Гаряча лінія
укр
Взаємозв’язок між кримінальним переслідуванням та вразливістю секс-працівників до ВІЛ та насильства / NSWP
Коментарі:0
ВСТУП
Секс-робота піддається тій чи іншій формі кримінального переслідування майже в усіх країнах світу, і це позначається на добробуті та стані здоров’я секс-працівників.
Незалежно від того, що саме є об’єктом переслідування – секс-робота загалом чи її окремі аспекти – це має негативні наслідки. У цій аналітичній записці ми докладно пояснимо, як кримінальне переслідування веде до почастішання насильства щодо людей, зайнятих у секс-індустрії, і чому воно сприяє посиленню вразливості до насильства та ВІЛ.
Секс-працівники непомірно сильно піддаються насильству. До насильства вдаються співробітники поліції, клієнти, люди, які видають себе за клієнтів, представники різних установ (наприклад, закладів охорони здоров’я) та колеги. І хоча дослідницьких даних про поширеність насильства щодо секс-працівників немає, у деяких регіональних дослідженнях зазначається, що за рік із насильством стикаються 40-70% секс-працівників.
У рамках цієї статті насильство – це поняття, яке охоплює фізичне, сексуальне чи психологічне/емоційне насильство. Сюди, серед іншого, належать і явища, що традиційно вважаються фізичним насильством чи зґвалтуванням. Крім того, у спробі краще зрозуміти весь спектр насильства, якого зазнають секс-працівники, у цій статті ми також розглянемо домагання, примус до сексу та психологічне/емоційне насильство, що включає стигму, словесне та емоційне приниження, експлуатацію, примус та погрози.
Серед секс-працівників також невідповідно високий рівень ВІЛ. За оцінками ЮНЕЙДС, у 2014 році захворюваність на ВІЛ серед секс-працівників була у 12 разів вищою, ніж серед населення загалом, навіть у країнах, де високий рівень захворюваності. Багато міжнародних організацій у галузі охорони здоров’я дійшли висновку, що з урахуванням уразливості секс-працівників до ВІЛ, для охорони їхнього здоров’я та благополуччя надзвичайно важливо добиватися декриміналізації.
Керівництво Всесвітньої організації охорони здоров’я говорить: “Усі країни повинні прагнути декриміналізації секс-роботи та ліквідації практики несправедливого застосування некримінального законодавства та норм до секс-працівників”. Глобальна комісія з ВІЛ та законодавства дійшла до того ж висновку з опорою на тисячі усних та письмових свідоцтв із різних країн світу. Комісія підкреслює, що “через кримінальне переслідування, доповнене соціальною стигмою, життя секс-працівників стає менш стабільним, більш небезпечним і сповненим ризику заразитися ВІЛ”. В умовах кримінального переслідування не діють правові механізми захисту від дискримінації та зловживань”, а через каральне законодавство виникає “державно заохочувана культура стигми, дискримінації, експлуатації та насильства клієнтів та поліції над секс-працівниками”.
Поширеність ВІЛ – це лише один із доказів впливу кримінального переслідування на охорону здоров’я. Вразливість до ВІЛ – це одночасно й уразливість до інших ІПСШ. Пережите насильство позначається на фізичному та емоційному благополуччі секс-працівників. Емоційний та психічний вплив постійного стеження, контролю з боку поліції та ізоляції може виявлятися в різних формах, починаючи від посттравматичного стресового розладу і закінчуючи депресією та самогубствами. І хоча у цій статті розглядається лише безпосередній взаємозв’язок ВІЛ та насильства, ми не заперечуємо, що життя у стані постійного кримінального переслідування має свою психологічну ціну; ми скоріше наголошуємо, що необхідне ретельніше дослідження цієї проблеми.
Кримінальне переслідування – це один із кількох взаємопов’язаних факторів, що сприяють уразливості. Взаємозв’язок між законами про секс-роботу та поширенням ВІЛ розглядається в багатьох друкованих джерелах, майже у всіх з них виражається єдина думка:
«З опорою на результати моделювання можна стверджувати, що як у країнах із генералізованою, так і в країнах із концентрованою епідемією, найзначнішим чином на перебіг епідемії ВІЛ можна вплинути, декриміналізувавши секс-роботу. Це запобігатиме 33-46% нових інфекцій у наступні 10 років завдяки сукупній дії заходів щодо ліквідації насильства та усунення переслідування з боку поліції, створення сприятливих умов та обмеження способів поширення ВІЛ”.
Завдяки декриміналізації можна домогтися послаблення контролю з боку поліції, а також послаблення ізоляції та переслідувань, через які секс-працівники стають більш уразливими, і як наслідок знизити вразливість, яка є наслідком ризикової поведінки в умовах кримінального переслідування. Декриміналізувавши секс-роботу, ми зможемо створити сприятливі умови для впровадження передового досвіду з профілактики ВІЛ та аутрич роботи (наприклад, навчання за принципом “рівний-рівному” та проведення досліджень/надання) послуг силами спільноти); пом’якшити вплив стигми, страху арешту та інших факторів на взаємодію з секс-працівниками та групами, що зазнають переслідування.
З метою аналізу впливу кримінального переслідування на вразливість у цій аналітичній записці оцінюється дія кримінального переслідування на трьох етапах.
• Перший етап включає стеження і контроль, який поліція встановлює над діями секс-працівників до арешту. Сюди ж відноситься і розуміння, що склалося в суспільстві, що секс-працівники є кримінально переслідуваною групою населення. Люди, які зазнають кримінального переслідування, у тому числі самі секс-працівники, їхні клієнти та посередники через страх арешту можуть змінювати поведінку і змушені при прийнятті рішень оцінювати різні типи ризику – ризик постраждати від насильства та заразитися ВІЛ оцінюється порівняно з ризиком арешту.
