Жінки все частіше шукають клієнтів у мережі / Про війну та секс-працю з Мариною Чабан, м. Суми

ПРОДОВЖУЄМО СЕРІЮ ІНТЕРВ’Ю «ПРО ВІЙНУ ТА СЕКС-ПРАЦЮ» з лідерками та параюристками БО "ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА". Майже рік минув з останньої публічної розмови з нашими регіональними представницями, коли ми говорили про життя українців, долі секс-працівниць та сферу секс-послуг в Україні в умовах війни. Цього року повертаємось до цієї розмови, щоб пригадати події чотирьох років війни та проаналізувати їх вплив на нашу спільноту та суспільство.

Вітаю, Марино! Рада нашій новій зустрічі. За цей рік відбулося багато подій, тож цікаво дізнатися: які ключові зміни сталися у твоєму житті, внутрішньому стані чи особистих пріоритетах?

Марина: За цей рік у мене відбулося кілька значущих подій: моя старша донька народила, тож я стала бабусею! Також я прийняла рішення переїхати з Сум до села у Сумському районі, й придбала будинок, який зараз облаштовую. Чекаю дітей у новому домі, адже безпекова ситуація у Сумах складна. Загалом рік був зі своїми викликами, переживаннями, радощами — як у всіх.

Цього року я розпитую лідерок про їхній досвід та рефлексії за час великої війни. Тож, як за цей період змінилася ваша ініціативна група? І які нові, специфічні саме для Сумщини виклики постали перед вашою спільнотою сьогодні?

Марина: За чотири роки повномасштабного вторгнення ініціативна група Сум безумовно пройшла різні виклики — як життєві, так і воєнні: переїзди, евакуація, життя під постійними вибухами та тривогами.

Загалом, склад нашої групи постійно змінюється — жінки мігрують між регіонами України, шукаючи прихистку, дехто взагалі виїхав із країни. Залученість до діяльності ІГ ситуативна — бувають періоди, коли жінки більш активні, часто це пов’язано з покращенням воєнної ситуації у регіоні. А буває й спад активності, що, ймовірно, пов’язано з погіршенням безпекової ситуації.

Попри це у групі постійно відчувається атмосфера взаємопідтримки, сестринства й готовності морально підтримати одна одну. Дівчата збираються на інформаційні заняття, спільні заходи, діляться власними думками й переживаннями.

Раніше, коли у місті було спокійніше, ми активно залучали медиків, психологів, юристів та колег з інших організацій до групових консультацій. Дівчата системно отримували перевірену інформацію від фахівців УГСПЛ, Обласного центру соціально небезпечних захворювань, БФ “ВОЛНА”, ГО “Конфіденс” та Центру допомоги врятованим тощо. На жаль, зараз безпекова ситуація дуже обмежує можливості для таких живих зустрічей.

Проте я впевнена: саме завдяки роботі нашої групи дівчата почали значно краще орієнтуватися у своїх правах, соціальній та гуманітарній сферах Сум. Я вже бачу нехай обережні, але впевнені позитивні зрушення у цьому напрямку.

^{На фото: Ініціативна група БО "Легалайф-Україна", м. Суми, 2025}

На тлі погіршення безпекової ситуації у Сумах, які глобальні зміни ти спостерігаєш у суспільстві та громадському житті? Як, на твій погляд, трансформуються стосунки між людьми під тиском хронічного стресу, мобілізаційних процесів та інших викликів, що принесла війна?

Марина: На мою думку, люди стали значно напруженішими. Життя у прифронтовому місті — це щодня погані новини, втрати та фінансові труднощі — усе це виснажує і робить нас емоційно вразливими. Це відчувається навіть у побуті: з’явилося більше різкості, роздратування та якоїсь внутрішньої недовіри.

Водночас я бачу, як посилилася взаємопідтримка. Люди почали міцніше триматися за своїх: друзів, колег, родину, побратимів і посестер тощо. Ми стали гуртуватися навколо тих, кому довіряємо.

