто зазначити, що у сфері правоохоронної діяльності СП стикаються не тільки з дискримінацією, а й навіть з фізичним насильством та жорстоким поводженням з боку працівників правоохоронних органів.

 

Досвід отримання правової допомоги

62% СП з тих, хто зазнав порушень прав за останній рік,  не звертались за правовою допомогою.

 

Причини, по яких СП не звертаються за допомогою:

•   Зі слів 13% СП, вони намагаються  вирішувати свої проблеми самостійно. Але частіше це означає - не вирішувати їх зовсім, якось підлаштуватись під ситуацію тощо.

•   СП звикають до несправедливості, стигми та дискримінації, і часто вважають це нормою.

•   СП не довіряють юристам, не вірять у позитивний результат звернення за допомогою та не хочуть витрачати зайве свій час.

•   СП часто не знають як довести свою невинуватість чи правоту та до кого можна звернутись.

•   Кожна третя з них побоюється, що залучення третіх осіб до вирішення справи може тільки погіршити їх становище, викликати агресивні дії з боку поліції, мати  негативні наслідки для їх життя, наприклад, розголошення їх статусу, позбавлення батьківських прав тощо.

За результатами інтерв’ю, кожна п’ята з СП не вірно оцінюють/не розуміють, що є порушенням прав людини та у яких випадках вони мають право на захист. СП не змогли відповісти на питання «Чи порушувались Ваші права за останні 12 місяців?» або відповіли негативно, але вже у наступних питаннях обирали з конкретного переліку правопорушень ті, що відбувались з ними за останній рік. Тому необхідно продовжувати освітню діяльність серед СП щодо прав людини та їх захисту.

 

З тих, хто намагався відстояти свої права (38 %), більшість звертались за консультацією до параюристів,  лише одиниці звертались до юристів.

 

За результатами аналізу 1210 звернень щодо порушень прав СП у базі даних ДатаЧек:

• у 62 випадках СП відмовились від правової допомоги,
• у 985 випадках в результаті звернення до параюристів справу успішно вирішено,
• у 163 випадках продовжується надання параюридичного/юридичного супроводу клієнтів.

 

Досвід гендерного насильства та отримання допомоги для постраждалих від насильства

45% не стикались з гендерним чи/та домашнім насильством протягом року.

55% стикались з насильством через приналежність до уразливої групи (СП, ЛЖН, ЛЖВ, ЛГБТІК, крос-групи), з них менше половини (87 СП) погодились розповісти, з чим саме вони стикнулись.

Види насильства через приналежність до уразливих груп або через гендер, сексуальну орієнтацію, вік тощо, з якими стикались СП за останні 12  місяців та про які погодились розповісти під час інтерв’ю зображено у таблиці.

 

Види насильства	n=87
Катування та жорстоке поводження	6%
Нанесення збитків майну	9%
Насильство сексуального характеру, зґвалтування	9%
Булінг щодо вашої дитини	11%
Цькування з боку викладачів та адміністрації, упереджене ставлення, заниження оцінок	14%
Грабіж, шантаж, здирництво	20%
Порушення права на сімейне життя, насильство в сім’ї	20%
Фізичне насильство різних ступенів тяжкості	24%
Образи, погрози, приниження людської гідності	35%

 

У фокус групових дискусіях СП говорили, що часто стикаються з насильством, переслідуваннями, упередженим ставленням тощо у повсякденному житті. Особливо це стосується СП трансгендерних жінок та СП з наркотичною залежністю.

 

ТГ СП скаржаться на часті випадки домагань, образ, переслідування з боку чоловіків у публічних просторах. З посиленням мобілізаційних заходів ТГ жінки побоюються виходити на вулиці, бо часто стикаються зі звинуваченнями в ухилянстві. ТГ СП, які ще не мають документів, що відповідають гендеру, стикаються з глузуваннями, неадекватною реакцією з боку співробітників різних служб, а також з проблемами при працевлаштуванні, оренді житла.

 

Наркозалежні СП також страждають від різних переслідувань та порушень їхніх прав, зокрема СП ЛЖН стикаються з насильством з боку радикально налаштованих співгромадян та незаконними обшуками, вилученням препаратів замісної терапії з боку поліції.

