гаряча лінія
+38(050) 450 777 4 +38(067) 450 777 4

Вигорання волонтерів: 5 стадій розвитку та 5 практик для уникнення проблеми

27 Лип 2022 16:07:13
Корисне
0
комментариев

Як і більшість українців, наші лідерки по всій Україні активно займаються волонтерством. Дівчата та хлопці плетуть маскувальні сітки, печуть хліб, збирають та передають ліки, одяг, продукти, ковдри, подушки, посуд переселенцям та постраждалим від війни. Хтось надає інформацію про сервіси, послуги, притулки, консультує та супроводжує людей для отримання вчасної допомоги. Хтось надає пара юридичні послуги, фіксуючи порушення прав та випадки насильства тощо.

Та коли багато допомагаєш іншим, не завжди вчасно помічаєш, як сідає внутрішня “батарейка”. 

Емоційне вигорання, або емоційне виснаження — це одна із захисних реакцій організму, який перебуває у тривалій напрузі чи стресі.

5 стадій розвитку вигорання

  1. Медовий місяць. Це стадія надмірного захоплення своєю справою: ви переконані, що все робите правильно, тому радієте будь-якому виклику й хапаєтесь за кожну можливість допомогти. Саме на цій стадії зараз знаходяться більшість волонтерів. 
  2. Балансування. Ви починаєте виснажуватись, але змушуєте себе працювати ще більше, ігноруючи власні потреби. Сил стає все менше, вони не відновлюються належним чином, але ви цього не помічаєте. Основні прояви цієї стадії — втрата сну та втома, яка навалюється раптово. 
  3. Хронічні симптоми. Це продовження другої стадії, коли балансування стає постійним. Через це людина починає «зриватися» — конфліктувати з іншими, звинувачувати їх у надмірному навантаженні, перекладати відповідальність тощо. 
  4. Криза. Це вже повноцінне вигорання — ви емоційно виснажені, перестаєте помічати інших людей, продуктивність знижується, а разом із нею — і відчуття власної ефективності та цінності. З’являються думки на кшталт «Я в себе не вірю», «Я не розумію, навіщо все це», і в підсумку людина мріє тільки про те, аби цей стан закінчився якомога швидше. 
  5. Плутанина. Це стадія, коли вигорання стає настільки звичним, що перетворюється на нову реальність. Ви перестаєте будь-що помічати, відчуваєте внутрішню порожнечу, не розумієте, що з вами, та втрачаєте контроль над власним життям.

Зазвичай вигорання проявляється поступово, але в умовах такого значного напруження та стресу, як зараз, розвивається набагато швидше. В наших умовах замість кількох років волонтер може вигоріти за кілька місяців чи навіть тижнів — залежно від того, на якому фронті волонтерить та наскільки себе навантажує.

Чому волонтери «вигорають»?

По-перше, тому що вони працюють у сфері «людина — людина». Волонтери постійно спілкуються з великою кількістю людей, які очікують від них допомоги. Також вони діляться своїм внутрішнім запалом із тими, хто потребує підтримки та віри у найкраще.

Не менш важливим є те, що їхня діяльність несе високий рівень відповідальності. Наприклад, здавалось би, звичайна закупівля бронежилетів, але ні. Волонтери будуть хвилюватися та переживати за те, щоб металеві пластини були якісними, адже від цього залежить життя наших бійців.

Багатозадачність. Наразі велика кількість волонтерів поєднує в собі багато ролей: шукають необхідні контакти/речі, фізично допомагають іншим тощо. Усе це потребує великого емоційного ресурсу.

На початку війни багато людей почали займатися волонтерством та віддавали цій справі усього себе. У той момент кожен брався за будь-який вид допомоги, тому не помітили, як їхня продуктивність почала трішки знижуватись. У цьому головне вчасно розпізнати такий стан та попередити його.

Якщо ви відчуваєте апатію; діяльність не приносить вже такого задоволення; швидко втомлюєтесь; почали помічати за собою прояви агресії; вас усе частіше відвідують думки на кшталт «Я не зможу!», «Навіщо я усе це почав?» і т. д. — то можна припустити, що вас здолало вигорання.

Навіть героям потрібна “підзарядка”

Як запобігати вигоранню?

Перший крок — усвідомленість

Аби свідомо підійти до допомоги іншим і не нашкодити собі, психологи радять волонтерам відповісти на наступні питання:

Як довго я хочу і можу волонтерити?

Зараз багато волонтерів працюють так, ніби сьогодні — останній день перед перемогою. Звісно, хотілося б, аби це було так, але наша допомога може знадобитися і завтра, і післязавтра, і через місяць, можливо, теж. І якщо не берегти свій ресурс, то надовго його не вистачить.

Тому відповідь «Завжди» на це питання не підходить. Потрібно визначити для себе конкретний термін, наприклад: «Хочу поволонтерити ще 2 тижні, зробити перерву, а потім продовжити ще». Для цього треба оцінити власні ресурси: проаналізувати своє самопочуття, як ваше тіло й психіка справляються з навантаженням, чи не загострились хронічні хвороби, наскільки вас іще вистачить. Це буде корисно і для вас, і для ваших колег-волонтерів — так вони матимуть адекватне уявлення про ваші можливості й бажання. 