• Другий етап кримінального переслідування охоплює арешт та формальну участь у системі кримінальної юстиції як обвинуваченого у зайнятті секс-роботою або у суміжних злочинах. Цей етап включає власне арешт, взаємодію з судом та попередній висновок.
• Заключний етап відбувається після звільнення в момент повернення додому, а також включає адміністративне покарання та інші форми взаємодії з системою.
Через те, що секс-працівники страждають від багатьох форм кримінального переслідування, ці етапи можуть перетинатися один з одним. Наприклад, після повернення додому, представники груп населення, що переслідуються, знову потрапляють під поліцейський нагляд і контроль. Ситуація ускладнюється, якщо необхідно дотримуватись вимог, обумовлених вироком, наприклад, вимоги щодо випробувального терміну або заборони відвідування певних районів; внаслідок цього стеження за людиною посилюється, хоча вона і не ув’язнена.
У цій аналітичній записці розглядається вплив законодавства про покарання за секс-роботу, а також вплив загальних умов стеження та тримання під вартою, обумовлених в інших законах. Члени НСВП висловили свою точку зору на проблему в ході електронної консультації, і на підставі їхніх відповідей було написано цей документ. Згідно з отриманими відповідями, а також іншими звітами, на секс-працівниках негативно позначаються такі типи законів та правозастосовної практики:
• Закони про боротьбу з торгівлею людьми.
• Імміграційні закони.
• Закони про охорону громадського порядку.
• Закони проти ЛГБТК.
• Закони про покарання за розповсюдження ВІЛ.
• Релігійні та моральні догми.
СТЕЖЕННЯ, КОНТРОЛЬ І ВІДЧУТТЯ БЕЗКАРНОСТІ СПРИЯЮТЬ ПОСИЛЕННЮ ВРАЗЛИВОСТІ ЩОДО НАСИЛЬСТВА
Вплив кримінального переслідування розпочинається ще до того, як стався контакт із правоохоронними органами. Кримінальне переслідування та контроль з боку поліції впливають на ухвалення секс-працівникам рішень про те, як і де шукати клієнтів, а також як взаємодіяти з клієнтами. Секс-працівники зважують ризик опинитися за ґратами порівняно з ризиком постраждати від насильства чи нашкодити здоров’ю. Через кримінальне переслідування секс-працівники перетворюються на мету і страждають від стигми та дискримінації, що позначається на взаємодії не лише з поліцією, а й із клієнтами, із соціальним оточенням та провайдерами послуг. Співробітники правоохоронних органів можуть використати той факт, що секс-працівники бояться арешту, щоб вимагати секс-послуги, гроші та інформацію.
Особливо сильно практики контролю секс-роботи позначаються на вуличних секс-працівниках. Через більшу помітність для поліції та труднощів у пошуку та збереженні місця роботи насильство та домагання по відношенню до них посилюється. За даними одного з досліджень, “30% [секс-працівниць], зайнятих у зареєстрованих закладах секс-роботи, стикалися з домаганнями з боку поліції /насильством на робочому місці порівняно з 70% тих, хто працює у неформальних закладах або на вулиці”. В аналізі досліджень насильства над секс-працівниками було виявлено, що вуличні секс-працівники повсюдно стикаються з насильством частіше, ніж ті, хто працює у приміщенні.
Однією з аналізованих робіт було дослідження умов праці секс-працівників у Британії, в якому виявилося, що вуличні секс-працівники зазнають насильства у шість разів частіше, ніж ті, хто працює у приміщенні.
Кримінальне переслідування сприяє відчуттю безкарності
"Кримінальне переслідування негативно позначається на можливості та бажанні скаржитися на випадки насильства, оскільки [секс-працівники] впевнені, що замість відновлення прав, знехтуваних внаслідок насильства, їх відправлять за ґрати за нелегальні дії", - Асоціація підтримки вразливих людей, Бурунді.
Кримінальне переслідування сприяє формуванню культури безкарності, в якій процвітають різноманітні порушення прав людини, зокрема фізичне та сексуальне насильство. Якщо людина боїться опинитися за ґратами (часто в тій самій установі, співробітники якого застосовували до нього насильство), вона навряд чи піде подавати скаргу на насильство. Якщо в країні є певна група людей, яка не буде скаржитися на насильство або скаргам якої не буде дано хід, вона стає мішенню для зловживань. Більше того, особи, які здійснюють насильство над секс-працівниками, загрожуватимуть застосуванням каральних заходів, щоб тримати секс-працівників під контролем та експлуатувати їх.
Збереженню культури безкарності сприяє і те, що скаргам секс-працівників не дають хід, а їх самих б’ють, заарештовують або принижують, коли вони приходять поскаржитися на скоєне над ними насильство. Коли закон бачить у секс-працівниках “злочинців”, навіть якщо ті скаржаться на насильство, застосування до них насильства заохочується.
Жіноча асоціація "Лас Голондрінас" з Нікарагуа описала випадок, коли поліція відмовилася розслідувати вбивство одного з членів організації:
"Вбивця невідомий і перебуває в бігах, але коли було подано скаргу, поліцейські применшили значущість події, не хотіли і не змогли розслідувати вбивство, стверджуючи, що оскільки вона займалася секс-роботою, убити її міг будь-який "клієнт"... Це дискримінація, стигма і несправедливість", - ЛАС ГОЛОНДРІНАС", Нікарагуа.
