Сексуальне насильство: воєний злочин. Порядок дій для свідків та постраждалих

Сексуальне насильство є болючою темою й у мирний час, проте під час війни проблема загострюється. З кожною звісткою про звільнені території, на жаль, стає відомо про нові випадки сексуального насильства російських окупантів над українками та українцями. Під час війни поширені різні форми сексуального насильства, кожна з яких є воєнним злочином:

• зґвалтування
• погрози зґвалтування
• каліцтво статевих органів
• примусова проституція
• примус дивитися на сексуальну наругу
• сексуальне рабство 
• примусова вагітність
• примусовий аборт
• примусове оголення 

Якщо ви чи ваші близькі (жінки, чоловіки, діти) стали жертвою сексуального  насильства під час війни війни або стали свідками такого злочину, нижче  покроковий супровід, що можна зробити. Перелік дій і їхній порядок – не є обов’язковими.

ПОРЯДОК ДІЙ ДЛЯ СВІДКІВ ТА ПОСТРАЖДАЛИХ

“Порядок дій для свідків та постраждалих” завантажити у PDF

Убезпечте себе

Пам’ятайте – Ви не винні. Єдине,  на що Ви могли впливати у той момент – намагатись вижити.

Тепер Вам треба подбати про себе:

•  Намагайтесь дістатись безпечного місця.

•  Емоційний та фізичний біль можуть бути надважкими, нестерпними. Будь ласка, не залишайтесь із цим на самоті, зверніться по допомогу.

•  Ви маєте право отримати медичну, психологічну, соціальну допомогу і при цьому Ви НЕ зобов’язані розповідати обставини. Якщо Вам складно і боляче це робити – повідомте про це фахівців.

Якщо Ви стали свідком сексуального насильства:

Ви теж є жертвою злочину. 

Іноді примус до спостерігання за  сексуальними злочинами є більш травматичним. Особливо коли людина  змушена спостерігати за насиллям  відносно дітей, рідних, близьких або безпорадних осіб.

Якщо Вам довірилась жертва сексуального насилля:  

•  Допоможіть дістатися безпечного місця. Перше, що треба зробити – відвести людину від місця злочину.

•  Поясніть, що вона або він не винні в тому, що трапилося.

•  Підтримайте, проявіть співчуття. Якщо хочете доторкнутися або обійняти, спершу спитайте дозволу. 

•  Не розпитуйте! Якщо людина ділиться почуттями, якщо реагує навіть занадто емоційно – майте сили витримати. Це нормальна реакція. У  жодному разі не давайте оцінок реакціям чи  міркуванням людини.

•  Люди, які після сексуального насильства поводять себе дуже спокійно і навіть відсторонено, потребують пильної уваги. Весь час залишайтесь  поруч, але з повагою і ненав’язливо. Робіть свої справи, але не губіть таку людину з полю зору.

•  Запропонуйте звернутися по фахову допомогу. Якщо людина не має сил, зробіть це за неї з її дозволу.

•  Поважайте та оберігайте конфіденційність. Це право постраждалої особи і потреба для відновлення довіри і зв’язків з оточуючими. Якщо Ви допомагаєте постраждалій особі – неприпустимо ділитися власними  відчуттями на загал, навіть якщо Ви не оприлюднюєте  персональні дані.

Якщо від сексуального насильства постраждала дитина:

Якщо дитина була свідком, або навіть якщо вона не бачила насилля на  власні очі, а постраждалою особою є хтось з батьків або піклувальників,  чиє  самопочуття  впливає  на  якість  життя  дитини,  –  дитина  теж  є  жертвою злочину.

•  Відведіть дитину в безпечне місце. Надайте відчуття захищеності – запевніть, що Ви поруч і будете її оберігати (у такому випадку Вам дійсно треба виконати обіцяне, принаймні, поки Ви не забезпечите  перебування дитини або всієї  родини у безпеці).

•  Якщо дитина ставить запитання – надавайте короткі зрозумілі відповіді. Не виходьте за межі запитання.  

•  Віднайдіть контакти фахівців – медичний та психологічний супровід дитини, постраждалої від сексуального насильства, потребує фахової  підготовки!

•  Із правової точки зору завжди треба враховувати вторинну шкоду,  яка може бути заподіяна дитині у разі відбору свідчень. Цей ризик  визначається у кожному окремому випадку фахівцем сфери психічного здоров’я і тільки після цього приймається рішення про відбір свідчень.

За можливості зберіть докази

Якщо є можливість зафіксувати злочин в поліції, не змінюйте  одяг, не приймайте душ чи ванну, не чистіть зуби.

 Повідомте про злочин

Телефонуйте: 

102 (поліція) або  0 800 500 202   (кол-центр поліції)

+38 096 755 02 40   (Офіс генерального прокурора)

0800 500 335   (Національна гаряча лінія із запобігання домашньому  насильству)

+38 044 253 75 89   або  0800 501 720  (гаряча лінія Уповноваженого  з прав людини)

+38 068 145 55 90   з понеділка  по п’ятницю  з 9 до 18 години (Асоціація жінок- юристок «Юрфем»)

Або пишіть:

conflict2022.ua@gmail.com  (Офіс генерального прокурора)

@ESOSdoc (Telegram-канал) або  evromaidansos@gmail.com (Євромайдан SOS)

@NHL116123  (Telegram-канал Гарячої лінії із  запобігання насильству)

hotline@la-strada.org.ua  (правозахисна організація  «Ла Страда-Україна»)

hotline@ombudsman.gov.ua  (Уповноважений з прав людини)

+38068-145-55-90   у Telegram, Viber, Signal  (Асоціація жінок-юристок  «Юрфем»)

Отримайте медичну допомогу

Якщо є можливість, зверніться за медичною допомогою.  