Пам’ятайте: ви самі визначаєте, скільки часу й зусиль хочете і можете віддавати волонтерству, будь-яка відповідь буде правильною. 

Для чого я волонтерю?

Розуміння стратегічних цілей волонтерства допоможе вам зосередитись на чомусь одному замість розпорошуватись на все підряд. Для цього варто визначити для себе одну, дві, максимум три цілі, але не десять. Вони мають бути максимально конкретні. «Заради перемоги» — чудова, але абстрактна відповідь, бо ми всі волонтеримо задля цього. Визначтесь, на яку частину перемоги ви хочете впливати, і деталізуйте свою відповідь.

Наприклад: «Хочу, щоб якомога більше бійців тероборони були захищені й повернулися додому живими» або «Хочу допомогти тим, хто може, знову працювати на економіку України». 

У чому цінність мого волонтерства?

Більшість волонтерів відчувають, що вони роблять недостатньо. Але допомогти одній людині — це, на вашу думку, багато чи мало? З точки зору людини, якій ви допомогли, — швидше за все, багато. Якщо ви закупили ліків на 1000 грн і вам здається, що цього замало, подумайте про те, що одна таблетка аспірину від вас могла врятувати комусь життя або повернути віру в людство. 

Вигорання зазвичай настає, коли ми щось робимо, вкладаємо в це душу й зусилля, а потім знецінюємо, бо цього замало. Маленької допомоги не буває: скільки ви допомогли сьогодні, стільки й добре. Тому не знецінюйте свої дії, а навпаки — шукайте в них цінність. 

Можна щодня записувати, що корисного вам вдалося зробити. Навіть якщо це буде одна справа — вже чудово. 

Що мотивує мене волонтерити?

Розбираючись у своїй мотивації, будьте готові виявити не один мотив, а декілька. Можна волонтерити з любові, ненависті, можна з егоїстичних міркувань — наприклад, аби сховатися від жалю й болю чи бути хорошим в очах інших.

Будь-який мотив — це ок, його просто потрібно розуміти, щоб знати, як із ним працювати. Наприклад, якщо ви волонтерите, щоб заглушити негативні емоції, варто розуміти, що втекти від них назавжди не вийде. Тому варто час від часу відпочивати, аби дати собі можливість поступово прожити страх і біль. 

А от мотивації «Хто, якщо не я?» варто уникати, інакше ви не зможете зупинитись. Інші люди є, вони поруч і готові допомогти: на ваше місце прийде хтось, хто вже відпочив, а потім утомиться хтось інший, і на його місце прийдете ви.

5 правил, як надати собі допомогу, щоб знову отримувати задоволення від своєї діяльності

1. Давайте собі час для відпочинку. Нормалізуйте сон. Людям постійно потрібна «підзарядка», так само, як і нашим гаджетам. Перерва та відпочинок від будь-якої діяльності — це нормально.

2. Навчіться казати «ні». Якщо ви розумієте, що якусь певну роботу ви не можете виконати, то не потрібно її брати тільки з відчуття «я повинен». Краще скоординуйте на тих, хто допоможе з вирішенням того чи іншого питання. Людина за своєю природою не може знати та виконувати усе підряд.

3. Складіть графік волонтерства. Адже потрібно також приділяти час своєму особистому життю.

4. Знайдіть для себе відповідь, для чого ви почали волонтерити. Відшукайте у собі ту внутрішню мотивацію, яка буде продовжувати вас надихати.

5. Не забувайте про фізичну активність, творчість і спілкування із близькими. Приділяйте увагу своєму ментальному здоров’ю та прислухайтеся до власного тіла.

Пам’ятайте: ваша ціль — не вдячність 

Іноді ми дуже стараємося й розраховуємо на те, щоб нам подякували. І якщо дякують недостатньо, волонтерство може стати некомфортним. Аби цього не сталося, варто пам’ятати, що ваше завдання — не ощасливити людину, а закрити конкретне питання.

Наприклад, вам треба було принести людині пачку рису. Ви принесли, а людина розчарувалася: «Де моя фуа-гра?». Або ви купили сто бронежилетів, а вас спитали, чому не двісті. Бо завдання було — купити сто, а завдання зробити всіх щасливими не було. І волонтери повинні це розуміти, щоб не зламатись. 

Війна рано чи пізно закінчиться, і Ви повинні залишатися в ресурсі, щоб радіти життю і продовжувати допомагати людям.

читайте также
Дивитись всі Всі

Розумне керівництво по декриміналізації секс-праці

30 Гру 2020 17:12:02

ДОПОМОГА ЛЮДИНІ З ПТСР: 7 ПОРАД ДЛЯ ТИХ, ХТО ПОРУЧ

24 Лют 2023 18:02:56

Те ж саме, але інше? Як оцінювати вплив політик в питаннях гендеру, секс-праці і сприйняття у випадках із забороною порталів MyRedBook і Rentboy

29 Тра 2020 12:05:04