Співробітники Альянсу жінок, які домагаються змін, зазначають, що в Уганді юристи відмовляються допомагати секс-працівникам складати скарги на насильство, бо бояться, що їх приймуть за спільників чи клієнтів, що ще більше сприяє ізоляції та маргіналізації секс-працівників. Оскільки загальновідомо, що на скоєне над секс-працівниками насильство скаржитися не будуть, винні, зокрема співробітники поліції, розуміють, що відплати за скоєні злочини не буде.
«Мішелін було 23 роки, коли вона пішла на зустріч із одним із клієнтів. Зайшовши до готелю, чоловік сплатив їй обумовлену суму до того, як зайнятися сексом. Мішелін поклала гроші у кишеню спідниці. Після еякуляції клієнт вимагав повернення грошей, оскільки вона, на його думку, також отримала задоволення від статевого акту, а потім почав її бити. Коли поліція за дзвінком одного з оточуючих приїхала на місце події, вони забрали Мішелін та її клієнта до дільниці для допиту. Після приїзду в дільницю троє поліцейських відвели її в один із офісів, де змусили займатися сексом із ними в обмін на свободу. Оскільки вона не мала вибору, вона погодилася», - Майбутнє молоді заходу, Камерун.
Через криміналізацію зростає стигма щодо секс-працівників, що у свою чергу підігріває насильство. Як наслідок, зазначають співробітники AWC з Уганди, винні можуть вважати, що “секс-працівники заслуговують на покарання за свої дії”. Це, “разом із переконанням, що навіть якщо секс-працівники поскаржаться, допомагати їм ніхто не стане, а скоріше їх відправлять за ґрати”, заохочує до здійснення актів насильства над секс-працівниками.
Співробітники поліції у ролі злочинців
Секс-працівники часто стикаються із насильством з боку співробітників поліції. Відповідаючи за виконання кримінальних та адміністративних законів, співробітники поліції мають виняткову владу над кримінально переслідуваними групами населення. Оскільки в умовах кримінального переслідування секс-працівники постійно бояться арешту, правоохоронці можуть користуватися цим, щоб вимагати гроші, інформацію та секс-послуги.
Згідно з регіональними дослідженнями в Азії та Тихоокеанському регіоні, країнах Карибського басейну та Латинської Америки, в Африці, та у Східній Європі та Центральній Азії найчастіше до сексуального, фізичного та емоційного насильства щодо секс-працівників вдаються співробітники поліції.
Через арешти та переслідування з боку поліції зростає вразливість секс-працівників до ВІЛ. У дослідженні взаємодії співробітників поліції з секс-працівниками в Індії виявилося, що “є взаємозв’язок між схильністю робити подарунки поліції, щоб уникнути проблем, конфіскацією презервативів, рейдами на робочому місці, арештами, з одного боку, і наявністю інфекцій, що передаються статевим шляхом, спорадичним використанням презервативів, зіткненням із насильством з боку клієнтів, з іншого”. Під час оцінки національних програм для секс-працівників Цільова група з навчання та захисту інтересів секс-працівників (SWEAT) виявила, що просте зниження насильства з боку поліції веде до значного зниження кількості випадків ІПСШ.
Нарікаючи на фізичне та сексуальне насильство, секс-працівники зазнають емоційного насильства. Так, наприклад, секс-працівниця з Нової Гвінеї повідомила Amnesty International, що коли вона прийшла до поліції подавати заяву на клієнта, їй сказали, що "не хочуть витрачати на неї час". Надалі вона більше не зверталася до поліції зі скаргами, оскільки, як вона каже: «якщо на мене нападуть, і я піду в поліцію, там мені скажуть: Ти цього заслужила».
“Кожного разу, коли я приходжу зі скаргою, мені загрожують арештом та кримінальним переслідуванням за зайняття проституцією… Якщо я знову постраждаю від насильства, я на 100% впевнена, що заяви писати не стану”, секс-працівниця, Альянс секс-працівників Кенії, Кенія.
Насильство з боку поліції також може набувати форми публічного приниження та засудження; співробітники поліції можуть, серед іншого, заохочувати громадськість брати участь у таких діях. Співробітники Таїс Плюс із Киргизстану розповіли, що “керівник прес-служби Центрального управління внутрішніх справ закликав мешканців Бішкека фотографувати секс-працівників та приносити фотографії до ділянки”. Цей заклик був насамперед звернений до націоналістів, які нападали на секс-працівників, намагаючись очистити місто від груп населення, які переслідуються.
Вплив дій поліції на аналіз ризику та прийняття секс-працівниками рішень
Спроби встановити контроль над секс-індустрією змушують секс-працівників змінювати свою поведінку, щоб уникнути арешту. Як наслідок, вони опиняються у ситуаціях, де ризик постраждати від насильства вищий. Найсуттєвішими змінами поведінки є переміщення у більш ізольовану місцевість та скорочення часу ведення переговорів із клієнтами.
Щоб уникнути арешту, секс-працівники починають шукати клієнтів у важкодоступних місцях.
«Щоб уникнути переслідування, секс-працівники зазвичай ведуть свою діяльність у прихованих від очей місцях, де не вистачає послуг профілактики; в таких умовах навіть клієнти можуть відмовитися сплатити суму, яку вимагають... через страх арешту», - ASOUPEVU, Бурунді.
