«Якби суспільство позбавилося стереотипів щодо секс-працівниць» / Про війну та секс-працю з Світланою Токар, м.Суми

Вітаю, Світлано! Ми вперше з тобою на інтерв’ю, тому хочеться більше дізнатись про тебе та твоє життя до БО «Легалайф-Україна» - звідки ти, де навчалась, про що мріяла, чим захоплюєшся тощо?

Світлана: Я народилася на Закарпатті, але вже понад 25 років живу на прикордонній Сумщині. В дитинстві я хотіла пов’язати своє життя з медициною, та врешті присвятила себе економіці й торгівлі.

Була як на керівних, так і на звичайних робочих посадах, завжди любила вчитися нового, тож у дорослому віці — після сорока років — здобула вищу освіту у сфері “Облік і аудит”.

Велику війну зустріла на Сумщині, разом із родиною пережила блокаду нашого міста, після цього остаточно усвідомила, що хочу допомагати людям і працювати в соціально-орієнтовній сфері. Так навесні 2024 року я пройшла відбір на посаду параюристки в БО “Легалайф Україна”.

Щодо захоплень, то ми з родиною маємо господарство, тож вільний час я присвячую догляду за домашніми рослинами й тваринами.

Чому ти вирішила приєднатись до БО «Легалайф-Україна» та захищати права секс-працівників? Можливо є якась особиста історія, що спонукала до цього рішення?

Світлана: Працюючи в економічно-торговій сфері, я спілкувалась з різними людьми, крізь мене проходили часто сумні й болючі історії жінок і дівчат. Я старалася вислухати й допомогти, але тоді моя робоча функція була не в цьому. Я не мала достатньо знань і зв’язків, щоб зарадити людині. Десь у той час я усвідомила, що хочу робити трішки більше.

Згодом велика війна розкрила ще більше проблем і потреб, у тому числі уразливих груп. Ми з родиною й подругами старалися допомогти, кому могли: роздавали допомогу, яку нам одного разу доставили з заходу України, пекли пиріжки для хлопців-захисників, передавали волонтерам домашню консервацію тощо. Водночас я залишалася без роботи, й активно шукала можливість реалізації, причетності до чогось глобального.

Коли я побачила вакансію в БО “Легалайф-Україна”, я чітко усвідомила, що це — моє. Я давно знайома з роботою програм зменшення шкоди в Сумській області, роботою з ключовими групами, слідкую за сервісними організаціями в регіоні та Україні загалом, тож у цілому була знайома зі сферою та не боялася такої специфіки праці.

Як близькі сприйняли той факт, що ти захищатимеш права секс-працівників?

Світлана: Позитивно, вони знають, що я завжди співпереживала уразливим групам, і раді, що я можу себе реалізувати в допомозі комусь. 

Чи можеш вже сказати, що найбільше приваблює у роботі з БО «Легалайф-Україна» та з якими складнощами доводиться стикатись?

Світлана: Найбільше подобається робота з людьми, динамічність, гнучкість процесів. Подобається усвідомлювати, що ця робота приносить користь. Бувають складні життєві випадки дівчат, але ми тут, щоб допомогти їм їх пройти.

Не жалкуєш про своє рішення змінити сферу діяльності? 

Світлана: Я працюю відносно недавно, тому таких думок не було, я ще не встигла зіштовхнутися з вигоранням чи втомою. Наразі готові активно працювати. 

Світлано, розкажи, будь ласка, що сьогодні відбувається у житті СП та на ринку секс-праці у вашому регіоні? Які зміни тягне за собою війна?

Світлана: Я не можу порівнювати з довоєнним часом, адже почала працювати параюристкою лише у 2024 році. Але, відмічаю, що жінки зіштовхуються з сильним стресом на фоні мобілізації чи участі їх партнерів у бойових діях. Війна накладає додаткові хвилювання, тривоги, розпачі на дівчат: вимушене переселення, евакуація, щоденні вибухи, сигнали тривог, обстріли, руйнування різних установ у Сумах — усе це наносить глибокий слід. Війна тяжко впливає на психоемоційний стан, а звідси — й на фізичний: перепади настрою, підвищена вразливість, тривожність, поганий сон. Відповідно, зменшується якість життя й без того вразливої групи. Саме тому я часто переадресовую дівчат до дружніх психологів, адже робота з фахівцем зараз дуже важлива.

Щодо рівня заробітків СП чи категорій клієнтів, інформація різниться залежно від спікерок, тож дати єдину відповідь складно. Все залежить від того, як часто жінки практикують секс-працю, яка в них вибірка клієнтів, якою є прийнятна винагорода. Безумовно, є жінки, чиї клієнти виїхали через війну, втратили заробіток, змінили регіон проживання чи роботи. Тож ми розуміємо, що ситуація не є стабільною.

Чи стикалась ти з жінками, які раніше не займалися, а сьогодні вимушені йти у секс-працю через відсутність іншої роботи?

Світлана: За час моєї роботи з конкретним колом клієнток таких випадків не було зафіксовано. Загалом, у Сумах є різні вакансії про роботу, з абсолютно різним заробітком. За потреби я завжди готова проконсультувати клієнток щодо можливого працевлаштування.

На фото: інформаційно-консультаційні зустрічі з СП щодо захисту прав та доступу до послуг

З якими проблемами зараз в умовах війни найчастіше стикаються СП?

Світлана: Зазвичай жінки розповідають про упереджене ставлення, відмови у наданні послуг, образи тощо. В побутових контекстах є випадки, коли партнери не платять аліменти на спільних дітей, погрожують позбавити прав, апелюють до сфери зайнятості жінки тощо.