Телефонуйте 103. 

Зверніться до місцевого гінеколога чи будь-якого іншого лікаря (у разі відсутності  гінеколога) в лікарні чи поліклініці. Ваше життя і здоров‘я – найбільша цінність. Якщо немає можливості звернутись за медичною допомогою через тимчасову  окупацію чи бойові дії, можна скористатись медичними рекомендаціями щодо  лікування легких травм, а також – як запобігти інфекційним захворюванням та  небажаній вагітності. Наголошуємо, ці рекомендації варто використовувати  лише у випадку, якщо неможливо звернутись до лікаря (!) Адже тільки  лікар може призначити максимально ефективне лікування. Із цими медичними  рекомендаціями можна ознайомитись наприкінці пам’ятки.

Отримайте  психологічну  підтримку

+38096 839 76 17 або на цьому ж номері телеграм: @forpostcenter   (ГО Форпост – психологічна допомога та  консультації лікарів психіатрів)

0800 500 335 (Національна гаряча лінія із запобігання домашньому  насильству).

8 0800 500 335  (проект «Розірви коло»)

a.kariakina@ mashafund.org.ua (проект психологічної підтримки, організований  Машею Єфросініною).

tellmecomua@gmail.com (Психологічна допомога «Розкажи мені»)

Отримайте   юридичну  допомогу

0 800 213 103; + 38 068 61 73 016   (Центр безоплатної правової допомоги)

+38 068 145 55 90   з понеділка по п’ятницю з 9 до 18 години  (Асоціація жінок-юристок «Юрфем»)

телеграм @ESOSdoc aбо пошта   evromaidansos@gmail.com  (правозахисна ініціатива Євромайдан SOS)

Ви маєте право на відновлення  справедливості, а злочинці будуть  покарані в українських та міжнародних  судах. Такі злочини не мають терміну  давності.

“Сексуальне насильство під час війни. Важка тема. Тим більше про це треба говорити і розслідувати кожен випадок. Але робити це правильно і з максимальною підтримкою для постраждалих”, – зазначила дружина Президента Олена Зеленська після засідання урядової Комісії щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, протидії будь-яким проявам насильства, надання допомоги постраждалим. “На думку психологів, людина, що пережила таке, може розповісти, а тим більше свідчити про це, лише коли почувається у цілковитій безпеці. Тож один із головних викликів – створити для постраждалих таку психологічну безпеку. Щоб вони відчули, що нарешті можуть говорити, і їх почують. Що загрози чи осуду немає”, – додала Зеленська.

Під час війни звичні механізми отримання допомоги недоступні. Наприклад, на територіях, де тривають активні бойові дії чи які перебувають в окупації, люди зазвичай фізично не можуть звернутися в лікарню, поліцію, прокуратуру, до правозахисника чи психолога. Або навіть отримати прихисток у притулку чи переїхати в безпечне місце, щоб стабілізувати свій стан.

Ускладнює проблему й те, що в українському суспільстві тема сексуального насильства була і лишається табуйованою. Людям, які постраждали від нього, часто страшно та соромно звертатися за допомогою. 

Правоохоронці України вже розпочали низку кримінальних проваджень за фактами зґвалтувань у Донецькій, Київській, Харківській та Херсонській областях. Проте, доки частина територій окупована росією, Україна не має можливості отримати достовірну інформацію щодо кількості випадків сексуального насильства.

Уже напевне відомо, що зґвалтування цивільного населення широко використовується російськими солдатами як засіб ведення війни з ознаками геноциду. 

З кожною звільненою територією ми будемо дізнаватися про нові випадки. Більше постраждалих матимуть змогу заявляти про такі злочини, коли опиняться в фізичній безпеці. Багатьом надзвичайно складно говорити про це.

За даними від ” Ла Страда” на їх гарячі лінії за період повномасштабної війни звернулося 16 постраждалих від зґвалтування російськими окупантами. З них тільки троє постраждалих були готові заявити про це офіційно. І це зрозуміло: сексуально насильство є надзвичайно травмуючою подією, і в пріоритеті – фізична та емоційна безпека людини. Одна з українок, зґвалтована російськими окупантами на сході України ще в 2015 році, наважилася звернутися за допомогою тільки три роки потому.

Водночас варто зауважити: зґвалтування як воєнний злочин не має строку давності, тобто якщо постраждала особа офіційно заявить про це навіть через багато років, справа може розглядатися в Міжнародному кримінальному суді. 

Варто визнати: коли йдеться про сексуальне насильство під час війни – притягнути до відповідальності кривдника не просто. Зазвичай це тривалий процес. Не завжди можливо звернутися за допомогою та встановити особу кривдника. Відомі випадки, коли кривдників вдається притягти до відповідальності через декілька років. Для жінок, які постраждали від зґвалтування, цей шлях завжди болючий, але комусь з них справедливість принесла полегшення.