Якщо порівнювати, то у перший рік повномасштабної війни був такий шалений емоційний підйом: до волонтерства долучалися масово, допомагали всім і всюди, навіть ті, хто раніше був далеким від активізму. Зараз же, як на мене, волонтерство стало більш зваженим і професійним. Сформувалися стійкі кістяки осередків, прийшло чітке розуміння потреб. Люди навчилися раціонально розподіляти ресурси й виставляти пріоритети — що є життєво необхідним зараз, а що може зачекати.

А ставлення суспільства до секс-працівниць та інших уразливих груп якось змінилось? Чи стикаєшся ти з агресією у соцмережах чи у житті через свою роботу та активність?

Марина: Здається, більше людей починають замислюватись про права вразливих груп, бо бачать, як легко будь-хто може опинитися у складній ситуації. Війна показала, що будь-яка людина може втратити роботу, житло, партнера, залишитися з дітьми без підтримки. Через це, я вважаю, частина суспільства стала м’якше реагувати на ті професії, які раніше засуджували.

Щодо хейту, засудження чи переслідувань через мою роботу з жінками секс-працівницями чи з іншими уразливими спільнотами Сумщини, то особисто я не стикалася з таким. Моє близьке оточення з розумінням і повагою ставиться до моєї роботи.

^{На фото: Робоча нарада з дружнім психологом щодо реалізації заходів психоемоційної та психологічної підтримки секс-працівниць/-ків у м. Суми, 2025}

Поговоримо безпосередньо про секс-працю та вплив, що спричинила війна на людей у цій сфері. Які головні зміни відбулись на ринку секс-послуг за роки війни? Як змінилися умови роботи, чи з’явилися нові тенденції, яких не було раніше?

Марина: На початку повномасштабного вторгнення я ще не працювала зі спільнотою секс-працівниць на Сумщині, але й за останні роки я помічаю суттєві зміни на ринку секс-праці.

По-перше, умови праці стали значно ризикованішими: безпекова ситуація в області погіршилася, а деякі райони через постійні обстріли взагалі стали майже недоступними. Тож жінки мігрують із регіону в регіон, або взагалі виїжджають з України. Ті, хто поїхали до інших країн, на жаль, не повернулися додому на постійній основі. Деякі наші клієнтки час від часу їздять до родичів, знайомих у більш безпечні регіони країни та, відпочивши, повертаються додому.

По-друге, онлайн-формат роботи став набагато актуальнішим. Жінки все частіше шукають клієнтів у мережі або переходять у цифровий простір для першого контакту, що дозволяє значно мінімізувати ризики. Більшість взагалі намагаються працювати виключно з перевіреними, знайомими людьми, уникаючи нових контактів заради власної безпеки.

Також я помічаю, що випадки надання секс-послуг за їжу чи наркотичні речовини стали частішими або принаймні помітнішими — на фоні війни, як на мене, це стало гострою реальністю. Наприклад, я знаю дівчину — вона багатодітна мати, якій потрібно самостійно тягнути родину, щодня годувати дітей. Звісно, вона отримує певну фінансову допомогу, але цього катастрофічно не вистачає, тому вона додатково заробляє у такий спосіб. Часто, за її словами, клієнти просто купують їй продукти чи закривають інші побутові потреби.

Коли вона зверталася, ми звісно допомагали їй гуманітарними наборами, що надходять для регіону від БО "Легалайф-Україна". Причини такої ситуації очевидні: війна, економічна нестабільність, міграція та постійний пошук бодай якихось безпечних і контрольованих умов для виживання.

^{На фото: Групова консультація з психологом, м.Суми, 2025}

Чи можна сказати, що погіршення економічного стану та зниження заробітків торкнулося більшості у спільноті? І чи помічаєш ти приплив нових людей у сферу, зокрема серед внутрішньо переміщених осіб (ВПО)?

Марина: Щодо ВПО, мені складно навести конкретну статистику. До нашої групи час від часу звертаються нові дівчата. Зазвичай вони приходять за конкретною допомогою, наприклад, за консультацією параюристки, і на цьому наше спілкування завершується. Вони неохоче діляться досвідом і намагаються розповідати про себе якнайменше. Проте є й ті, хто залишаються з нами надовго та активно відвідують всі наші заходи.