Опинившись в ізоляції, секс-працівники більшою мірою ризикують постраждати від насильства. Через посилення контролю секс-працівники змушені працювати поодинці, щоб не привертати до себе уваги та уникнути пред’явлення звинувачень у сутенерстві просто за те, що вони працюють із колегою. Це не дозволяє застосовувати базові техніки зниження шкоди, оскільки секс-працівники можуть використовувати їх лише працюючи разом. До цих технік відносяться попередження один одного про появу поліції, допомогу в разі потреби, поширення інформації про проблемних клієнтів і навіть просто зберігання грошей та особистих речей колеги, коли та зайнята обслуговуванням клієнта.
Через посилення контролю ламаються звичні схеми взаємодії та ведення переговорів із клієнтами. У районах, де багато поліції, переговори потрібно вести швидше, щоб не привертати до себе уваги, і тому складніше наполягати на певних речах, таких як використання презервативів. Руйнування звичних схем взаємодії з клієнтами пов’язане і з переміщенням в більш ізольовані райони: у дослідженні, присвяченому аналізу структурних факторів, що визначають хід переговорів про використання презервативів, виявилося, що "у разі жінок, які через дії поліції та зонування пішли працювати на маленькі вулиці.. ймовірність, що їх схилятимуть до незахищеного статевого акту, зростає втричі".
Політика, спрямована на ліквідацію попиту, посилює вразливість до ВІЛ та насильства Надзвичайно важливо наголосити, що вразливість, пов’язана з кримінальним переслідуванням, зберігається навіть у тих умовах, де покарання передбачено лише за купівлю сексуальних послуг (ця модель відома під назвою “скандинавська модель” або «модель ліквідації попиту».
Законодавство, спрямоване на ліквідацію попиту, призводить до посилення контролю за секс-індустрією. Канадська організація Стелла зазначила, що після того, як поліція протягом трьох місяців ретельно спостерігала за районами, де займаються вуличною секс-роботою, рівень насильства щодо секс-працівників зріс утричі; як наслідок "префект поліції визнав, що покарання клієнтів - це неефективний метод боротьби з секс-роботою".
Внаслідок посилення контролю у районах Единбурга, де займаються секс-роботою, кількість випадків насильства зросла на 50% вже за перші півроку.
Через посилення контролю також скорочується кількість клієнтів вуличних секс-працівників, які й без того непомірно часто зазнають насильства.
Клієнти, які перебувають під загрозою арешту, змінюють поведінку, щоб уникнути арешту: вони тепер ведуть пошук в інтернеті та звертаються до закладів, і це практично не залишає вибору вуличним секс-працівникам, конкуренція серед яких зростає, а доходи знижуються. Як наслідок, вуличні секс-працівники скаржаться на посилення ризику та зростання насильства.
Маючи менше можливостей для вибору клієнтів, секс-працівники навряд чи відмовлять людям, які перебувають під впливом алкоголю чи наркотиків, або людям, які їм просто несимпатичні. Один з соціальних працівників так описав посилення вразливості тих, хто перебуває у ще більш відчайдушному становищі:
“Клієнтів на вулицях менше, а жінкам потрібні гроші на героїн, тому клієнти пропонують менші суми, але вимагають більше... наприклад, статевий акт без презервативу. І якщо їм справді потрібні гроші, а вони вже всю ніч простояли на вулиці та потрібна доза, щоб зняти ломку ... цілком можливо, що вони скажуть ’так’”.
Секс-працівники, особливо секс-працівники у злиднях або секс-працівники, що піддаються експлуатації, змушені йти на ризиковані взаємодії з клієнтами, що посилює їхню вразливість до насильства.
“При зниженні попиту чи згортанні бізнесу секс-працівники виявляються в умовах, коли вони змушені обслуговувати більше небезпечних клієнтів, працювати більше годин на день, знижувати ставки та погоджуватися на небезпечні форми праці” - МІЖНАРОДНИЙ АЛЬЯНС ПРОТИ ТОРГІВЛІ ЖІНКАМИ.
Законодавство про зниження попиту зазвичай супроводжується почастішанням винесення обвинувальних вироків у зв’язку з порушенням законів про третіх осіб; як наслідок, секс-працівники перебувають у ще більшій ізоляції.
У країнах із таким законодавством слабшають неформальні мережі підтримки секс-працівників, і стає складніше повідомити інших секс-працівників про злочинців, які видають себе за клієнтів. Посилення мобільності секс-працівників та вимушене переміщення у менш помітні місця позначаються й на наданні їм послуг.
Через посилення контролю з боку поліції зростає не лише ризик постраждати від насильства, але й ризик зазнати покарання від рук поліції, оскільки секс-працівників можуть заарештовувати за скоєння інших злочинів/правопорушень, таких як порушення громадського порядку, розпусна поведінка, зберігання наркотиків. Внаслідок цього прірва, що розділяє співробітників поліції та секс-працівників, збільшується: переживши насильство, секс-працівники не знаходять у собі сил звернутися до поліції. Через посилення відчуття вразливості та усвідомлення перешкод, які можуть виникнути при зверненні в систему правосуддя, секс-працівники починають шукати допомоги у третіх осіб, в тому числі в осіб, схильних до зловживань, які користуються нелегальним становищем секс-працівників і починають їх експлуатувати.
Посилення недовіри до поліції з боку клієнтів також перешкоджає повідомленню про випадки насильства. В одній із доповідей зазначається, що після появи законів боротьби з попитом “клієнти, які раніше допомагали повідомити поліцію про акти насильства та примуси щодо секс-працівників тепер не хочуть звертатися до поліції, бо бояться, що заарештують їх самих”.