 

Досвід отримання послуг для постраждалих від насильства

Кожна друга з СП (55%) мають досвід гендерного чи/та домашнього насильства, але дві третини з них 66% не зверталися за допомогою для постраждалих від насильства.

 

Причини, по яких СП не звертаються за допомогою у випадках насильства.

СП вважають, що саме чинне законодавство (криміналізація секс-праці, ЛЖН, ЛЖВ, відсутність анти дискримінаційних законів) та практики його застосування, призводять до стигматизації та дискримінації, що заважають СП користуватися більшістю послуг.

Через криміналізацію, уразливість та правову незахищеність, СП побоюються звертатись за допомогою  та впевнені, що ніхто їм не допоможе.

Серед причин, по яких СП не шукають допомоги, переважають страх, що втручання третіх осіб тільки погіршить їх ситуацію та небажання розголосу:

• Не знають, куди звертатись у таких випадках (9%)
• Вважають, що ніхто не допоможе СП (27%)
• Впевнені, що поліція не реагує на випадки насильства щодо СП (28%)
• Бояться розголосу через втручання третіх осіб  (57%)
• Бояться, що ситуація тільки погіршиться від втручання третіх осіб (78%).

 

Ті 34% СП, які намагалися отримати допомогу, здебільшого отримували психологічну допомогу та правову. На малюнку  зображено розподіл відповідей СП, які зазнали насильства протягом останніх 12 місяців, за видами отриманої допомоги для постраждалих від насильства.

 

Здебільшого СП задоволені отриманою допомогою, але 10% залишились вкрай незадоволеними послугами, зокрема через відсутність належної реакції та захисту з боку правоохоронців чи не якісним психологічним супроводом.

 

Аналізуючи кількість СП, які зазнали насилля, та види отриманої допомоги, помітно наступне:

• Про досвід сексуального насильства розказали 8 осіб, але жодна/жоден з них не отримали допомоги у вигляді термінової контрацепції, пост контактної профілактики ВІЛ або ІПСШ;
• Зазнали фізичного насилля різних ступенів тяжкості 21 особа, але лише 4 пройшли через Проведення експертизи, зняття побоїв;
• Лише 2 особи змогли скористатися послугами кризових центрів для постраждалих від насильства тощо.

 

Можна припустити, що низька доступність таких послуг для СП пояснюється:

• недостатньою поінформованістю СП про специфічні послуги, служби та місця їх надання: СП не знають про наявні служби та сервіси допомоги постраждалим від насильства, а представники служб не пропонують постраждалим СП весь спектр послуг;
• стигмою та дискримінацією з боку надавачів таких послуг щодо СП: у фокус групових дискусіях СП розповідали, що під час звернень за допомогою та захистом вони часто стикалися зі звинуваченнями у тому, що сталося, приниженнями, відмовою зафіксувати злочин з боку поліції та персоналу служб, а також розголошенням особистої інформації та ін.

 

Особливими проявами стигми та дискримінації при отриманні послуг для постраждалих від гендерного насильства є:

• намагання з боку персоналу служб звинуватити СП в тому, що сталося, нав’язати думку, що СП перебільшує чи вигадує те, що сталось тощо;
• приниження, образи та відмова фіксувати злочин/проводити слідчі дії, експертизу тощо при звертанні до поліції,
• розголос поліцією/персоналом служб особистої інформації, деталей справи тощо.

 

Аналіз звернень у ДатаЧек підтверджує результати інтерв’ю стосовно видів домашнього та гендерного насилля, з якими стикаються СП. Через свою приналежність до уразливих груп, через гендер та сексуальну орієнтацію, вік тощо СП стикаються з насиллям, як з боку близьких та родичів (домашнє насильство), так й з боку сторонніх осіб, у тому числі представників державних установ та правоохоронних органів, а саме:

• Фізичним насиллям, у тому числі сексуальним, різних ступенів тяжкості;
• Психологічним та економічним насиллям;  
• Цькуванням та переслідуванням дітей СП у навчальних закладах (булінг);
• Та іншими злочинами, пов’язаними з насиллям.

Варто зазначити, що 3% від загальної кількості звернень про насильство складають звернення щодо фізичного насильства та катувань з боку правоохоронців.

 

З вересня 2023 по серпень 2024 у ДатаЧек зафіксовано 208 звернень від СП щодо насильства через приналежність до уразливих груп або через гендер, сексуальну орієнтацію, вік тощо.