Працюємо з психологами, коли жінка входить в апатію чи депресію, це може бути як на фоні роботи, так і на фоні війни, економічних викликів тощо. Супроводжуємо чи перенаправляємо до лікарів, адже розуміємо, які ризики несе в собі секс-праця. Наприклад, це може бути дружній гінеколог, мамолог, сімейний лікар тощо.  

Всі наші параюристи використовують мобільний застосунок DataCheck для фіксації правопорушень та реагування на них. Ми неодноразово презентували застосунок на сайті та радили секс-працівникам самостійно скористатися ним для пошуку правової допомоги. Але вважаю буде краще, якщо ти, як активний  користувач DataCheck, поділишся з СП практичним досвідом. Поясни, будь ласка, що це за інструмент, як та для чого параюристи з ним працюють,  і яку користь він несе для секс-працівників?

Світлана: Це спеціальна програма фіксації та реагування на порушення прав ключових спільнот, уразливих до ВІЛ, зокрема, в нашому випадку — секс-працівників. Завдяки системі ми можемо фіксувати порушення прав людини у медицині, системах правосуддя, зайнятості, освіти, громадському житті, в умовах надзвичайних ситуацій.

Особисто для мене програма дуже зручна, саме збирання, обробка та зберігання чутливих даних є безпечними — ми знаємо, що вся інформація не може бути розповсюдженою далі. Сервіс доступний, і в нього можна зайти 24/7 з телефону чи комп’ютеру. Зручно також те, що додаток дає всі варіанти відповіді, є територіальна приналежність до областей — легко зрозуміти й простежити, де сталося правопорушення.

Світлано, наведи декілька прикладів правопорушень, з якими найчастіше стикаєшся у роботі та розкажи про твою роль у відстоюванні прав та захисті СП

Світлана: Найчастіше ми стикаємося з порушеннями прав, образами й упередженнями в побутових ситуаціях, наприклад, в родині, чи у сфері обслуговування — магазини, ринки, транспорт тощо.

На жаль, частими є й випадки гендерного насильства. Найчастіше ми говоримо про домашнє насильство, або насильство між партнерами, коли йде моральний тиск: сварки, образи, маніпуляції, докори. Це складний замкнений шлях, коли ми бачимо й співзалежність, і виснаження, і багато інших негативних проявів. Це можуть бути спроби фізичного насильства — ляпаси, штурханина, рідко — побиття. Часом — економічне насилля, коли один із партнерів відмовляється фінансово підтримувати дітей, погрожує тощо.

Ми стараємося допомогти таким дівчатам. Наша задача — зафіксувати порушення, перенаправити до фахівця, за потреби — супроводити. Це можуть бути лікарі, поліція, психологи. Інколи — інформування: розказуємо, де та яку допомогу можна отримати, куди дзвонити, де можна безпечно переночувати тощо. Й просто надаємо моральну підтримку через дружнє спілкування, важливо іноді просто вислухати людину, щоб її підтримати.

У медичній сфері найчастіше СП стикаються з браком інформації та відмовами в наданні послуг. І причина відмови може бути абсолютно різною: через незнання дівчина звернулася не до того фахівця — їй відмовили, не пояснили, до кого потрібно звертатися, або сказали, що треба мати електронне направлення, а тим часом запис до фахівця розписаний на місяць вперед. Сімейний лікар не відповідає, або у відпустці. Усе це ускладнює ситуацію, провокує стрес, запит залишається невирішеним.

Якщо в людини є потреба, я можу її супроводити в медзаклад, пройти з нею шлях від запису до лікаря до відвідин цього фахівця. Але сказати, що були грубі порушення — не можу. Часто це просто непорозуміння.

Були й порушення при працевлаштуванні. Зокрема СП отримала відмову з боку роботодавця через її попередню судимість. Наша клієнтка йому не підійшла саме через те, що багато років тому була засудженою. Були випадки, коли відмовляли в роботі через зовнішність, манеру поведінки тощо. Ми розуміємо, що це стереотипізація й, певною мірою, маргіналізація ключових груп, яка знову ж таки викликана нерозумінням і браком інформації, але завжди підкреслюємо, що наші клієнти — звичайні люди, яким так само потрібно працевлаштування й підтримка..

Як ти вважаєш, чи є в СП спроможність  вирішувати такі проблеми самостійно, без твоєї допомоги?

Світлана: Складно сказати. Можливості є, просто люди можуть про них не знати: куди звертатися, де отримати допомогу. Можуть швидко втратити мотивацію, й залишити все як є, перетерпіти, змовчати.

Світлано, хто з партнерів допомагає тобі захищати права СП?

Світлана: Часто нам допомагають дружні психологи з ГО “Зупинка: Я”, юристи з Гельсінської спілки з прав людини. Також раніше із СП працювала громадська організація “Клуб “Шанс”.

На фото: зустріч з представницями партнерських організацій

Яку б пораду ти хотіла дати параюристам та активістам початківцям?

Світлана: Моя порада — не боятися викликів, пов’язаних із роботою: вам допоможуть, підтримають і направлять!  Треба визнати, що хочеш бути корисним та сказати про це: податися на омріяну вакансію, постукатися в організацію чи фонд, запропонувати своє волонтерство тощо

Що ж, Світлано, напередодні Нового року пропоную загадати бажання для всіх українців та окремо для секс-працівників, і нехай вони здійсняться!

Світлана: Ми всі мріємо про перемогу — одну спільну, велику, й безліч наших маленьких особистих перемог. А ще, було б чудово, якби суспільство позбавилося стереотипів щодо секс-працівниць, перестало їх стигматизувати й ставитися упереджено. Це значно полегшило б роботу й життя дівчат.