Зрештою, у рамках кампаній із боротьби з торгівлею людьми секс-робота і насильство вважаються явищами одного порядку, що підігріває стигму, заважає секс-працівникам боротися за права та сприяє дегуманізації секс-працівників. В одному з досліджень було виявлено, що “чоловіки, вважали, що проституція – це сектор зайнятості, частіше були стурбовані становищем жінок, котрі займалися проституцією з примусу. Клієнти, які були готові скористатися послугами проданих у секс-індустрію людей, які дотримувалися аболіціоністської думки і вважали, що жінка – це товар, і що плата є не обміном грошей на послуги, а дає право власності”.
Вплив нагляду та контролю на вразливість до ВІЛ
Контроль та кримінальне переслідування безпосередньо пов’язані з уразливістю до ВІЛ.
Важливо відзначити, що сексуальне насильство, зокрема зґвалтування (під час яких рідко застосовуються презервативи) суттєво посилюють уразливість секс-працівників до ВІЛ та інших ІПСШ. В аналізі досліджень насильства над секс-працівницями світу було виявлено, що: «у країнах, де секс-робота криміналізована, фізичне та сексуальне насильство на робочому місці, будь то від рук клієнтів, поліції, менеджерів, сутенерів або злочинців, які видають себе за клієнтів, є одним з найпоширеніших, значущих факторів, що визначають ризик зараження та поширення ВІЛ серед [секс-робітниць], та пов’язано з непостійним використанням презервативів, відмовою клієнтів користуватися презервативом, псуванням презервативів та ВІЛ-інфекцією».
Насильство може бути спрямоване насамперед на секс-працівників, які живуть з ВІЛ. Секс-працівників часто вважають рознощиками інфекцій, та у публічному дискурсі секс-працівників, які живуть із ВІЛ, часто обмовляють, стверджуючи, що вони навмисно відмовляються змінити поведінку. Багато членів НСВП особливо підкреслювали, наскільки вразливі секс-працівники, які живуть із ВІЛ.
“У нашому регіоні ВІЛ-позитивні секс-працівники, як на роботі, так і в особистому житті піддаються маргіналізації, стигмі, постійно страждають від сексуального насильства та побиття. Насильство щодо секс-працівників застосовують клієнти, близькі люди і навіть представники влади, у чиї обов’язки входить їх захищати. Це порушення невід’ємних прав і знущання з людської природи. Будь-яка людина, незалежно від роду занять, має право на безпеку та отримання соціальних послуг”, - COVIE, КІТ-Д’ІВУАР.
Крім того, секс-працівники, які живуть з ВІЛ, можуть піддаватися подвоєному кримінальному переслідуванню, оскільки на них також поширюється дія законів про ВІЛ; як наслідок, на них чекають більш тривалі терміни тюремного ув’язнення та перебування в системі.
Використання презервативів як речових доказів
“Поліцейські Нікарагуа докотилися до того, що почали вилучати у секс-працівників презервативи, начебто носіння, зберігання презервативів чи їх використання – це злочин; це абсолютне порушення наших прав захищатися від ВІЛ, ІПСШ та піклуватися про своє здоров’я”, - ЛАС ГОЛОНДРІНАС, НІКАРАГУА.
Використання презервативів, лубрикантів та антиретровірусних препаратів як доказів заняття секс-роботою – це найбільш повно описаний спосіб впливу дій поліції на вразливість до ВІЛ. Випадки застосування цієї практики співробітниками поліції зареєстровані в багатьох країнах світу. Йдеться про те, що сам факт наявності презервативів вже є достатньою підставою для арешту "за проституцію", і це змушує багатьох повірити, що зберігання презервативів - це злочин.
Такі дії поліції також негативно позначаються на можливостях аутрич-працівників поширювати презервативи, як тому що секс-працівники бояться брати презервативи, так і тому, що від переслідувань страждають і самі аутрич-працівники. Внаслідок цього секс-працівники (або люди, у яких підозрюють секс-працівників) бояться носити при собі презервативи. У випадку секс-працівників, які живуть із ВІЛ, мова також йдеться про страх носити з собою ліки, і це означає, що у разі арешту або затримання у них не буде можливості отримати лікування.
За даними Проекту передової практики, США, 20% респондентів одного з досліджень відзначили, що їх обшукували щодо наявності ліків.
Кримінальне переслідування як перешкода до догляду, лікування та реалізації програм
«Через негативний досвід взаємодії із системою правосуддя (арештів, тримання під вартою, розгляд справ у суді) секс-працівники переконані, що на них усім начхати. Як наслідок, вони не хочуть звертатися до судів зі скаргами на насильство і зґвалтування, і навіть уникають відвідування центрів лікування, підтримки та догляду при ВІЛ», - COVIE, КІТ-Д’ІВУАР.
Контроль та кримінальне переслідування заважають секс-працівникам користуватися послугами. Як ми вже зазначали раніше, кримінальне переслідування сприяє стигмі та соціальному знехтуванню, що може сприяти порушенням прав людини, у тому числі й з боку провайдерів послуг.
Насильство в медичних установах може набувати різних форм, у тому числі форми відмови від надання послуг, висміювання та засудження та вимог здати аналізи або пройти процедури, не пов’язані із захворюванням. У дослідженні досвіду звернення секс-працівників за лікуванням у чотирьох країнах Африки працівники зазначили, що "у лікарнях секс-працівників зневажають. [Лікарі] кажуть: "У нас немає часу на повій", і також кажуть, що коли вмирає одна повія, їх стає менше”.
Члени НСВП в Азії зазначили, що лікарі відмовляють у лікуванні, оскільки вважають, що секс-працівники, люди, які вживають наркотики, та представники інших ключових груп населення - це "безнадійна справа".