 

НАСИЛЬСТВО	208 випадків
Образи, погрози, приниження людської гідності через приналежність до уразливих груп або через гендер, сексуальну орієнтацію, вік тощо	62
Фізичне насильство різних ступенів тяжкості через приналежність до уразливих груп або через гендер, сексуальну орієнтацію, вік тощо	50
Катування та жорстоке поводження через приналежність до уразливих груп або через гендер, сексуальну орієнтацію, вік тощо	21
Порушення права на сімейне життя, насильство в сім’ї	20
Булінг щодо вашої дитини через приналежність до уразливих груп або через гендер, сексуальну орієнтацію, вік тощо	19
Грабіж, шантаж, здирництво через приналежність до уразливих груп або через гендер, сексуальну орієнтацію, вік тощо	13
Нанесення збитків майну через приналежність до уразливих груп або через гендер, сексуальну орієнтацію, вік тощо	13
Насильство сексуального характеру і зґвалтування	10

 

З 208 зареєстрованих випадків: у 8 випадках СП відмовились від правової допомоги, у 174 випадках в результаті звернення до параюристів справу успішно вирішено, 26 випадки продовжується надання параюридичного/юридичного супроводу клієнтів.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ

При формуванні програм та послуг для СП необхідно враховувати нові умови та ризики для життя СП та орієнтуватись на проблеми, з якими зіткнулися представники спільноти СП в умовах війни:

- Нестача першочергових ресурсів для виживання (відсутність задовільного житла, нестача продуктів харчування, води, ліків, засобів гігієни, теплих речей);

- Обмежений доступ до своєчасної та кваліфікованої медичної, психологічної та юридичної допомоги;

- Обмежений доступ до інформації про послуги та підтримку;

- Втрата роботи, критичне скорочення доходів;

- Вимушена міграція.

 

ДОСТУП СП ДО МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ ТА ПОСЛУГ З ВІЛ

Відсутність у СП декларацій з сімейними лікарями, зокрема це стосується СП ВПО

• Посилити взаємодію між медичними закладами та НУО / самоорганізаціями (лідерами спільноти СП) для інформування та ефективної переадресації СП до сімейних лікарів, у яких є вільні квотні місця для пацієнтів.
• Впроваджувати програми з відновлення документів для СП.
• Впроваджувати послуги з супроводу та транспортування СП для оформлення декларацій та отримання медичних послуг.
• Проводити навчання та консультації СП з підвищення мотивації щодо проходження процедури оформлення декларацій з сімейними лікарями та отримання вчасної медичної допомоги.
• Працівникам медичних закладів проводити інформування СП про можливості отримання послуги з відновлення документів (паспортів), соціального та параюридичного супроводу на базі самоорганізацій  та перенаправляти їх  до регіональних філій БО «Легалайф-Україна» та до лідерів спільноти СП.

 

Порушення прав СП у медичних закладах

• Впроваджувати заходи з подолання стигми та дискримінації СП з боку медичних працівників. Зосередитись на формуванні толерантного ставлення до СП та крос груп з боку медпрацівників, а також на формуванні розуміння важливості для громадського здоров’я та суспільної користі від залучення СП до медичних послуг. У співпраці з самоорганізаціями та лідерами спільнот проводити навчання для лікарів різного профілю та середнього медперсоналу за специфікою вразливих спільнот, звертаючи особливу увагу на розвінчання популярних міфів та стереотипних уявлень про ВІЛ та ЛЖВ, ЛЖН, ЛГБТІК спільноти та колишніх в’язнів.
• В МЗ забезпечити інформування пацієнтів та вільний доступ до переліку / умов отримання платних послуг  та переліку/умов отримання безкоштовних медичних послуг / лікарських засобів, доступних в рамках державної Програми медичних гарантій.
• Проводити інструктаж та навчання медичних працівників щодо юридичної відповідальності за відмову надання медичних послуг, розголошення конфіденційної інформації /лікарської таємниці,  хабарництво або вимагання благодійних внесків за можливість отримання послуг тощо.
• Забезпечити доступ пацієнтів до механізмів зворотного зв’язку, подання скарг та реагування на дії/бездіяльність медичного персоналу.
• Розширювати доступ СП до правової підтримки через розвиток мережі параюридичної допомоги СП, підтримку Гарячої лінії для СП та переадресацію для отримання юридичної допомоги.