Щодо доходів, то ця тема зазвичай закрита, але певні тенденції я бачу. До війни заробіток був прогнозованим, у багатьох були стабільні постійні клієнти. На початку вторгнення доходи різко впали у всіх. На першому місці було виживання, евакуація та порятунок від обстрілів — людям було не до секс-послуг. Потім був період адаптації, спостерігався певний підйом і в розцінках, і в кількості роботи. Сьогодні ситуація дещо стабілізувалася, але все одно залишається напруженою. Головним чинником зараз є не стільки гроші, скільки безпекові ризики, які лише зростають.

Ти згадала, що безпекові ризики зараз є визначальними. Чи включають вони у себе зростання рівня насильства — як у професійній сфері, так і в побуті? І як взагалі в умовах прикордоння дівчатам вдається турбуватись про власне здоров’я і життя?

Марина: Проблема гендерно зумовленого, побутового насилля чи насилля на роботі, на жаль, не зникає, але я не можу сказати, що стався якийсь різкий сплеск. Теми насильства, конфліктів у соціумі та з близьким оточенням постійно звучать під час наших особистих та групових консультацій з учасницями ініціативної групи. Безумовно, за ці роки дівчата багато чого навчились: вони тепер розрізняють форми насильства, краще розуміють свої права і знають, що можуть розраховувати на нашу підтримку.

Але сьогодні головне, що жінки навчилися підлаштовуватися під суворі реалії прикордоння. Це і миттєва реакція на вибухи чи тривоги, і дотримання комендантської години, і відмова від поїздок у райони, що обстрілюються найчастіше.

Щодо захисту здоров’я, я вірю, що мої клієнтки стали обачнішими. Ми з параюристкою постійно інформуємо їх, де в Сумах можна безплатно отримати презервативи й лубриканти, перенаправляємо на анонімне тестування на ВІЛ, гепатити чи сифіліс. Якщо потрібно — ми супроводжуємо до клініки, підтримуємо їх. Тож я дуже сподіваюся, що дівчата все рідше погоджуються на ризиковані практики й намагаються берегти себе навіть у такий час.

^{На фото: Гуманітарна допомога секс-працівницям від БО "Легалайф-Україна" у м. Суми, 2025}

Марино, враховуючи все, про що ти розказала, як змінились потреби спільноти у наших послугах за ці чотири роки? Які запити від секс-працівниць/-ків актуальні зараз та які послуги ти надаєш у відповідь?

Марина: Економічні проблеми сьогодні залишаються чи не найголовнішими: ціни на продукти, оренду та комунальні витрати стрімко ростуть. При цьому багато дівчат самостійно утримують неповнолітніх дітей, літніх батьків або допомагають родичам ВПО. Тут сплітається все: і загальна ситуація в країні, і специфіка нашого прикордоння, і особисті життєві обставини та досвід кожної жінки.

Як лідерка спільноти, я насамперед займаюся розподілом гуманітарної допомоги, яку ми отримуємо від БО "Легалайф-Україна". Це колосальна підтримка. Продукти, засоби гігієни, теплі речі тощо — це база, без якої неможливо думати ані про безпеку, ані про здоров’я. Для багатьох дівчат такі набори — це можливість "перекрити діру" у бюджеті та не хвилюватися про їжу хоча б тиждень-два. Крім того, у наших реаліях, коли у Сумах постійні обстріли та перебої зі світлом, мати вдома запас найнеобхіднішого — це життєво важливо, а сформувати його самостійно за обмежені кошти дуже важко.

Окрім допомоги продуктами та речами, ми багато працюємо над освітою та психоемоційною стійкістю. Я проводжу групові консультації для нашої ініціативної групи: ми говоримо про все — від профілактики хвороб до психологічної витривалості. Зараз значно зріс запит на фізичну безпеку та моральну підтримку. Ми разом із групою вирішуємо, яких фахівців варто запросити на зустрічі — чи то психолога, чи інфекціоніста, чи юриста. Нам важливо, щоб дівчата мали чіткі знання, як діяти у тій чи іншій критичній ситуації. Ми намагаємося бути гнучкими й реагувати на те, що болить спільноті саме зараз.

Якщо є запит щодо порушення прав – цим займається наша параюристка. Жінки отримують параюридичну консультацію щодо шляхів відновлення прав або отримання послуг та, за потреби супровід чи перенаправлення до професійних юристів. Ми допомагаємо дівчатам вирішувати конфлікти в родинах або непорозуміння у комунальних й приватних закладах. Ми навчаємо їх самостійно захищати свої права та забезпечуємо доступ до безоплатної правової допомоги в Сумах.