Через вороже середовище, секс-працівники, яким потрібні медичні послуги, у тому числі лікування, не хочуть звертатися за первинною медичною допомогою, включаючи лікування та тестування при ВІЛ. Це веде до погіршення стану здоров’я через невилікувані захворювання, пов’язані з ВІЛ.
«Стикаючись зі стигмою та дискримінацією, секс-працівники змушені переміщатися до районів, де немає служб профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу, і це веде до зростання захворюваності. У нашій країні секс-працівники постійно піддаються “корегуючих зґвалтувань”, стикаються з відмовами у лікуванні, їх ображають клієнти, які не бажають платити та яких у цьому підтримують правоохоронні органи», - МАЙБУТНЄ МОЛОДІ ЗАХОДУ (AOJ), КАМЕРУН.
Звертатися за послугами секс-працівникам також заважає страх, що хтось дізнається про род їх занять і сповістить правоохоронним органам.
Організації, що обслуговують секс-працівників, також можуть стикатися зі стигмою та дискримінацією просто тому, що надають послуги цій групі населення. Наприклад, 50% опитаних аутрич-працівників із Кенії сказали, що поліція тероризувала їх у ході роботи.
Стигма і дискримінація також перешкоджає проведенню програм. Секс-працівників, які стоять на чолі організацій, які відстоюють права та інтереси секс-працівників або займаються наданням послуг, можуть заарештувати або постійно переслідувати, а їх організацію закрити за діяльність із захисту прав секс-працівників. Багато організацій секс-працівників зазначають, що їм відмовляють у реєстрації, або що вони були змушені змінити назву з тим, щоб не можна було здогадатися про рід діяльності організації. Один з керівників програми з ВІЛ у США зазначив, що їм довелося змінити зміст матеріалів, що роздаються в ході аутрич-роботи:
«Ми сказали, що потрібно включити фотографію людей [зайнятих вуличною секс-роботою], на якій не видно облич, щоб сказати, що [ця спільнота існує], але цього не сталося. Секс-робота в цій країні нелегальна, і тому говорити про неї безпосередньо в рамках ініціатив із профілактики та лікування буває важко».
Стигма також перешкоджає повній участі секс-працівників у програмах з ВІЛ, що являє собою наругу над передовим досвідом програм з охорони здоров’я, одним із методів роботи яких є навчання та надання послуг за принципом "рівний-рівному". У керівництві “Реалізація комплексних програм із профілактики ВІЛ/СНІДу для секс-працівників”, також відомому під назвою “Інструмент реалізації програм для секс-працівників”, наголошується, що розширення можливостей спільноти та надання послуг на базі спільноти, у тому числі значна участь у розроблення та наданні послуг, є ключовими елементами передового досвіду з розробки ефективних програм боротьби з ВІЛ.
Через стигму та кримінальне переслідування значне залучення секс-працівників утруднено або неможливе, і це знижує ефективність програм профілактики, соціальної роботи та лікування.
З кримінальним переслідуванням пов’язане й зобов’язання щодо боротьби з проституцією, що утруднює ефективне надання послуг для секс-працівникам у різних країнах світу. Йдеться про одне з положень контракту, який підписують організації, які отримують фінансування із програми “Надзвичайний план президента США щодо боротьби з ВІЛ” (ПЕПФАР), що діє з 2003 року. Відповідно до цього положення, заборонено використовувати одержувані засоби для “заохочення та підтримки проституції або для діяльності, спрямованої на легалізацію проституції”. Необхідність виконувати це положення значною мірою позначається на можливості аутрич-організацій залучати секс-працівників до своєї діяльності.
Наприклад, в Бангладеш самоорганізація секс-працівників DNS, чиї центри соціально-медичної допомоги ЮНЕЙДС визнала “передовим досвідом”, втратила фінансування, коли організація, що виділяла їм кошти, підписала Договір, що містив зобов’язання боротися з проституцією. Як наслідок, DNS була змушена закрити шістнадцять із двадцяти центрів соціально-медичної допомоги.
Вразливість під час арешту, судового процесу та тримання під вартою
Після арешту та попадання в судову систему вразливість секс-працівників та необхідність йти на компроміс у питаннях охорони здоров’я зберігається. Додатковим джерелом уразливості (крім арешту) може стати конфіскація чи крадіжка власності, особливо у разі тих, хто вже відчуває економічні труднощі.
Такі процедури як примусове тестування на ВІЛ порушують право секс-працівників на недоторканність приватного життя та інші права людини. Перебуваючи в ув’язненні, секс-працівники зазнають насильства з боку правоохоронних органів, співробітників поліції та інших ув’язнених.
Цей процес супроводжується зловживаннями та приниженням людської гідності, особливо якщо йдеться про трансгендерів, які піддаються додатковій дискримінації та більш уразливі.
Обов’язкове тестування на ВІЛ та ІППШ
У багатьох судових системах світу заарештованих секс-працівників змушують здавати аналізи на ВІЛ та проходити медичний огляд, що представляє собою ще одне порушення прав та сприяє збереженню стигми та уявлень про секс-працівників як рознощиків інфекції. Деякі організації відзначають, що стикалися з випадками розголошення ВІЛ-статусу після тестування.