 

Розширення доступу до соціального захисту, медичних послуг, послуг СЗРП та ГЗН

• Посилити інформування щодо наявних в країні державних програм соціального захисту та страхування, наявних програм профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу, послуг з СЗРП та з протидії ГЗН. Надавати чітку, послідовну та достовірну інформацію про наявні послуги та підтримку. СП повинні мати вичерпну, чітку, достовірну інформацію у зрозумілій формі та через доступні джерела щодо видів послуг, можливостей та місць для отримання цих послуг, включно із роз’ясненням щодо практичних процедур, норм та прав на їх отримання. Додатково в умовах війни проводити інформування щодо можливостей пошуку вільних сімейних лікарів, відновлення документів, отримання статусу та виплат ВПО, додаткових джерел доходу та раціонального використання коштів.
• Забезпечити достатню кількість лікарів/фахівців служб та підвищувати їхню кваліфікацію.
• Докладати зусиль для забезпечення комплексних послуг, що будуть доступні СП в безпечних та дружніх просторах,  як на базі НУО / самоорганізацій, так і в державних службах.
• Докладати зусиль для забезпечення низько бар’єрних послуг: без складних бюрократичних процедур, з мінімальними витратами часу та мінімальним пакетом документів, з мінімізованими ризиками для розголошення особистих даних.
• Продовжити реалізацію проектів, які передбачають соціальний супровід СП до медичних установ, установ соціального захисту, налагодження партнерських відносин з представниками цих установ для забезпечення дружнього ставлення до клієнтів з боку персоналу.
• Розглянути можливості для зниження частоти відвідувань та збільшення кількості лікарських засобів (ЗПТ, АРТ тощо), що видаються на руки клієнтам, для СП з інвалідністю, які проживають у віддалених районах, які мають малолітніх дітей/недієздатних батьків тощо.

 

ДОСТУП СП ДО ПОСЛУГ НУО ТА ГУМАНІТАРНИХ ПРОГРАМ

Залучення СП до програм профілактики та лікування ВІЛ

• ВІЛ сервісним організаціям та НУО, які працюють з СП, розвивати таку форму роботи як «рівний-рівному». Соціальними працівниками у ВІЛ-сервісних НУО, що працюють з СП, мають працювати люди, які мають досвід секс-праці, оскільки вони краще розуміють специфіку цієї цільової групи, можуть спілкуватися з клієнтами за принципом «рівний-рівний», їм легше залучати нових клієнтів та налагоджувати відносини із ними.
• НУО, що реалізують програми зниження шкоди та профілактики ВІЛ, звернути увагу на дотримання графіків роботи та маршрутів працівниками пунктів обміну шприців, мобільних амбулаторій та проводити навчання з соціальними працівниками з толерантного ставлення до клієнтів.
• Проводити навчання та консультації СП з метою подолання особистих упереджень щодо тестування та лікування ВІЛ, та розвінчання популярних серед СП міфів про ВІЛ, АРТ, ЗПТ.
• Активізувати інформаційно-просвітницьку та роз’яснювальну роботу щодо можливостей доступу до комплексу медичних та соціальних послуг для СП та їх найближчого оточення.
• Посилити інформування СП про програми забезпечення безкоштовними тестами для самостійного тестування на ВІЛ,  проводити навчання з подолання упереджень та проведення самостійного тестування, включно з поясненням алгоритму дій та подальших кроків у разі позитивних результатів тесту.
• Налагоджувати співпрацю між НУО та медичними установами та організувати ефективну двосторонню переадресацію своїх клієнтів із СП для отримання ними необхідних послуг на належному професійному рівні.
• Розробляти та впроваджувати нові емоційно та гендерно чутливі інтервенції, які максимально точно враховують специфічні потреби та інтереси цільової групи, а також, активно використовувати сучасні засоби комунікації з СП, включаючи мобільні додатки та Інтернет (закриті групи в соціальних мережах, мобільних додатках, SMS-розсилку та інші, які використовують СП для спілкування між собою та залучення клієнтів).
• Вести адвокаційну роботу спрямовану на розширення переліку, підвищення якості та кількості ресурсів тощо з урахуванням гендерних особливостей у потребах жінок СП, СП з крос-груп. Зокрема СП жаліються на відсутність антисептиків, оральних контрацептивів, тестів на вагітність, жіночих презервативів та презервативів різних розмірів/призначення, низьку якість та недостатню кількість роздаткових матеріалів – презервативів, шприців тощо.
• Розглянути можливості для зниження частоти відвідувань через збільшення кількості матеріалів/засобів (презервативів, шприців, голок, серветок тощо), що видаються на руки клієнтам, зокрема для СП з інвалідністю, СП, які проживають у віддалених районах, СП, які мають малолітніх дітей/недієздатних батьків тощо.
• Впроваджувати серед СП роботу з подолання самостигматизації та самодискримінації, підвищення самооцінки, особистісного зростання, статевої та правової грамотності тощо