^{На фото: "Набори гідності" для секс-працівниць від БО "Легалайф-Україна" у м. Суми, 2025}

А чи вдалось за ці роки налагодити співпрацю з державними установами? І як на практиці виглядає супровід секс-працівниць у прифронтовому місті — куди ви зазвичай звертаєтесь та з якими викликами стикаєтесь?

Марина: Якщо говорити про пряму співпрацю, то найтісніше ми взаємодіємо з комунальними медичними закладами. Лікарі охоче приходять на наші зустрічі з ініціативною групою, розповідають про профілактику ВІЛ та лікування соціально небезпечних хвороб. Це позитивний досвід: медики відкриті до діалогу, і ми це дуже цінуємо.

Щодо інших державних установ, то я б назвала нашу роботу "навігацією та супроводом". Зараз багато дівчат у Сумах проїздом або мігрують між районами області. У них часто виникають гострі запити: пройти обстеження, отримати довідку, оформити пільги чи проконсультуватися з юристом. Проблема в тому, що вони часто не знають, які умови отримання тієї чи іншої послуги, куди саме звертатись, часто приходять не за адресою чи не маючи повного пакета документів.

Таким чином, вони можуть витратити час, сили й нерви, але так й не отримати бажаного. Треба ще враховувати й величезний комплекс внутрішніх бар’єрів, як-от страх осуду та самостигматизація, негативний досвід у минулому тощо. Дівчата завчасно бояться, що їх впізнають або принизять, а якщо раніше десь відмовили чи нагрубили, вдруге людина вже не піде. Війна і так виснажує, а ходіння кабінетами добиває остаточно.

Ми розуміємо, якщо людина не закриє потребу швидко, вона просто махне рукою. А це — втрачене здоров’я чи порушені права. Тому ми йдемо разом із ними. Я або параюристка супроводжуємо дівчат "за руку", заздалегідь домовляємося зі дружніми фахівцями, підказуємо, де саме в місті можна отримати послугу, за можливості зберігаючи анонімність. Ми стаємо тим містком, що допомагає дівчатам отримати допомогу від держави без зайвого стресу та приниження.

^{На фото: Група взаємодопомоги для секс-працівниць та жінок з інших уразливих спільнот на базі партнерської організації БФ БО "Волна", м.Суми, 2025}

Очевидно, що держава не закриває усіх специфічних потреб спільноти. Наскільки в таких умовах вас рятує співпраця з іншими НУО та фондами? Чи відчуваєш ти солідарність і підтримку від колег зараз, коли всі працюють на межі?

Марина:  Взаємодія з іншими НУО — це те, що допомагає нам вистояти, коли ресурсів бракує. Як я вже казала, ми тісно співпрацюємо з організаціями, які фокусуються на правовому захисті та медицині. Наприклад, ми постійно на зв’язку з УГСПЛ, БО БФ “ВОЛНА”, Центром допомоги врятованим, ГО “Клуб “Шанс” тощо.

Представники цих організацій приходять до нас на інформаційні зустрічі, ми можемо спрямувати дівчат до них за адресною допомогою та підтримкою. Це і юридична допомога, й гуманітарна, й профілактична. В місті є неурядові організації, які готові підтримати нашу цільову групу. Наша задача — розказати жінкам про існування цих можливостей, дати вибір — звертатися до них, чи ні.

Для нас це не просто партнерство на папері — це реальна можливість направити дівчину до перевірених фахівців, де ми точно знаємо, що вона не зіткнеться зі стигмою.

Марино, я щиро вдячна тобі за цю розмову. Наостанок прошу тебе  дати напуття тим дівчатам та хлопцям, які тільки відчули в собі силу змінювати світ, але, можливо, ще вагаються?

Марина: Моя головна порада активісткам-початківцям — не починати з ідеї, що ви маєте бути “ідеальними” або “всіх врятувати”. Почніть із малого, з того, що вам реально під силу. Навіть одна розмова, один супровід, один набір гуманітарної допомоги можуть змінити чиєсь життя.