У Греції 29 заарештованих жінок змусили здати аналізи на ВІЛ, і тим, чиї результати виявилися позитивними, висунули звинувачення у скоєнні кримінального злочину. Їх імена та фотографії були без дозволу розміщені у ЗМІ. Сервіс-провайдери можуть наполягати на проведенні тестування навіть у тих випадках, коли закон цього не вимагає. Всесвітня організація охорони здоров’я зареєструвала скарги секс-працівників на нетактовну поведінку медиків, до яких вони зверталися за лікуванням, та відмова надавати лікування, доки не будуть здані аналізи на ВІЛ.
Вплив тюремного ув’язнення на здоров’я секс-працівників
Перебування у в’язниці, навіть протягом короткого терміну, згубно позначається на здоров’ї. Це особливо стосується секс-працівників, які живуть з ВІЛ; секс-працівників, які вживають наркотики або мають інші захворювання, оскільки, перебуваючи в ув’язненні, отримати необхідні ліки або наркотичні речовини важко чи практично неможливо. При тримання під вартою у секс-працівників може проявитися синдром скасування або погіршитися перебіг наявних у них захворювань. ЛЖВ, які приймають АРВ-препарати, при утриманні під вартою не можуть зберігати прихильність до лікування.
Одна із секс-працівниць так описала своє чотиритижневе перебування у в’язниці без АРВ-препаратів: “Це був жахливий досвід, оскільки я не мала із собою ліків і самопочуття різко погіршилося. Число клітин CD4 впало, і я сильно схудла. Коли після звільнення пішла до лікаря за ліками, він лаяв мене за перерву і сказав, що в таких випадках я не повинна мовчати і маю просити про допомогу. Вони намагалися мене шукати, але не знали, що мене заарештували. Я не думаю, що ситуація зміниться, тому що співробітники поліції завжди грублять і не хочуть нікого слухати”, - СЕКС-ПРАЦІВНИЦЯ, KESWA, КЕНІЯ.
За даними Фонду допомоги громаді та сім’ї з Гани, після рейду в одному з районів секс-працівників “відмовились відпустити на поруки, а також відмовилися годувати та надавати засоби гігієни. Деякі із секс-працівників на той момент годували грудьми; вони опинились за ґратами разом із дітьми.”
Посилює нанесену шкоду і те, що презервативи, шприци та інші предмети зниження шкоди, у в’язницю передавати заборонено; їх конфіскують під час обшуку, посилюючи тим самим ризик поширення ВІЛ у в’язницях.
Насильство під час утримання під вартою
Опинившись під вартою, секс-працівники продовжують зазнавати насильства – як із боку інших ув’язнених, так і з боку охорони. Співробітники організації Asociación Civil Angel Azul з Перу відзначають: “Коли наших колег трансгендерів заарештовують та тримають по кілька годин ув’язнення, то їх зазвичай поміщають у камеру з кримінальниками, які до них домагаються.
В Казахстані заарештованих секс-працівників ґвалтують у міліції, а потім можуть відвести до іншого відділу, де зґвалтування продовжуються.
У деяких випадках секс-працівників утримують у так званих “реабілітаційних центрах”, де вони піддаються подібним формам насильства.
У дослідженні, проведеному агентствами ООН у співпраці з Азіатсько-Тихоокеанською мережею секс-працівників виявила, що в реабілітаційних центрах секс-працівників “тримають без права зв’язатися з дітьми та родичами, вони потрапляють туди без суду і не мають можливості подати апеляцію.
В цих умовах охоронці, співробітники поліції та інші службовці в’язниці, а також інші ув’язнені застосовують насильство до секс-працівників, оскільки ті знаходяться у самому низу тюремної ієрархії”.
Для трансгендерів, які займаються секс-роботою, зіткнення з правоохоронними органами тягне за собою підвищений ризик постраждати від насильства. Міднайт Блю, організація з Гонконгу, зареєструвала випадки, коли після прибуття до в’язниці заарештованих трансгендерних жінок роздягали догола та обшукували у присутності чоловіків-наглядачів; у них відбирали жіночий одяг, їм збривали волосся, їх повторно обшукували і не давали можливості приймати препарати гормональної терапії. Деяких із них також засудили до ув’язнення не у в’язниці, а в психіатричній лікарні.
Випадки насильства трапляються також під час затримання секс-працівників мігрантів. Хоча практично немає даних про насильство щодо затриманих секс-працівників, є величезна кількість доповідей, містять дані про високий рівень насильства в щодо жінок-мігрантів загалом.
У дослідженні, що проводилося серед жінок, які щойно прибули до Європи та Центральної Азії, повідомлялося, що близько 70% зазнають сексуального насильства, більшою мірою з боку європейських фахівців та представників влади.
Вразливість після звільнення
Наслідком зіткнення із системою охорони правопорядку та кримінальної юстиції стає поява довгострокових проблем. Через адміністративне переслідування – накладені штрафи та інші обмеження – виникають фінансові складнощі, і може бути важко повернутися додому. В результаті розголошення відомостей про рід занять та публічного засудження секс-працівників можуть відкинути родичі та громада. Ці види шкоди, що є наслідком тривалої взаємодії із правоохоронними органами та системою кримінальної юстиції, посилюють уразливість до насильства та створюють структурні умови, що впливають на здоров’я, особливо у разі хронічних захворювань, як-от ВІЛ.
Для багатьох секс-працівників покарання за надання секс-послуг веде до подальших обмежень, зокрема до заборон на появу у певних районах міста, необхідності реєстрації у списку осіб, які вчинили злочини на сексуальному ґрунті, і серйозні фінансові складнощі через штрафи та побори.
Фінансові складнощі можуть призвести до посилення проблеми, яку люди намагалися вирішити за допомогою секс-роботи, примушуючи їх йти на більш ризиковані типи дій, щоб оплатити витрати.