 

Задоволення актуальних потреб у ресурсах та послугах на базі НУО

• Впроваджувати МіО та дослідження, щоб визначити специфічні потреби СП, наслідки впливу війни на соціальний і правовий захист та бар’єри, що заважають доступу СП до життєво необхідних ресурсів та послуг.
• Впроваджувати / розширювати перелік та обсяги надання послуг для СП, орієнтованих на задоволення гуманітарних потреб (продуктів харчування, ліків, засобів гігієни, теплих речей тощо, а також технічних засобів, що допоможуть перезимувати зиму в умовах відключення газу, електрики та тепло/водопостачання), а також забезпечення СП тимчасовим / кризовим житлом.
• Аналізувати та враховувати ризики для безпеки СП, пов’язані з програмами реагування. Це має включати інтеграцію заходів щодо запобігання сексуальній експлуатації та насильству, включаючи доступні та зрозумілі механізми подання скарг та зворотного зв’язку, а також розширення існуючих безпечних просторів для СП.
• Впроваджувати / розширювати перелік та обсяги надання послуг для СП, орієнтованих на підвищення правозахисної спроможності та подолання правових бар’єрів, зниження уразливості до насильства та порушень прав людини, покращення емоційно-психологічного стану СП, профілактику ВІЛ, ІПСШ, гепатитів, ТБ тощо, що максимально точно враховують специфічні потреби та інтереси цільової групи.
• Забезпечити інформування клієнтів та вільний доступ до переліку / умов отримання наявних в НУО програм та послуг, надавати чітку, послідовну та достовірну інформацію про наявні послуги та підтримку. До класичних інструментів оповіщення додати сучасні засоби комунікації з СП, включаючи мобільні додатки та Інтернет (закриті групи в соціальних мережах, мобільних додатках, SMS-розсилку та інші, які використовують СП для спілкування між собою та залучення клієнтів).
• Організувати ефективну переадресацію своїх клієнтів із СП для отримання ними необхідних послуг на належному професійному рівні. Для цього необхідно налагоджувати співпрацю з іншими НУО, державними структурами, покликаними надавати ті чи інші послуги вразливим категоріям населення (медичні установи, кризові центри для жінок, соціальні служби, пенсійні фонди, центри зайнятості, поліція тощо) та працювати зі співробітниками зазначених установ з метою подолання стигми та дискримінації щодо СП.
• Проводити інформування СП щодо існуючих можливостей отримання ними послуг, існуючих державних програм соціального захисту та страхування, наявних програм профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу, послуг з СЗРП та з протидії ГЗН. СП повинні мати вичерпну, чітку, достовірну інформацію у зрозумілій формі та через доступні джерела щодо видів послуг, можливостей та місць для отримання цих послуг, включно із роз’ясненням щодо практичних процедур, норм та прав на їх отримання. Додатково в умовах війни проводити інформування щодо можливостей пошуку вільних сімейних лікарів, відновлення документів, отримання статусу та виплат ВПО, додаткових джерел доходу та раціонального використання коштів.

 

ДОНОРАМ

• Продовжити фінансування та підтримку проектів, що спрямовані на задоволення  гуманітарних потреб, підвищення правозахисної спроможності та подолання правових бар’єрів, зниження уразливості до насильства та порушень прав людини, покращення емоційно-психологічного стану СП, профілактику ВІЛ, ІПСШ, гепатитів, ТБ тощо. Зокрема, підтримувати програми з соціального супроводу/транспортування СП до медичних установ, соціальних служб, налагодження партнерських відносин між НУО та державними установами, відновлення документів та забезпечення СП тимчасовим житлом тощо.
• Налагоджувати довгострокове партнерство з самоорганізаціями, підтримувати фінансування самоорганізацій, їх організаційного розвитку та проектів з мобілізації та адвокації спільноти. Забезпечити інноваційні та гнучкі механізми фінансування, доступніші для місцевих НУО, у тому числі самоорганізацій спільнот та тих, хто реагує на кризу в Україні:

-   багаторічне, гнучке фінансування,  яке може включати такі речі, як основні та накладні витрати.