Якщо дані про арешти та відбування покарання відкриті, то звільнившись, людям важко знайти іншу роботу або отримати доступ до інших ресурсів, включаючи житло. Як вважає організація AJO з Камеруну, це обмежує фінансові можливості секс-працівників. Як наслідок, вони більше не мають коштів, щоб звертатися за послугами до центрів профілактики та догляду з ВІЛ та отримувати з цього користь у повному обсязі.
«Було кілька випадків, коли люди не змогли виплатити накладені на них штрафи, і як наслідок стали пропонувати секс-послуги, щоб сплатити заборгованості. Як наслідок, деякі інфікувались ВІЛ, бо займалися сексом із людьми, чий статус був їм невідомий», - CAFAF, ГАНА.
У таких країнах як США та Німеччина, знімками, зробленими для досьє в поліції, може користуватися преса, і часто вони потрапляють до друку із зазначенням імені, адреси, ВІЛ-статусу. Це також сприяє стигмі, зловживанням та відмовам соціального оточення приймати людину. Як зазначає Таїс Плюс з Киргизстану, “близькі, [дізнавшись про рід занять людини] зі ЗМІ, виганяють її з сім’ї або піддають фізичному насильству (б’ють, голять голо). У таких випадках бувають спроби самогубств, а одна секс-працівниця опинилася в психіатричній лікарні».
Відмова соціального оточення приймати людину веде до ізоляції та сприяє збереженню стигми, посилюючи вразливість до насильства, що з’явилась внаслідок кримінального переслідування.
Після зіткнення із системою кримінальної юстиції секс-працівники ще більше бояться звертатися до поліцію зі скаргами на насильство. Через насильство та подальшу травматизацію секс-працівники з великою ймовірністю не шукатимуть допомоги, бо побоюються ще одного арешту.
“Секс-працівниця, яка звільнилася з Луелської жіночої в’язниці у березні 2015 року, скаржилася, що на автобусній станції в Орландо її зґвалтувала група підлітків; їй розбили щелепу, завдали удару по реберній клітці, а потім залишили у продуктовому магазині. Вона не почала скаржитися в поліцію, бо побоялася, що її знову відправлять у в’язницю”, - SWOP BEHIND BARS, США.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
• Щоб сприяти охороні здоров’я та благополуччя секс-працівників, уряди, поліція та захисники інтересів секс-працівників повинні домагатися повної декриміналізації секс-індустрії. Кримінальне переслідування - це основний фактор, що сприяє вразливості секс-працівників до ВІЛ та насильства; ці проблеми неможливо вирішити без повної декриміналізації секс-роботи.
• Місцеві, національні та міжнародні органи повинні розслідувати порушення прав людини секс-працівників, або скориставшись з цією метою вже діючими механізмами, або створивши окремі трибунали. У багатьох відповідях та звітах наголошується, що секс-працівники страждають від насильства та зловживань насамперед із боку представників правоохоронних органів та інших державних структур. Щоб зрозуміти, наскільки поширені ці злочини, потрібно дати секс-працівникам можливість користуватися механізмами подання скарг, а також створити для спільноти секс-працівників незалежні механізми моніторингу та зворотного зв’язку.
• Секс-працівники та представники інших спільнот, які уразливі до ВІЛ, повинні брати значну участь у плануванні та реалізації медичних послуг. Передовий досвід у сфері надання послуг з ВІЛ спирається на знання постраждалих груп населення. Щоб покращити профілактику та лікування при ВІЛ та зупинити епідемію, необхідно повною мірою залучати секс-працівників до обговорення цих проблем.
• Сервіс-провайдери та правоохоронці повинні покласти край стигмі, що ускладнює звернення за послугами. Через стигму та засудження – двох форм негативного впливу кримінального переслідування – секс-працівники (особливо ті, хто належить до інших засуджуваних груп населення) не можуть повною мірою користуватися послугами та ділитися потрібною інформацією з лікарями та медичними працівниками.
• Працівники правоохоронних органів мають припинити використовувати наявність презервативів та інших подібних предметів як доказ заняття секс-роботою.
ВИСНОВОК
Вразливість секс-працівників до насильства та ВІЛ посилюється через кримінальне переслідування, і це чинить сильний негативний вплив на здоров’я та благополуччя секс-працівників світу. Усі види законів про покарання за секс-роботу загрожують життю та благополуччю секс-працівників. Навіть якщо мова не йдеться про арешт, знання про те, що секс-працівники не підуть скаржитися на скоєне над ними насильство, а якщо й підуть, то ніхто не прийме їх скарги всерйоз, створює культуру безкарності, якою користуються як співробітники правоохоронних органів, так й цивільні особи. Насильство та домагання супроводжують дії поліції майже повсюдно, особливо якщо є загроза опинитися під арештом. Практика конфіскації презервативів та відмова у наданні лікування ув’язненим секс-працівникам сприяє поширенню ВІЛ. Через соціальне засудження суспільство, у тому числі сервіс-провайдери, ще більше дистанціюється від секс-працівників та дискримінує їх.
Оскільки уряди різних країн починають переглядати законодавство про секс-роботу, потрібно скористатися моментом, щоб врахувати негативний вплив карного переслідування.
Закони про кримінальне переслідування сприяють насильству та ізоляції, не дають адекватно дбати про здоров’я та посилюють структурну маргіналізацію.
Повна декриміналізація – це необхідна міра для покращення якості життя секс-працівників та охорони прав людини; НСВП закликає уряди світу поставитися всерйоз до наслідків безперервного кримінального переслідування.
Коментарів: 0