- скорочення бюрократичного та адміністративного навантаження щодо фінансування заявок (обсяг необхідної документації, спрощення систем звітності, зосередження на якісних показниках тощо).

 

 

ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ДОСТУП СП ДО ПРАВОСУДДЯ

Уряду у співпраці із самоорганізаціями СП та правозахисниками:

• розробити рекомендації щодо змін діючого законодавства та впровадити закони, що  декриміналізують спільноти СП, ЛЖН, ЛЖВ тощо;
• впроваджувати Національні інформаційні кампанії з антипропаганди насильства та просування антидискримінаційного законодавства;
• впроваджувати на Національному рівні заходи та кампанії спрямовані на формування толерантного ставлення до СП з боку представників правоохоронних органів, медичних працівників, представників державних служб та установ.

 

Самоорганізаціям, НУО, ВІЛ сервісним та правозахисним організаціям:

• Розширювати доступ СП до правової підтримки через розвиток та поширення по території України мережі параюристів з числа лідерів спільноти, через підтримку Гарячої лінії для СП та переадресацію для отримання юридичної допомоги та супроводу.
• Для зниження рівня стигми та дискримінації, у співпраці проводити навчання для медиків, держслужбовців, соціальних працівників, поліцейських та військовослужбовців за специфікою вразливих спільнот, звертаючи особливу увагу на розвінчання популярних міфів про спільноти. Включати повідомлення щодо юридичної відповідальності за відмову надання послуг/захисту, розголошення конфіденційної інформації /лікарської таємниці,  хабарництво або вимагання благодійних внесків, шантаж тощо.
• Активізувати інформаційно-просвітницьку та роз’яснювальну роботу щодо можливостей доступу до юридичних послуг для СП та їх найближчого оточення. Посилити навчання СП з подолання самостигматизації та самодискримінації, підвищення правової грамотності тощо.
• Забезпечити доступ СП до механізмів зворотного зв’язку, подання скарг та реагування на дії/бездіяльність медичного персоналу.
• Впроваджувати інформаційні та адвокаційні кампанії спрямовані на  декриміналізацію секс-праці в Україні. .

 

ДОСТУП ДО ПОСЛУГ ГЗН

• Для зниження рівня насильства з боку правоохоронців та військовослужбовців проводити навчання поліцейських та військових за специфікою вразливих спільнот, звертаючи особливу увагу на розвінчання популярних міфів про спільноти.
• Провести комплексну перевірку та оцінку послуг з протидії ГЗН, що надаються Урядом України та партнерами. Вивчити вплив війни та бар’єри, що заважають СП отримувати послуги захисту від ГЗН.
• Налагодити  співпрацю з організаціями, сервісами та службам, що надають послуги ГЗН (з поліцією та мобільними бригадами Національної поліції України, представниками Урядової гарячої лінії,  Гарячої лінії Ла Страда, Центру допомоги врятованим UNFPA тощо), розробити ефективні алгоритми співпраці та переадресації СП для отримання послуг, забезпечити запровадження у цих службах доступних та зрозумілих механізмів подання скарг та зворотного зв’язку.
• Проводити навчання персоналу державних служб та медичних закладів, які надають послуги ГЗН з метою зниження стигматизації та дискримінації уразливих груп населення. Включати повідомлення щодо юридичної відповідальності за відмову надання послуг/захисту, розголошення конфіденційної інформації /лікарської таємниці,  хабарництво або вимагання благодійних внесків, шантаж тощо
• Посилити інформування СП щодо наявних в країні послуг з СЗРП та з протидії ГЗН. Надавати чітку, послідовну та достовірну інформацію про специфічні послуги, служби, сервіси, умови та місця їх надання.
• Забезпечити в Україні доступ СП до тимчасових притулків/житла, які є безпечними, легкодоступними,  відкритими для всіх.